Необхідність його використання виникає тоді, коли ще немає прямого порушення конкретного права особи, але існування у неї даного права заперечується іншою зацікавленою особою. Так, законодавець визнає таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції

1. Поняття правочину та його ознаки Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов’язки учасників цивільних правовідносин (статті 11, 202 ЦК). Правочини характеризуються певною сукупністю ознак,

Для виникнення правових наслідків, на настання яких спрямований правочин, необхідно, щоб він був дійсним, тобто відповідав тим вимогам, що висуваються законодавством. Передусім слід вказати про наявність певних термінологічних розбіжностей між термінами “дійсний”, “чинний” та

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину,

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину,

Традиційно під державною реєстрацією правочину розумілося офіційне визнання та підтвердження державою факту вчинення правочину. Державна реєстрація правочину не належить до його форми. Правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин, який підлягає державній

Нікчемними ЦК та інші закони визнають такі правочини: 1) вчинені з порушенням їх форми – насамперед нотаріального посвідчення (статті 219, 220 ЦК), а в окремих випадках – простої письмової форми; 2) вчинені без дозволу

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Це означає, що його вчинення не є підставою набуття тих прав та обов’язків, на

1. Загальні положення За загальним правилом учасники цивільних відносин особисто набувають цивільних прав та цивільних обов’язків шляхом укладення правочинів. Але не виключено випадки, коли вони за тих чи інших обставин позбавлені здатності чи можливості

Підставами виникнення представництва можуть бути договір, закон, акт органу юридичної особи. Виходячи з цього, розрізняють такі види представництва: представництво, що виникає на підставі договору, закону або акта органу юридичної особи. Актами цивільного законодавства можуть

Довіреність – це письмовий документ, що видасться особою, яку представляють (довірителем), іншій особі (представнику) для представництва перед третіми особами. Довіреність за своєю природою є одностороннім правочином. Його укладення, у свою чергу, має наслідком виникнення

Глава 13. Здійснення та захист суб’єктивних цивільних прав 1. Здійснення суб’єктивних цивільних прав та виконання обов’язків Здійснення суб’єктивного цивільного права – це реалізація мір можливої поведінки управомоченої особи шляхом здійснення належних їй правомочностей (права

Глава 13. Здійснення та захист суб’єктивних цивільних прав 1. Здійснення суб’єктивних цивільних прав та виконання обов’язків Здійснення суб’єктивного цивільного права – це реалізація мір можливої поведінки управомоченої особи шляхом здійснення належних їй правомочностей (права

Під формою захисту розуміється комплекс внутрішньо узгоджених організаційних заходів із захисту суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів1. Розрізняють дві основні форми захисту – юрисдикційну та неюрисдикційну. Порядок захисту порушених або оспорюваних суб’єктивних цивільних прав

1. Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності Більшість норм цивільного права спрямована на позитивне регулювання особистих немайнових та майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні і майновій самостійності їх учасників. Нормальний розвиток цивільних

1. Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності Більшість норм цивільного права спрямована на позитивне регулювання особистих немайнових та майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні і майновій самостійності їх учасників. Нормальний розвиток цивільних

Відсутність в актах цивільного законодавства легального визначення поняття цивільної відповідальності обумовлює наявність різних підходів при дослідженні цього правового інституту. Так, навіть висловлювалася думка про недоцільність розгляду цивільно-правової відповідальності як єдиної правової категорії, оскільки різні

Загальною юридичною підставою всіх видів юридичної відповідальності вважається порушення норми права. Фактичною підставою цивільно-правової відповідальності є правопорушення як юридичний факт. Цивільне правопорушення – це протиправна дія або бездіяльність особи, що порушує норми актів цивільного

1. Поняття і обчислення строків У сфері цивільно-правових відносин час відіграє надзвичайно важливу роль. Часові зв’язки відображаються не тільки конкретними датами (наприклад, 20 днів), а й такими поняттями, як “давність”, “своєчасно”, “негайно”, “строю), що

У цивільному праві існує велика кількість різновидів строків. З метою їх вивчення і застосування використовуються різноманітні класифікації строків. Залежно від джерела (підстави) встановлення строки та терміни можуть поділятися на такі види: – нормативні –

Згідно зі ст. 261 ЦК перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка порушила право. Існуючі підходи до визначення початку перебігу

Глава 16. Загальна характеристика права власності 1. Власність і право власності Власність традиційно розуміється головним регулятором економічних відносин. Цим обумовлюється не тільки її сприймання, з одного боку, як економічної категорії, а з другого, –

Глава 16. Загальна характеристика права власності 1. Власність і право власності Власність традиційно розуміється головним регулятором економічних відносин. Цим обумовлюється не тільки її сприймання, з одного боку, як економічної категорії, а з другого, –

Статтею 318 ЦК суб’єктами права власності називаються Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені у ст. 2 ЦК, а саме – фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, АРК1, територіальні громади, іноземні держави та

Крім ЦК, право власності на природні ресурси регулюється законами “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про тваринний світ” та ін. Складовими природних ресурсів є: територіальні та внутрішні морські води; природні ресурси континентального шельфу та виключної