Цивільне право України. Особлива частина – Дзера О. В. – 1. Поняття та правове регулювання договору побутового підряду
1. Поняття та правове регулювання договору побутового підряду
Інколи в літературі договір побутового підряду називають договором побутового замовлення1. Так цей договір називався у ЦК УРСР 1963 р.
Договір побутового підряду давно відомий цивільному законодавству України. У ЦК УРСР 1963 року цьому договору було присвячено статті 348-3511 глави 28 “Підряд”.
Цей договір відомий не тільки цивільному законодавству України – норми щодо договору побутового підряду можна знайти у законодавстві інших країн, а також в уніфікованих міжнародних документах.
На сьогодні договору підряду присвячено статті 865-874 параграфу 2 гл. 61 розд. III книги п’ятої ЦК України.
До договору побутового підряду застосовуються також загальні положення про договір підряду, про що прямо зазначено у ч. 4 ст. 837 ЦК України.
Окрім цього, відносини за договором побутового підряду, не врегульовані ЦК України, регулюються Законом України “Про захист прав споживачів”1 та іншими, як правило, підзаконними нормативно-правовими актами, до яких, зокрема, належать:
– Правила побутового обслуговування населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 р. № 3 1З4, в яких передбачено порядок приймання та оформлення замовлень на послуги, умови виконання замовлення тощо;
– Інструкція щодо надання послуг з ремонту, пошиття та в’язання трикотажних виробів, затверджена наказом Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 27 серпня 2000 р. № 205, де прописано правила надання цих послуг;
– Інструкція щодо надання послуг з ремонту і пошиття взуття, затверджена наказом Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 27 серпня 2000 р. № 20і, де прописано правила надання цих послуг;
– Інструкція щодо надання послуг з ремонту побутової радіоелектронної апаратури, затверджена наказом Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 27 серпня 2000 p. № 202, де прописано правила надання цих послуг та інші3;
– Порядок обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійної заміни товарів, а також обліку покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 203 від 27 червня 1997 р.4;
– Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 506 від 11 квітня 2002 р.5;
– Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 792 від ] 1 листопада 2002 р.6;
– Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства промислової політики України № 721 від 29 грудня 2004 р.7 та інші акти.
Відповідно до ч. 1 ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У статті 865 ЦК України дається визначення договору побутового підряду, закріплено ознаки цього договору, сукупність яких дозволяє відмежувати його від інших різновидів договору підряду. До них відносять спеціальний суб’єктний склад відносин і мету, з якою використовується результат виконаної роботи.
Отже, перш за все специфічним є суб’єктний склад договору побутового підряду. Підрядником за договором побутового підряду можуть бути тільки юридичні особи і фізичні особи – підприємці, а замовником – тільки фізичні особи. Як вірно зазначається в літературі, ця ознака є ключовою для кваліфікації відносин, що виникають за договором побутового підряду. Похідною від зазначеної ознаки є економічна нерівність учасників цього зобов’язання.
Підрядники за договором побутового підряду повинні або мати ліцензію на виконання тих робіт, що передбачені в Законі України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (наприклад на виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння), або отримати патент згідно із Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”. Види робіт, на які слід отримати патент, передбачено у Переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня І998 р. № 576, в редакції постанови від 11 травня 2006 р. № 6593.
Стосовно замовника за договором побутового підряду, то ним може бути фізична особа. При цьому доцільно враховувати поняття “споживач”, що дається в п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів”, в якому визначається: “споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника”.
Результат даного договору повинен застосовуватися тільки з метою задоволення побутових та інших особистих потреб замовника. Якщо замовником виступає юридична особа чи фізична особа – підприємець або мета застосування результату договору є іншою, то застосовуються загальні норми про підряд. Наприклад, якщо фізична особа замовляє виготовлення меблів для дому, то в даному випадку це буде договір побутового підряду, а також він буде так званим споживчим договором. Якщо ж фізична особа (навіть не суб’єкт підприємницької діяльності) замовляє меблі для офісу, то це вже буде договір підряду, оскільки особа придбаває товар за договором не для особистих потреб. У даному випадку уже слід застосовувати загальні норми договору підряду.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)