Цивільне право – Майданик P. A. – 6. Цивільне та адміністративне право
Відмежування цивільного та адміністративного права проводиться шляхом виявлення співвідношення відносин юридичної рівності і відносин влади та підпорядкування, а також майново-вартісних та організаційних відносин.
На відміну від відносин юридичної рівності учасників цивільних відносин, які беруть участь в них за власною волею і здійснюють приватні права за власним розсудом, адміністративні правовідносини виникають між державою і громадянами у сфері державного (публічного) управління при здійсненні суб’єктом владних повноважень публічної компетенції державного органу з метою реалізації його публічного інтересу. У зв’язку з цим між громадянами і державою складаються відносини влади-підпорядкування.
Організаційні відносини обов’язково складаються в будь-якій сфері діяльності людини, які нерідко тісно пов’язані з майново-вартісними відносинами. Так, з майново-вартісними відносинами пов’язані організаційні відносини між будівельною компанією та органом державного управління з приводу отримання ліцензії. Однак природа таких організаційних відносин визначається владними повноваженнями органу державного управління, який дає зобов’язуючі приписи для будівельної компанії.
Тому вважається, що публічні організаційні відносини, які складаються в різних сферах діяльності людини, як би тісно вони не були пов’язані з майново-вартісними відносинами, регулюються нормами адміністративного права, в якому застосовується метод влади – підпорядкування (підкорення).
Так, нормами адміністративного права регулюються відносини між відповідними органами, уповноваженими управляти державною власністю, державними підприємствами та установами, за якими це майно закріплено.
В цьому зв’язку все більшої актуальності в українській цивілістиці набувають питання щодо розуміння організаційних правовідносин як предмета цивільного права.
У вітчизняній доктрині права до визначальних ознак цивільних організаційних відносин належать такі: 1) організаційні відносини складаються з дій організаційних, направлених на упорядкування організованих відносин; 2) об’єктом цих відносин є упорядкованість дій учасників організованого відношення, які інколи називають “юридичною процедурою”.
Специфіка організаційних відносин зумовлена особливістю їх мети, яка полягає в спеціальній спрямованості на процес упорядкування таких відносин. Так, при створенні юридичної особи об’єктом є упорядкованість функціонування створюваного суб’єкта права. Прикладами таких відносин також можуть бути відносини між транспортними організаціями і клієнтурою, відносини з приводу обрання керівного органу юридичної особи, з видачі та відкликання довіреності.
В контексті розмежування цивільних та адміністративних правовідносин актуальним є питання щодо природи відносин з приводу надсилання видавцями передбаченим законодавством установам і організаціям обов’язкових примірників видань (ст. 24 Закону “Про видавничу справу”).
З цього приводу заслуговує обгрунтована в літературі теза про доцільність визнання публічно-правового характеру зазначених відносин. При цьому зазначається, що установи і організації, які мають право на одержання обов’язкових примірників, не можуть безпосередньо звертатися до видавців з позовами про передання примірників відповідних видань. На думку прихильників такої позиції, зазначене право не є цивільним і не може захищатись в порядку, що встановлений для захисту цивільного права. Таке право може бути реалізоване тільки шляхом звернення до відповідних органів виконавчої влади, що контролюють видавничу діяльність.
З огляду на критерії кваліфікації цивільних правовідносин та їх відмежування від публічних відносин з таким підходом важко погодитись.
Виникнення зазначеного зобов’язання видавця через пряму вказівку закону не свідчить про адміністративно-правовий характер цих відносин і не заперечує їх як різновиду цивільних відносин.
За своєю правовою природою відносини з обов’язкового надсилання примірників видань є цивільно-правовими відносинами, що виникають (через пряму вказівку) на підставі двох послідовних односторонніх правових актів – передачі примірників видавцем та їх прийняття набувачем (бібліотекою тощо) і передбачають безоплатне відчуження видавцем власного товару (примірників видання) у власність іншої приватної особи (бібліотеки тощо).
Не можна виключити можливості виникнення зазначеного зобов’язання на підставі договору про надсилання примірників видань, укладеного між видавцем та відповідним отримувачем зазначених примірників.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)