Цивільне право – Майданик P. A. – Основні школи цивільного права
Поняття і значення школи цивільного права
Напрями наукового юридичного пошуку прийнято виділяти залежно від того, в чому полягає і яким чином обгрунтовується сутність права. Напрями вивчення цивілістики за цим критерієм прийнято називати школами цивільного (приватного) права.
Термін “наукова школа” нерідко використовують з прив’язкою до певного регіону. У цьому розумінні зазвичай виділяють київську, харківську, львівську та інші цивілістичні школи. В такому випадку швидше йдеться про сукупність наукових шкіл певного регіону, а не про певну, конкретну юридичну школу. Поділ наукових шкіл за регіональною ознакою не відповідає вимогам вирізняльного критерію наукової школи. Школа не може бути “харківською”, чи “київською”, оскільки “… школи створюють вчені, а не регіони чи вузи. У науці школа – це коли є сукупність ідей, автор і провайдер цих ідей і люди, які їх поділяють і прагнуть розвивати”.
В українській науці цивільного права значення наукових шкіл полягає в тому, що вони засновані на вітчизняній цивілістичній доктрині, законодавстві, судовій, іншій правозастосовчій практиці, що загалом реально впливає на концептуальні засади цивілістики в Україні.
Основні школи цивільного права
В теорії права не існує єдиної точки зору щодо розуміння права, його соціальної сутності, що зумовлено різними чинниками (методологічними, культурологічними, історичними тощо).
У літературі всі підходи до розуміння права прийнято поділяти на групи. Найбільш поширеним є поділ праворозуміння на вузьке та широке.
Представники вузького розуміння права (моністи, легісти) вважають право системою правил поведінки, тоді як прихильники широкого розуміння права (плюралісти, юридисти) – як щось відмінне від правил поведінки, наприклад, свободу особистості, емоції суб’єкта тощо.
Зміст вузького розуміння права полягає в тому, що право – це сукупність правил, які регулюють суспільні відносини. Однак це не просто правила – це юридично оформлені, тобто прийняті або санкціоновані державою правила. Тому право складається з норм поведінки, порушення яких впорядковано карається санкціями, що накладаються суспільством через впорядковані процедури.
Зміст широкого розуміння права грунтується на тезі, що право – це щось інше ніж юридична норма, правило поведінки. Залежно від напряму у межах широкого розуміння права правом можуть виступати психологічна реакція, реальні суспільні відносини, суб’єктивне право тощо. Прихильники такого підходу до права розмежовують закон і право як правило, останнє збігається з іншими суспільними інститутами (наприклад, правосвідомість, правовідносини тощо).
До основних теорій, які грунтуються на вузькому розумінні права, зазвичай відносять: історичну школу права, юридичний позитивізм, “чисту” теорію права Г. Кельзена, нормативне розуміння права.
Широкий (плюралістичний) підхід до розуміння права охоплює соціологічні, природно-правові, психологічні та інтегративні школи (концепції, теорії) права.
Значною мірою схожа класифікація застосовується в науці цивільного права.
До основних юридичних шкіл цивільного права може бути віднесено концепції юридичного позитивізму (нормативізму), історичну школу, природного права, психологічну, соціологічну і цивілізацій ну (культурологічну) школи права.
Розвиток вітчизняної цивілістики завжди відбувався у руслі світових тенденцій цивільного права, які розрізнялися залежно від особливостей відповідного історичного періоду розвитку юридичної науки.
Характерною особливістю цих тенденцій у XIX ст. – на початку XX ст. була боротьба двох наукових шкіл в юриспруденції – школи природного права та історичної школи права.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)