Цивільне право – Майданик P. A. – Організаційні цивільні відносини. Поняття організаційних відносин
Збільшення впливу приватно-правових механізмів на відносини між юридично рівними учасниками безпосередньо не пов’язане з майновими та особистими немайновими відносинами, зумовлює поширення сфери цивільного права на організаційні цивільні відносини.
В сучасних умовах суспільства ринкової економіки і відсутності командно-адміністративної економіки організаційні відносини, які існують між юридично рівними учасниками, хоч і не є власне майновими відносинами, чи особистими немайновими відносинами, все ж виникають у сфері цивільного права і можуть бути віднесені до предмету цивільного права.
Вітчизняний законодавець посідає своєрідну позицію щодо нормативно-правового обгрунтування належності організаційних відносин до тих суспільних відносин, які структурно входять до предмету цивільно-правового регулювання. В загальній нормі, яка міститься в ст. 1 ЦК України, законодавець прямо не виділяє організаційних відносин, обмежуючи коло відносин, які входять до предмету цивільного права, лише майновими та особистими немайновими відносинами. Водночас у низці спеціальних норм, які містяться в статтях ЦК України, інших законів, законодавець конструює такі цивільно-правові норми, за допомогою яких здійснюється правове регулювання саме організаційних відносин. Йдеться, зокрема, про норми, які регулюють суспільні відносини зі створення або реорганізації юридичної особи (статті 81, 106-109 ЦК), відносини представництва (ст. 237 ЦК), відносини з попереднього договору (ст. 635 ЦК), відносини з організації перевезень і деякі інші суспільні відносини.
Наведене зумовлює необхідність доктринального визначення понять “організаційні відносини” і “цивільно-правові організаційні відносини”, встановлення співвідношення зазначених понять, їх взаємозв’язку і взаємозалежності, визначення місця організаційних відносин у структурі предмету цивільного права, виявлення видових рис організаційних відносин, які зумовлюють специфіку їх правового регулювання, встановлення системи цивільно-правових організаційних відносин, а також виявлення типових цивільно-правових відносин, які є результатом цивільно-правового регулювання організаційних відносин.
Одне з важливих питань сучасного вітчизняного цивільного права пов’язане з розумінням поняття та сутності організаційних правовідносин як складової предмета цивільного права.
В юридичній науці під організаційними цивільними відносинами розуміють суспільні відносини, які виникають між юридично рівними і майново самостійними учасниками, що володіють автономією волі, зміст яких становлять дії немайнового характеру, спрямовані на виникнення та упорядкування майнових або особистих немайнових відносин (К. О. Кірсанов).
Визначення поняття організаційних відносин ускладнюється їх видовою різноманітністю і широтою сфери дії. Про це свідчить та обставина, що до таких відносин можна віднести як відносини між транспортними організаціями та клієнтурою, так і відносини з приводу обрання керівного органу юридичної особи, з видачі і відкликання довіреності. За таких обставин однорідне поняття організаційних відносин може бути визначено лише за умови виявлення визначальних ознак цих відносин.
В сучасній цивілістичній доктрині виділяють чотири ознаки цивільних організаційних відносин, які кваліфікують ці правовідносини.
По-перше, організаційні відносини складаються з дій організаційних, спрямованих на упорядкування організованих відносин.
По-друге, об’єктом цих відносин є упорядкованість дій учасників організованих відносин, яка дістала в літературі назву юридичної процедури.
Вважається, що юридична процедура являє собою систему вчинюваних дій і виникаючих на їх основі відносин, спрямованих на досягнення певного правового результату (Г. М. Давидова)42.
При цьому юридична процедура знаходиться в основі всіх організаційних відносин і являє собою систему послідовних дій, які виникають на основі відносин, що мають певний юридичний результат. Стосовно цього при створенні юридичної особи об’єктом є упорядкованість функціонування створюваного суб’єкта права.
По-третє, організаційні відносини вирізняються наявністю особливої мети, яка полягає у спеціальній спрямованості на процес упорядкування таких відносин.
По-четверте, зміст цивільно-правових організаційних відносин становлять суб’єктивне організаційне право та суб’єктивний організаційний обов’язок.
Специфіка цивільно-правового організаційного відношення зумовлюється особливістю суб’єктивних прав та обов’язків немайнового характеру, які становлять його зміст і спрямовані на виникнення та упорядкування майнових або особистих немайнових правовідносин.
Суб’єктивне організаційне право являє собою забезпечену законом міру можливої поведінки уповноваженої особи, яка включає можливість самому вчиняти дії, спрямовані на виникнення та упорядкування майнових або особистих немайнових відносин, і вимагати від зобов’язаної особи вчинення такого роду дій з метою задоволення своїх інтересів.
