Цивільне право – Майданик P. A. – Немайнові оборотоздатні відносини в цивільному праві
Поняття немайнових оборотоздатних відносин у цивільному праві. Формування традицій застосування принципу диспозитивності, збалансованих публічно-правових обмежень здійснення цивільних прав і розуміння ЦК України як кодексу приватного права в умовах конкуренції з нормами комплексних правових утворень, зумовлюють зміни в традиційних підходах щодо переліку і змісту цивільних правовідносин як предмета цивільного права. При цьому оновлення вчення про предмет і метод цивільного права стосується як майнових, так і немайнових відносин. Не применшуючи значення майнових відносин, особливої актуальності у сучасних умовах набувають проблеми теорії нематеріальних об’єктів цивільних прав і немайнових цивільних правовідносин у цілому.
У вітчизняній юридичній науці під об’єктом цивільних прав розуміється благо (матеріальне або нематеріальне), яким уповноважена особа володіє або має таку можливість відповідно до норм права, а під благом слід розуміти все те, що, завдяки своїм корисним властивостям здатне задовольнити потреби людини і доступне до володіння ним.
У зв’язку з цим до загальних ознак нематеріального об’єкта (блага) відносять: корисність (здатність задовольняти потреби), яка усвідомлена (відкрита) людиною; доступність до володіння або належність особі (С. О. Сліпченко).
Залежно від здатності бути предметом цивільного обороту існують оборотоздатні та необоротоздатні об’єкти цивільних прав. У складі оборотоздатності об’єкта вирізняють натуральну і цивільну оборотоздатність. Остання являє собою допуск блага до цивільного обороту, тобто вказує на те, що об’єкт повинен бути допущений до цивільного обороту правопорядком. Натуральна обороноздатність виступає передумовою цивільної оборотоздатності, яка вказує на принципову можливість того чи іншого об’єкта цивільного права знаходитися в цивільному обороті завдяки природним властивостям цих об’єктів.
Залежно від характеру тих чи інших нематеріальних об’єктів, окремі з них можуть бути відокремленими і набувати своєї визначеності в цілому (хоч і з певними винятками) такими самими способами і засобами, як і будь-який інший об’єкт цивільного права. Цими самими межами встановлюється і відокремленість одного блага від іншого. Ця ознака дає можливість встановлювати панування, монополію над зазначеними об’єктами.
У зв’язку з цим залежно від оборотоздатності немайнового права система немайнових цивільних правовідносин може бути поділена на такі однорідні групи: а) особисті немайнові необоротоздатні; б) особисті немайнові оборотоздатні; в) неособисті немайнові оборотоздатні.
Особистими немайновими відносинами є відносини, пов’язані з охоронюваними законом особистими немайновими благами (право на життя, честь і гідність, таємниця листування тощо), і відносини інтелектуальної власності, об’єктами яких виступають результати інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалізації. Учасники цих відносин володіють особистими правами, які є невід’ємними від особистості їх носіїв і тому невідчужуваними за своїм характером.
Цей висновок грунтується на ідеї про те, що відчуження означає віддалення від себе, перетворення свого блага в чуже. У свою чергу, невідчужуваність об’єктів особистих немайнових благ – це неможливість за допомогою будь-яких дій (правомірних або неправомірних) зробити їх чужими, віддалити від себе.
До оборотоздатних особистих немайнових благ належать, зокрема, ті немайнові блага, які були об’єктивовані за життя їх носіями, набули зовнішнього характеру щодо суб’єкта і після смерті останнього не зникають, а значить є відокремлюваними, можуть існувати автономно після його смерті. Після об’єктивізації вони не зникають, не зливаються з особою. Можливість такого автономного існування свідчить про відокремленість об’єктів, що, в свою чергу, вказує на наявність у них однієї з ознак натуральної оборотоздатності.
До таких відносять об’єктивовані нематеріальні об’єкти особистих немайнових прав, що мають забезпечити соціальне буття фізичної особи: ім’я фізичної особи, її зображення, честь, ділова репутація, інформація, житловий простір, відомості про особисте життя, особисті папери, кореспонденцію.
Вважається, що зазначені об’єкти можуть мати свою ціну, виражену в грошах. При цьому немайнова цінність їх не втрачається. Майновий характер цінності об’єкта виявляється в її економічній ціні. В цьому випадку майновий інтерес забезпечується можливістю отримувати з нього мінову цінність. Ціна в цьому разі, визначається з урахуванням теорії цінності, тобто не із вартості (собівартості, витрат), а із попиту і пропозиції. її розмір грунтується на взаємній оцінці учасниками відносин певних об’єктів.
Немайновий характер цінності може виявлятися в її можливості задовольняти немайнові інтереси.
Зазначені нематеріальні об’єкти володіють ознаками відокремленості, об’єктивованості, віддільності та економічної цінності, а тому, подібно до результатів творчої діяльності, мають властивості товару і, потенційно, здатні брати участь в економічному обороті.
При цьому здатними до цивільного обороту є не всі нематеріальні об’єкти особистих немайнових прав, покликаних забезпечити соціальне буття фізичної особи. Не здатні до обороту: свобода вибору літературної, художньої, наукової і технічної творчості, свобода вибору місця проживання, вибір роду діяльності, свобода пересування і вибір місця перебування, свобода об’єднань, свобода мирних зібрань, оскільки вони невіддільні та не об’єктивовані, мають чітко виражений особистий характер і дають можливість задовольняти інтерес лише своїм носіям. З цієї ж причини вони не здатні до грошової оцінки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)