Цивільне право. Том 2 – Борисова В. І. – Застава цінних паперів
Застава цінного паперу, який не передається шляхом індосаменту, здійснюється за договором між заставодержателем та особою, на ім’я якої був виданий цінний папір.
За згодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані на зберігання в депозит нотаріуса або банку. Купонні листки на виплату процентів, дивідендів та інші доходи від права, що визначене в цінному папері, будуть предметом застави тільки у випадках, якщо вони передані кредитору заставного зобов’язання, в разі коли інше не передбачено договором.
Згідно зі ст. 53 Закону “Про заставу”, якщо законом чи договором не передбачене інше, застава векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий шляхом вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється шляхом індосаменту1 і вручення заставодержателю індосованого цінного паперу.
Вексель – абстрактне грошове зобов’язання. Абстрактний характер векселя полягає в тому, що він зберігає силу незалежно від причин, які обумовили його видачу, а вексельне зобов’язання є безспірним та безумовним.
Згідно ж зі ст. 547 ЦК та ст. 13 Закону “Про заставу” договір застави повинен бути укладений у письмовій формі і недодержання цієї форми тягне за собою його нікчемність, а ст. 12 Закону “Про заставу” потребує визначити у договорі застави суть, розмір та строк виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови. Таким чином, з точки зору вексельного права будь-які договори, що знаходяться за межами вексельного паперу, не мають сили для вексельного правовідношення. Відповідно застава векселя існує в силу заставного індосаменту, а договір про заставу векселя буде розглядатися як неіснуючий (“чого немає у векселі, не існує у світі”)2.
Як бачимо, застава векселя, вчинена у формі заставного індосаменту, за своєю юридичною природою не є заставою у тому значенні, яке вона має згідно із загальноцивільним законодавством. Особливість застави векселя полягає у тому, що держатель векселя за заставним індосаментом має право на отримання вексельної суми у будь-якому випадку, тобто незалежно від долі основного зобов’язання, забезпеченого заставою векселя. Застереження у заставному індосаменті про право індосата на одержання вексельної суми залежно від виконання або невиконання індосантом основного зобов’язання неприпустима у вексельному праві і в силу вимог ст. 12 Уніфікованого закону вважалась би ненаписаною. Індосамент має бути безумовним. Відсутність у тексті індосаменту безумовності призводить до втрати ним вексельної сили. Отже, права заставодержателя-індосата суттєво відрізняються від прав заставодержателя, передбачених ЦК та Законом “Про заставу”.
З точки ж зору цивільного права застава – вид забезпечення виконання зобов’язання, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право у разі порушення боржником (заставодателем) забезпеченого заставою зобов’язання отримати задоволення із вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Заставне зобов’язання як зобов’язання акцесорне має похідний характер від основного зобов’язання і залежить від дійсності останнього. Застава не може існувати сама по собі, тобто без зобов’язання, для забезпечення якого вона і була установлена. Звернути стягнення на заставлене майно заставодержатель може виключно у разі невиконання боржником основного зобов’язання, яке забезпечувалося заставою.
Згідно зі ст. 547 ЦК та ст. 13 Закону “Про заставу” договір застави незалежно від виду речей, щодо яких встановлюється застава, має бути укладений в письмовій формі. На нашу думку, укладення договору застави є обов’язковим як для застави векселя, який не може бути переданий шляхом індосаменту, так і для векселя, який може бути індосований. В останньому випадку заставний індосамент і передача векселя заставодержателю (індосату) повинні розглядатися виключно як виконання договору застави заставодателем (індосантом).
Вважаємо, що безумовне отримання векселедержателем платежу від зобов’язаних за векселем осіб незалежно від виконання основного, забезпеченого заставою векселя, зобов’язання, є невиправданим і що розглядати питання застави векселя необхідно із загально-цивілістичної точки зору, враховуючи особливості векселя як цінного паперу, але тільки тією мірою, в якій вони не протирічать меті встановлення застави векселя – забезпеченню виконання зобов’язання.
Віддаючи перевагу інституту заставного права, вексель необхідно розглядати як різновид майна, заставою якого може бути забезпечено основне зобов’язання боржника і на яке тільки у разі невиконання основного зобов’язання заставодержатель (векселедержатель) може звернути стягнення, тобто пред’явити вексель до сплати і отримати задоволення своїх вимог від зобов’язаної за векселем особи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)