Цивільне право України – Дзера О. В. – Глава 40. Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок
1. Загальні положення про винахід та корисну модель, їх правова охорона
Поряд з творами літератури, науки та мистецтва правом інтелектуальної власності забезпечується охорона технічних рішень, продуктів та процесів у різних сферах людської життєдіяльності. Суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі створенням, використанням результатів технічної творчості, захистом суб’єктивних прав винахідників та їх правонаступників регулюються інститутом патентного права.
Патентне право традиційно розглядають в об’єктивному та суб’єктивному значенні. Патентне право в об’єктивному значенні – це система правових норм, що регулюють майнові та особисті немайнові відносини, які виникають у зв’язку зі створенням, використанням та охороною винаходів, корисних моделей та промислових зразків. Латентне право у суб’єктивному значенні – це система майнових та особистих немайнових прав конкретного суб’єкта, що пов’язані з певним винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком.
На відміну від об’єктів авторського права, охорона яких забезпечується з моменту втілення у формі, придатній для сприйняття оточуючими, правовий режим охорони об’єктів патентного права не обмежується лише вимогами щодо зовнішнього оформлення результатів творчості. Пріоритетне значення надається відповідності внутрішніх ознак створених об’єктів визначеним законом формальним умовам. Патентним правом охороняється не лише форма технічного результату, а насамперед, його зміст, тобто, сукупність тих суттєвих ознак, що забезпечують унікальність створеного продукту чи процесу.
Об’єктами патентного права є винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
Винаходи та корисні моделі
Основними джерелами правової охорони зазначених об’єктів патентного права є ЦК України, Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15 грудня 1993 р. (в редакції Закону України від 1 червня 2000 р.), Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001р. № 22, Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 15 березня 2002 р. № 197 (далі – Правила), Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 р., Договір про патентну кооперацію 1970 р. та інші правові документи.
Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (далі – Закон) визначає винахід та корисну модель як результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Дане визначення видається занадто широким та таким, що не дозволяє розмежувати зазначені об’єкти промислової власності. Більш вдало розкриваються ці правові категорії у Правилах, відповідно до яких, винаходом є технологічне (технічне) рішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності). Корисною моделлю визнається нове та промислово придатне конструктивне виконання пристрою.
Об’єктом правової охорони винахід чи корисна модель може стати, якщо не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. При цьому винахід є патентоздатним, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною. Для корисної моделі законом не вимагається наявність винахідницького рівня.
Промислова придатність винаходу чи корисної моделі означає можливість їх використання в промисловості або в іншій сфері суспільної діяльності.
Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, що стали загальнодоступними в світі до дати подання заявки, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При визначенні рівня техніки загальнодоступними вважаються відомості, що містяться в джерелах інформації, з якими будь-яка особа може ознайомитися.
Слід підкреслити, що на визнання винаходу або корисної моделі патентоздатними не впливає розкриття інформації про них винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.
Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто явно не випливає з рівня техніки. При визначенні винахідницького рівня заявлений винахід порівнюється не тільки з окремими документами або їх частинами, а й з комбінацією документів або їх частин.
Об’єктом винаходу та корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (ст. 459 ЦК України). При цьому продукт як об’єкт технології є матеріальним об’єктом – результатом діяльності людини. Таким продуктом, зокрема, є пристрій, механізм, система (комплекс) взаємодіючих пристроїв, споруда, виріб, речовина, штам мікроорганізму тощо. Процес як об’єкт технології являє собою дію або сукупність дій, виконуваних щодо продуктів та інших матеріальних об’єктів за допомогою принаймні одного продукту і спрямованих на досягнення певного технічного результату. Таким процесом, зокрема, є виготовлення, обробка, переробка продукту та контролювання його якості, перетворення речовини, енергії, даних, вимірювання параметрів, діагностування, лікування, керування процесом, який є об’єктом технології.
Закон особливо підкреслює, що правова охорона не поширюється на такі об’єкти технології, як сорти рослин і породи тварин, біологічні процеси відтворення рослин та тварин, що не належать до небіологічних та мікробіологічних процесів, топографії інтегральних мікросхем, результати художнього конструювання.
Не визнаються також винаходами та корисними моделями відкриття, наукові теорії та математичні методи, методи інтелектуальної, господарської, організаційної та комерційної діяльності, правила виконання фізичних вправ, проведення ігор, конкурсів, аукціонів, проекти та схеми планування споруд, будинків, територій, умовні позначення (дорожні знаки, маршрути, коди, шрифти тощо), розклади, інструкції, комп’ютерні програми, форма представлення інформації (наприклад, у вигляді таблиці, діаграми, графіка, за допомогою акустичних сигналів). Зазначені об’єкти, як правило, підпадають під охорону авторського права та суміжних прав чи інших інститутів інтелектуальної власності.
Суб’єктами прав на винахід та корисну модель є винахідник, роботодавець або їх правонаступники.
