Цивільне право. Том 2 – Борисова В. І

ГЛАВА 30. Зобов’язальне право і зобов’язання 1. Поняття зобов’язального права Зобов’язальне право є найбільшою підгалуззю цивільного права. Норми зобов’язального права регулюють відносини майнового обороту, що виникають при переході матеріальних та інших благ в економічній

ГЛАВА 30. Зобов’язальне право і зобов’язання 1. Поняття зобов’язального права Зобов’язальне право є найбільшою підгалуззю цивільного права. Норми зобов’язального права регулюють відносини майнового обороту, що виникають при переході матеріальних та інших благ в економічній

Зобов’язальні правовідносини, як і будь-які інші цивільні правовідносини, виникають з обставин, яким законом надається значення юридичних фактів. Приблизний перелік юридичних фактів, що служать підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, встановлено в ст. 11

1. Поняття і загальні умови виконання зобов’язання Виконання зобов’язання – це вчинення боржником або іншою особою на користь кредитора або третьої особи певної дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов’язання. Виконання

Зобов’язання має виконуватися належними сторонами, якими виступають божник та кредитор. Внаслідок чіткої персоніфікації сторін у зобов’язальних правовідносинах цивільним законодавством передбачається, що боржник повинен виконати свій обов’язок, а кредитор відповідно прийняти виконання особисто, якщо інше

Спосіб виконання зобов’язання – це порядок та послідовність здійснення сторонами дій у процесі виконання зобов’язання. Спосіб виконання зобов’язання, як правило, обирається сторонами при його виникненні та може полягати в одноразовому повному виконанні (наприклад, шляхом

1. Загальна характеристика видів забезпечення виконання зобов’язання (забезпечень) У радянському праві видам забезпечення виконання зобов’язання не приділялася достатня увага, оскільки при плановій системі господарювання особливе значення мало реальне виконання договірних зобов’язань і у разі

Одним із найбільш поширених видів забезпечення виконання зобов’язань, який виступає формою цивільно-правової відповідальності, є неустойка – грошова сума або інше майно (рухоме та нерухоме), яке боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов’язання

Порука як особистий вид забезпечення виконання зобов’язання означає, що у разі порушення боржником зобов’язання, нею забезпеченого, майнові інтереси кредитора задовольняються поручителем. Встановлюється порука виключно в договірному порядку. Згідно зі ст. 553 ЦК за договором

Застава – це традиційний майновий вид забезпечення виконання зобов’язання, при якому кредитор-заставодержатель має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника,

Договір застави, як і будь-який інший забезпечувальний правочин, укладається у письмовій формі під загрозою нікчемності (ст. 547 ЦК). Якщо предметом застави є нерухоме майно, космічні об’єкти, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення договору

ЦК серед видів застави називає лише іпотеку та заклад, зазначаючи при цьому, що інші окремі види застави встановлюються законом. Іпотеці як заставі нерухомості присвячений Закон “Про іпотеку”1. У Законі “Про заставу” врегульована: 1) застава

Застава цінного паперу, який не передається шляхом індосаменту, здійснюється за договором між заставодержателем та особою, на ім’я якої був виданий цінний папір. За згодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані на зберігання в

Притримання – це майнове забезпечення. ЦК вперше назвав притримання одним із видів забезпечення виконання зобов’язань, що викликало спір з боку науковців, оскільки на думку одних притримання є заходом оперативного впливу, другі вважають його видом

1. Поняття та загальна характеристика припинення зобов’язань Відносний характер зобов’язань свідчить про те, що їх існування обмежене певними часовими межами, а тому при настанні обставин, зумовлених змістом зобов’язань, діями їх учасників тощо, у конкретний

1. Загальні положення про порушення зобов’язання Зобов’язальне правовідношення як триваючий у часі правовий зв’язок учасників цивільних відносин протягом свого існування потенційно може мати декілька послідовних стадій – виникнення, забезпечення, виконання, припинення. Звичайно, будь-яке зобов’язання

Часове унормування цивільних відносин здійснюється не тільки за допомогою встановлення строків (термінів) виникнення, зміни чи припинення відповідних прав та обов’язків (наприклад, позовної давності), а й шляхом визначення правових наслідків недотримання цих строків у зобов’язальних

Глава 51 ЦК займає особливе місце в системі загального вчення про зобов’язання, її норми мають багато в чому суто прагматичне, узагальнююче значення й комплексний характер, оскільки окреслюють поняття, легальні ознаки, порядок застосування тих правових

Глава 51 ЦК займає особливе місце в системі загального вчення про зобов’язання, її норми мають багато в чому суто прагматичне, узагальнююче значення й комплексний характер, оскільки окреслюють поняття, легальні ознаки, порядок застосування тих правових

Глава 51 ЦК займає особливе місце в системі загального вчення про зобов’язання, її норми мають багато в чому суто прагматичне, узагальнююче значення й комплексний характер, оскільки окреслюють поняття, легальні ознаки, порядок застосування тих правових

Як зазначалося у главі 14 1-го тому цього підручника, цивільно-правову відповідальність можна розглядати як застосування до правопорушника у разі вчинення ним протиправних дій або бездіяльності передбачених договором чи законом заходів державного примусу у вигляді

Грошові зобов’язання можуть передбачати передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. До грошових зобов’язань з передачі грошей як предмета договору належать: зобов’язання з дарування, пожертви грошей (статті 717,718 ЦК), сплати

ГЛАВА 35. Цивільно-правовий договір 1. Поняття і значення договору Договір має місце там, де рівні, вільні та майново відокремлені суб’єкти досягають між собою домовленості з приводу чогось важливого для них. Тому договір можливий лише

Свобода договору як одна з основних засад цивільного законодавства (ст. З ЦК України) і виразник диспозитивної спрямованості втілених у ньому норм походить від вільного волевиявлення суб’єктів, що є принциповим для цивільного обороту. Очевидно тому

Майновими слід вважати договори, завдяки яким відбувається передача або набуття майна, тобто будь-яких матеріальних та інших благ, що мають майнову оцінку. При цьому не має значення те, на якому праві переходить і набувається це