1. Поняття авторського права Авторське право в об’єктивному розумінні являє собою сукупність правових норм, що регулюють коло суспільних відносин зі створення та використання творів науки, літератури і мистецтва. Авторське право в суб’єктивному розумінні –

Найбільш поширеною класифікацією авторських прав є їх поділ за характером інтересу, що лежить в їх основі, на особисті немайнові та майнові. Крім загальних норм про особисті немайнові права інтелектуальної власності (ст. 423 ЦК), вони

Стаття 445 ЦК та ч. 5 ст. 15 Закону передбачають, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Законодавство України, виходячи з принципу свободи

В авторському праві діє принцип відсутності формальностей щодо виникнення виключних авторських прав на твори науки, літератури та мистецтва. Стаття 437 ЦК та ст. 28 Закону закріпили, що авторське право виникає з моменту створення твору.

З моменту виконання твору, виробництва фонограми, відеограми або оприлюднення програми (передачі) мовлення у їх створювача без будь-яких формальностей виникає комплекс виключних суміжних прав немайнового та майнового характеру. Але для того, щоб сповістити всіх можливих

Доведення виконання до відома публіки відбувається у двох формах: доведення його під час самого здійснення виконання, а також доведення виконання, яке зафіксоване у фонограмі або відеограмі. Відповідно дещо різним є зміст майнового права щодо

Дії щодо розповсюдження фонограм і відеограм визначаються законодавством таким чином: – перший продаж або інше перше відчуження фонограми, відеограми та їх примірників; – майновий найм, комерційний прокат фонограм, відеограм та їх примірників; Доведення до

Дії щодо розповсюдження фонограм і відеограм визначаються законодавством таким чином: – перший продаж або інше перше відчуження фонограми, відеограми та їх примірників; – майновий найм, комерційний прокат фонограм, відеограм та їх примірників; Доведення до

Правомірне використання об’єктів суміжних прав без згоди правоволодільця та без виплати їм винагороди, тобто винятки у виключних правах, допускаються тільки у випадках, встановлених законом. Вони аналогічні виняткам майнових прав авторів літературних, художніх і наукових

Положеннями ст. 51 Закону передбачено, що захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права та суміжних прав здійснюється у порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством. Проте найбільше значення для правоволодільця має цивільно-правовий

1. Поняття патентного права. Умови надання правової охорони і критерії патентоздатності винаходу, корисної моделі та промислового зразка Патентне право – це сукупність норм, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які виникають у зв’язку

Патентовласниками на винаходи, корисні моделі та промислові зразки є: 1) винахідники стосовно винаходів і корисних моделей та автори промислових зразків; 2) роботодавці – стосовно службових об’єктів; 3) правонаступники – особи, яким винахідники, автори промислових

Як уже зазначалося, патент є основним охоронним документом на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Саме він підтверджує визнання державою

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом

Відповідно до Паризької конвенції з охорони промислової власності від 20 березня 1883 р. об’єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження чи

Відповідно до Паризької конвенції з охорони промислової власності від 20 березня 1883 р. об’єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження чи

Поняття та види торговельних марок У наш час торговельні марки стійко ввійшли в повсякденне життя. Зараз намітилася тенденція, згідно з якою кожен суб’єкт підприємницької діяльності прагне мати такий правовий засіб індивідуалізації товарів та послуг,

Позначення розглядається як торговельна марка тільки у взаємозв’язку з товарами і послугами, для розрізнення яких вона використовується. Тому обсяг наданої правової охорони торговельної марки визначається наведеним у свідоцтві зображенням марки і переліком товарів і

Позначення розглядається як торговельна марка тільки у взаємозв’язку з товарами і послугами, для розрізнення яких вона використовується. Тому обсяг наданої правової охорони торговельної марки визначається наведеним у свідоцтві зображенням марки і переліком товарів і

Відповідно до ст. 495 ЦК майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки,

1. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття Під відкриттям розуміють виявлення невідомої раніше об’єктивно існуючої дійсності. Відкриття вирішують задачі пізнання, оскільки дають нові знання про оточуючий нас світ і служать підставою для створення нових

Поняття зазначеного об’єкта інтелектуальної власності міститься в Законі України “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем”1. Інтегральна мікросхема (далі – ІМС) – мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми,

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності (ч. 1 ст. 481 ЦК). Об’єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об’єкт або процес. Як

В Україні в умовах становлення ринкової економіки суб’єкти підприємницької діяльності ведуть конкурентну боротьбу за прибутковість свого бізнесу, що певною мірою залежить від уміння розпоряджатися результатами інтелектуальної діяльності людини, до яких вже впродовж тривалого часу

У змісті права на “ноу-хау” можна виділити три базові правомочності правоволодільця: правомочність на здійснення власних фактичній: і юридично значущих дій; правомочність вимоги певної поведінки осіб; правомочність на захист суб’єктивного права на “ноу-хау”. Правомочність на