Цивільне право. Том 1 – Борисова В. І. – 5. Система цивільного права
Під системою права розуміють обумовлене економічним і соціальним устроєм суспільства внутрішнє об’єднання в узгоджене, підпорядковане й єдине ціле правових норм і одночасний їх поділ на відповідні галузі, котрі як такі є відносно самостійними, усталеними і автономно функціонуючими1. Структуру системи права становлять норми права, інститути права, підгалузі та галузі права.
Система цивільного права – це сукупність окремих частин – підгалузей, інститутів, субінститутів, цивільно-правових норм, що перебувають у внутрішньому логічному зв’язку та залежності між собою. Структура системи цивільного права визначається особливостями тих відносин, що нею регулюються, а її елементами є цивільно-правові норми, інститути, субінститути і підгалузі.
Цивільно-правові норми – правові приписи, які регулюють особисті немайнові і майнові відносини їх учасників. Наприклад, фізична особа-підприємець, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов’язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом; представництво, що грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Цивільно-правовий інститут-це певні групи цивільно-правових норм, що регулюють однорідні відносини. Наприклад, такий інститут, як юридична особа, регулює відносини, пов’язані зі створенням, організаційно-правовими формами, правовим статусом юридичних осіб приватного права.
Субінститут-складова цивільно-правового інституту, яка є групою цивільно-правових норм, що регулюють однорідні відносини в межах певного інституту. Наприклад, інститут купівлі-продажу має такі субінститути: роздрібна купівля-продаж, поставка, контрактація сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, міну. Інститут відшкодування шкоди містить, наприклад, такі субінститути: відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю; відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг). Інститути і субінститути мають свої загальні положення, що свідчить про юридичну однорідність цивільних норм, які ними охоплюються2.
Сукупність юридичних інститутів, які регулюють однорідні відносини, становлять підгалузь цивільного права. Вважаємо, що у цивільному праві України існує п’ять таких підгалузей, а саме: Особисті немайнові права фізичної особи; Право власності та речові права на чуже майно; Право інтелектуальної власності; Зобов’язальне право; Спадкове право. Наприклад, право інтелектуальної власності поєднує декілька юридичних інститутів, а саме інститут авторського права та інститут патентного права. Така підгалузь, як спадкове право – інститут спадкування за заповітом та інститут спадкування за законом. Зобов’язальне право складається з двох інститутів – договірного права (договірних зобов’язань) та недоговірних зобов’язань, які у свою чергу поділяються на субінститути. Так, недоговірні зобов’язання містять у своїй структурі, зокрема, ті, що виникають з односторонніх правочинів, деліктні зобов’язання тощо.
Цивільне право України побудовано за пандектною системою (від лат. pandectae – всеохоплюючий), тобто структуровано таким чином, що вся система поділяється на дві частини – Загальну та Особливу. Загальну частину становлять норми про: цивільне право як приватне право, коло цивільних відносин; джерела цивільного права; учасників цивільних відносин, об’єкти цивільних відносин, підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов’язків: правочини, представництво і довіреність, строки тощо. Норми Загальної частини застосовуються до всіх цивільних відносин, поширюються на всі підгалузі. інститути та субінститути, що дозволяє не включати в останні правила, які вже містяться у Загальній частині. Утім кожна з підгалузей та навіть окремі інститути мають свої загальні положення. Наприклад, загальні положення мають такі інститути, як право власності, інститут речових прав на чуже майно, інститут послуг, інститут відшкодування шкоди тощо.
Спеціальну частину цивільного права утворюють норми про: особисті немайнові права фізичної особи; право власності та інші речові права; право інтелектуальної власності; зобов’язальне право; спадкове право.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)