Суб’єктивний організаційний обов’язок може бути визначено як забезпечена законом міра належної поведінки, яка означає необхідність вчинення дій, спрямована на виникнення та впорядкування майнових або особистих немайнових відноси в інтересах уповноваженої особи.
Наведене дає підстави розглядати цивільно-правові організаційні відносини як правовідносини юридичної процедури, спрямовані на виникнення та впорядкування дій учасників організованого правовідношення відповідно до прав та обов’язків, які становлять зміст зазначеного правовідношення.
Прикладами такого роду відносин можуть бути відносини між транспортними організаціями і клієнтурою, відносини з приводу обрання керівного органу юридичної особи, з видачі та відкликання довіреності.
У зв’язку з необхідністю визначення правової сутності організаційних відносин важливим є питання відповідності цих відносин предмету і методу цивільного права.
На цивільно-правові організаційні відносини поширюються загальні положення цивільного права про метод цивільно-правового регулювання. З огляду на це слід розрізняти організаційні відносини публічні та приватні залежно від характеру інтересу учасників (публічного або приватного).
Приватно-правові організаційні відносини виникають між юридично рівними їх учасниками. Публічно-правові організаційні відносини існують в умовах юридичної нерівності учасників, один з яких здійснює компетенцію, а інший несе публічний обов’язок (наприклад, процедурні відносини з державної реєстрації речового права на нерухоме майно).
При цьому, процедурний характер організаційних відносин обумовлює особливості їх зв’язку з неорганізаційними відносинами та місце в системі цивільних правовідносин.
Організаційні цивільні відносини перебувають у взаємному зв’язку з іншими, неорганізаційними (“організованими”) майновими та особистими немайновими цивільними відносинами, що виявляється в їх можливості виступати або передумовою інших цивільних правовідносини, або одним з елементів існуючого цивільно-правового відношення.
Особливість предмета і змісту цивільно-правових організаційних відносин зумовлює їх дуалістичне (подвійне) юридичне призначення, яке полягає у здійсненні ними функцій передумови та складової основних (організованих) цивільно-правових відносин.
Будь-який цивільно-правовий договір, як майновий, так і організаційний, невідворотно викликає до життя цивільно-правове організаційне відношення.
У цьому зв’язку в доктрині зазначається, що правовідношення, яке виникає з майнового цивільно-правового договору, має у своєму змісті й організаційні правовідносини, оскільки майнові права та обов’язки, породжувані цим договором, не існують окремо, у відриві від суб’єктивних прав та обов’язків. Організаційні права та обов’язки супроводжують майнові права, підтримують їх із середини: в цьому виявляється організаційна функція будь-якого майнового договору.
Майновий договір по суті породжує як майнове, так і організаційне правовідношення: сам майновий договір підтримується організаційним правовідношенням, а майнове правовідношення, яке виникає на підставі цього договору, є результатом правового регулювання майнового відношення.
В юридичній науці класифікацію організаційних відносин проводять за різними критеріями.
Залежно від соціального змісту і функціонально-цільової спрямованості виділяють такі групи організаційних цивільних правовідносин: 1) організаційно-формувальні (попередні зобов’язання);
2) організаційно-делегуючі (правовідносини з обрання керівництва юридичної особи, відносини з видачі та відкликання довіреності);
3) організаційно-контролюючі (контроль і технічний нагляд замовника за діями підрядника, контроль ревізійної комісії/спостережної ради за діяльністю виконавчого органу господарського товариства, повноваження з авторського нагляду тощо);
4) організаційно-інформаційні (інформування підрядником замовника про стан виконаних робіт, обмін інформацією сторонами договору комісії);
5) організаційно-процесуальні (правовідносини з цивільних процесуальних правочинів).
В літературі обгрунтовується доцільність проведення класифікації залежно від нормативно-правової визначеності та взаємозв’язку організаційних правовідносин з майновими та немайновими відносинами, які входять до предмета цивільного права.
За критерієм нормативної визначеності цивільно-правових організаційних відносин виділяють дві їх групи: 1) самостійні цивільно-правові організаційні відносини та 2) “відносно самостійні” цивільно-правові організаційні відносини.
Самостійні організаційні відносини, які входять до предмета цивільного права, є зовнішніми щодо основних (“организуемых”) відносин, які, зазвичай, передують їм за часом і спрямовані на їх виникнення. Цивільно-правове регулювання таких організаційних відносин здійснюється законодавцем безпосередньо.
Щодо “відносно самостійних” організаційні відносини, які входять до предмета цивільного права, то вони є внутрішніми щодо основних відносин, імплантуються до складу основних (організованих) відносин та існують з ними одночасно, забезпечують їх функціонування та реалізацію. Цивільно-правове регулювання зазначених організаційних відносин здійснюється опосередковано, через правове регулювання основних (майнових або особистих немайнових) відносин.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)