Цивільне право України. Особлива частина – Дзера О. В. – 2. Елементи договору консигнації
Предметом договору консигнації є надання посередницьких послуг у сфері торгового обороту, які трансформуються в укладення з третіми особами правочинів щодо оплатної передачі майна. До використання у сфері обороту консигнаційної форми договору призводить недостатня платоспроможність суб’єктів підприємницької діяльності та їх прагнення максимально мінімізувати власні ризики у випадку тимчасово безоплатної передачі майна.
Консигнація – це реалізація товару посередникові з метою наступного продажу його споживачеві. Під реалізацією слід розуміти поставку товарів гуртовим і роздрібним підприємствам-посередникам. Торгово-посередницька діяльність консигнатора здійснюється за плату. Для укладення договору достатньо досягнення згоди між сторонами, причому кожна із сторін набуває як прав, так і обов’язків згідно з договором. З цього випливає, що договір консигнації є оплатним, консенсуальним і взаємозобов’язуючим.
Договір консигнації – це консенсуальна угода. Для його укладення не вимагається передача речі, достатньо письмового оформлення згоди сторін. З цього моменту між сторонами виникають взаємні права й обов’язки. Момент передачі товарів правового значення для дійсності договору не має.
Суб’єктами договору консигнації, як і будь-якого договору платних послуг, є виконавець і споживач послуги (або замовник послуги). В юридичній літературі сторін договору консигнації називають консигнантом і консигнатором, чітко розмежовуючи їх правове становище. У самому загальному вигляді консигнант – це той, хто поставляє товари для продажу, а консигнатор – це особа, яка виконує взяте на себе зобов’язання з продажу товару іншим особам.
Однією з індивідуальних ознак договору консигнації є спеціальний суб’єктний склад. Як один із видів господарських (підприємницьких) договорів, він має обмежене коло суб’єктів. Стороною в договорі консигнації може виступати тільки господарюючий суб’єкт, до якого належать комерційні організації (підприємства) та громадяни-підприємці. Консигнант – це власник товару або володілець, уповноважений власником на його продаж. Для дійсності договору обов’язковою умовою є наявність у консигнанта права на відчуження речі. Він може мати таке право як власник товару або діяти за дорученням титульного власника на підставі договору, наприклад договору консигнації (тоді новий договір буде договором субконсигнації). Як правило, консигнантом виступають спеціалізовані виробничі або торговельні суб’єкти підприємницької діяльності – виробник товару чи продавець. Дуже часто в ролі консигнанта виступає особа, яка є прямим чи опосередкованим представником виробника (в тому числі особа, що є консигнатором тощо). Надають послугу з реалізації товару в переважній більшості торговельні організації, які спеціалізуються на продажу товарів, у т. ч. за консигнаційними угодами. На практиці, частіше за все, в ролі консигнатора виступають підприємства, які разом із власними товарами супутньо реалізовують товари консигнанта. Наприклад, власні медикаменти, отримані за договором поставки, і шприци та пристрої для переливання крові, передані консигнантом за договором консигнації. Форма договору консигнації (як підприємницького та за аналогією із ст. 639 ЦК) визначається як проста письмова форма. Так, якщо закон під страхом недійсності зобов’язує сторони до укладення договору в певній формі, то договір лише тоді є підставою виникнення права власності, коли він учинений у передбаченій законом формі. Це цілком закономірно, адже договір є складним, породжує велику кількість різнопланових правових відносин і тому, для полегшення їх врегулювання, необхідно зафіксувати умови договору. Недотримання форми договору консигнації не тягне за собою його недійсність (ст. 46 ЦК України), але сторони, в разі виникнення спору, позбавляються права посилатися для підтвердження факту укладення угоди на покази свідків.
Договірна свобода не повинна бути спрямована на ушкодження інтересів держави. Тому в деяких випадках, коли з’являється публічний інтерес до самого договору, і законодавець передбачає обов’язкову реєстрацію його, предмет такого інтересу може знаходитись як в площині здійснення тієї чи іншої діяльності, так і в переліку майна, що є предметом договору. МЗЕЗ своїм наказом від 24 лютого 1996 р. зобов’язує реєструвати договори консигнації, якщо вони укладені між резидентами та нерезидентами (тобто суб’єкти договору здійснюють зовнішньоекономічну діяльність). Документом, що підтверджує здійснення реєстрації, є картка державної реєстрації.
Строком дії договору консигнації є період часу, протягом якого сторони зобов’язані здійснити права та виконати всі обов’язки за договором. Іншими словами, це тривалість у часі договірних зобов’язань з моменту виникнення до моменту припинення. Дії консигнатора не вичерпуються тільки обов’язком продати товар. Консигнатор зобов’язаний підготуватися до прийняття товару, відзвітувати перед консигнантом, повернути йому товар, гроші, що також потребує часу. Тому в договорі консигнації поряд із загальним строком дії договору використовується ще один строк – строк консигнації. З цим строком пов’язують термін володіння майном консигнанта. Перебіг цього строку починається від прийняття товару на склад і закінчується із припиненням володіння: продажем його третім особам, придбанням у власність або поверненням консигнанту. Природно, що строк дії договору більший за строк консигнації. Строки консигнації можуть бути як загальні, так і проміжні, що “прив’язані” до кожної партії товару. Встановлення строку дії договору і строку консигнації залежить від розсуду сторін.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)