Первинним суб’єктом прав на винахід є винахідник – фізична особа, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено запатентований об’єкт. Не можуть бути винахідниками юридичні особи, навіть якщо вони фінансували створення винаходу, та роботодавці винахідника. Винахіднику надається першочергове право на одержання патенту та комплекс особистих прав на створений ним винахід.
У разі якщо винахід або корисна модель створена спільно кількома винахідниками, їх відносини з приводу прав на винахід мають регулюватися укладеною між ними угодою. При цьому Закон встановлює презумпцію, що винахідники, які спільно створили результат технічної творчості, мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними. Не визнаються винахідниками фізичні особи, які не зробили особистого творчого внеску у створення винаходу, а лише надали творцеві технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні або оформленні заявки.
Лише винахіднику належить право авторства, тобто право визнання творцем об’єкта інтелектуальної власності. Крім того, винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним продукту чи пристрою. Дані права є невід’ємними особистими немайновими правами винахідника та охороняються безстроково.
Роботодавець, тобто особа, з якою винахідник перебуває у трудових відносинах, має право на одержання патенту лише на службовий винахід (корисну модель). Службовим згідно з чинним законодавством є винахід або корисна модель, створена працівником за наявності двох умов: по-перше, у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачене інше, та, по-друге, з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.
У разі створення службового винаходу його автор повинен подати роботодавцю письмове повідомлення про його створення з описом, що розкриває суть створеного об’єкта. Роботодавець має право протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника такого повідомлення подати заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому винагороди. Якщо роботодавець не виконає зазначених вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне, перед іншими особами, право на придбання ліцензії на запатентований винахід.
Крім винахідника та роботодавця право на одержання правоохоронного документу має їх правонаступники за договором чи законом.
Основним правовстановлюючим документом, який засвідчує правову охорону винаходу чи корисної моделі є патент – охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право інтелектуальної власності на зазначені об’єкти. Він видається Державним департаментом інтелектуальної власності (далі – Держдепартамент) за результатами перевірки патентоздатності винаходу чи корисної моделі. При цьому на корисну модель видається патент за результатами формальної експертизи заявки. На винахід видається патент за результатами формальної та кваліфікаційної експертиз.
Процедура патентування винаходів включає ряд етапів: і) складання та подача заявки; 2) проведення формальної та кваліфікаційної експертиз; 3) опублікування відомостей про заявку та надання тимчасової правової охорони заявленому об’єкту; 4) проведення державної реєстрації об’єкта як винаходу та публікація відомостей про видачу патенту; 5) видача патенту. Патентування корисних моделей відбувається за більш спрощеною процедурою, що включає: 1) складання та подача заявки; 2) проведення формальної експертизи заявки; 3) проведення державної реєстрації корисної моделі та публікація відомостей про видачу патенту; 4) видача патенту.
Винахідник, роботодавець чи їх правонаступники, які бажають одержати патент, подають особисто чи через своїх представників заявку до Держдепартаменту. При цьому іноземні особи та особи без громадянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Держдепартаментом реалізують свої права лише через представників у справах інтелектуальної власності – патентних повірених.
Заявка має містити: заяву про видачу патенту України на винахід (корисну модель), опис винаходу (корисної моделі), формулу винаходу (корисної моделі), креслення (якщо на них є посилання в описі) та реферат. За подання заявки сплачується збір.
Датою подання заявки є дата одержання Держдепартаментом матеріалів, що містять принаймні: заяву у довільній формі про видачу патенту, викладену українською мовою, відомості про заявника та його адресу, матеріал, що справляє враження опису винаходу (корисної моделі), викладений українською або іншою мовою.
Необхідно також підкреслити, що відповідно до норм Паризької конвенції про охорону промислової власності 1883 р. заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий самий винахід (корисну модель) протягом 12 місяців від дати подання попередньої заявки до Держдепартаменту чи до відповідного органу держави-учасниці Паризької конвенції.
Перевірка патентоздатності заявленого науково-технічного результату здійснюється шляхом проведення експертизи. Експертиза заявки складається з формальної експертизи та, за заявкою стосовно патенту на винахід, – кваліфікаційної експертизи. У ході формальної експертизи встановлюється належність зазначеного у заявці об’єкта до переліку об’єктів, які можуть бути визнані винаходами або корисними моделями, і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам. Під час кваліфікаційної експертизи встановлюється відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності).
По закінченні 18 місяців від дати подання заявки на видачу патенту на винахід, а якщо заявлено пріоритет, то від дати її пріоритету, Держдепартамент публікує у своєму офіційному бюлетені відомості про заявку. Після публікації відомостей про заявку будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки. Відомості про заявку на видачу патенту на корисну модель не опубліковуються.
З моменту опублікування відомостей про заявку заявнику надається тимчасова правова охорона, на підставі якої заявник має право на одержання компенсації за завдані йому збитки після публікації відомостей про заявку. Дія тимчасової правової охорони припиняється від дати публікації про видачу патенту на винахід чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки.
У разі позитивного висновку експертизи (формальної та кваліфікаційної – для винаходу та формальної – для корисної моделі) приймається рішення про видачу патенту, на підставі якого здійснюється державна реєстрація патенту. Одночасно з державною реєстрацією патенту на винахід чи патенту на корисну модель здійснюється публікація відомостей про видачу патенту.
Заявник у разі незгоди з рішенням Держдепартаменту може його оскаржити у судовому порядку, а також до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення.
Видача патенту здійснюється у місячний строк після його державної реєстрації. При цьому патент видається особі, яка має право на його одержання, але якщо право на одержання одного і того самого патенту мають кілька осіб, то їм видається один патент.
Патентовласник має комплекс прав та обов’язків, що випливають з державної реєстрації винаходу чи корисної моделі. Зокрема згідно зі ст. 464 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель належать: 1) право на використання винаходу чи корисної моделі; 2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу або корисної моделі, в тому числі забороняти таке використання та інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Виключне право використання винаходу (корисної моделі) надається патентовласнику, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.
Використанням винаходу чи корисної моделі визнається:
– виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;
– застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним. При цьому продукт чи процес визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу або корисної моделі, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.
У разі якщо патент належить кільком особам, то взаємовідносини щодо використання винаходу чи корисної моделі визначаються угодою між ними. За відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід (корисну модель) на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) та передавати право власності на винахід (корисну модель) іншій особі без згоди інших власників патенту.
Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається порушенням прав, що надаються патентом.
Зокрема не визнається порушенням прав власника патенту:
1) право попереднього користувача, тобто право будь-якої особи, яка до дати подання заявки на винахід чи корисну модель або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використовувала винахід, корисну модель в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою;
2) використання запатентованого винаходу (корисної моделі): а) в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України; б) без комерційної мети; в) з науковою метою або в порядку експерименту; г) за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту та виплатою йому відповідної компенсації;
3) введення в господарський обіг виготовленого із застосуванням запатентованого продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника.
Власник патенту має виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі на підставі ліцензійного договору чи передати свої майнові права на запатентований об’єкт іншим особам.
Особливі вимоги містить Цивільний кодекс до форми таких договорів. Вони повинні укладатися в обов’язковій письмовій формі, недодержання має наслідком нікчемність договору. Крім обов’язкової письмової форми, закон містить ряд вимог, пов’язаних з державною реєстрацією договорів у сфері інтелектуальної власності. Так, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до ЦК України або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації (ч. 2 ст. 1114).
Крім прав, видача патенту покладає на його власника ряд обов’язків. Насамперед, власник патенту повинен сплачувати відповідні збори за підтримання чинності патенту і добросовісно користуватися виключними правами, що випливають з державної реєстрації об’єкта. Патентовласник зобов’язаний також використовувати свій винахід чи корисну модель. У випадку якщо винахід (корисна модель), не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу (корисної моделі) було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність його використовувати, у разі відмови власника від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу або корисної моделі.
Чинне законодавство визнає дві групи підстав припинення суб’єктивних прав на винахід та корисну модель – у результаті припинення дії патенту та у випадку визнання його недійсним. Основна різниця між ними полягає у тому, що у випадку визнання патенту недійсним права, що випливають з державної реєстрації, вважаються такими, що не набрали чинності, а отже, всі подальші дії з патентом з моменту його видачі не мають чинності. У випадку припинення дії патенту права патентовласника припиняться на майбутнє, але факт правової охорони запатентованого об’єкта протягом відповідного періоду зберігає юридичну силу.
Підставами для припинення дії патенту є відмова патентовласника або несплата збору за підтримання чинності патенту. Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Держдепартаменту. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей в офіційному бюлетені. Дія патенту також припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності. Річний збір за підтримання чинності патенту сплачується за кожний рік його дії, починаючи від дати подання заявки.
Патент може бути визнано недійсним повністю або частково у судовому порядку в разі: 1) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоспроможності; 2) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці; 3) порушення вимог щодо патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах; 4) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
Будь-яке посягання на права власника патенту тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення має бути припинене, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Крім патентовласника вимагати поновлення порушених прав може також особа, яка придбала ліцензію.
Правовими актами передбачений достатньо широкий арсенал засобів захисту прав на винахід та корисну модель у разі їх порушення, оспорювання чи невизнання, який включає можливість захисту порушеного права в адміністративному і судовому порядку, відшкодування моральної шкоди і упущеної вигоди.
Зокрема суди відповідно до їх компетенції розв’язують спори про авторство на винахід або корисну модель, встановлення факту їх використання, встановлення власника патенту, порушення прав власника патенту, укладання та виконання ліцензійних договорів, право попереднього користування, компенсації та інші спори, пов’язані з об’єктами патентних прав.