Бюджетний менеджмент – Клець Л. Є. – Етапи створення системи Державного казначейства в Україні
Розвиток та становлення системи Державного казначейства відбувався поетапно на протязі майже десятиріччя.
1995-1996роки. Створення організаційної структури органів Державного казначейства як повноправного учасника бюджетного процесу. Здійснюється перерозподіл функцій між банківською і фінансовою системами, галузевими відомствами і міністерствами з подальшим зосередженням цих функцій у Державному казначействі.
1996 рік. Завершення трирівневої побудови органів Державного казначейства, яка включає 664 органи і 6 тисяч працівників. Поступове розширення функцій – участь органів Державного казначейства поряд з банками в операціях обліку доходів бюджету.
1997рік. Початок запровадження казначейського обслуговування державного бюджету за видатками відповідно до Наказу Головного управління Державного казначейства і Міністерства фінансів України N 28 від 21 березня 1997 року “Про впровадження казначейської системи виконання державного бюджету”. З 1 квітня 1997 року введено Положення про єдиний казначейський рахунок.
Постановою Правління НБУ № 388 від 21 листопада 1997 року прийнятий новий План рахунків бухгалтерського обліку банків України з урахуванням введення казначейської системи обслуговування бюджету.
Починаючи з 1 червня 1997 року відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 9 травня 1997 року за № 437 і від 10 липня 1998 року за № 1045 фінансування витрат на утримання апарату міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та підвідомчих їм органів здійснюється шляхом оплати рахунків органами Державного казначейства безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які надали їм послуги або виконали для них роботи.
1998 рік. Рік завершення переведення на казначейську систему виконання Державного бюджету всіх міністерств і відомств. На 1 січня 1998 року через органи Державного казначейства обслуговувалось приблизно 45% операцій по виконанню бюджету.
Прийнята 24 липня 1998 року Постанова КМУ № 1139 “Про заходи щодо підвищення ефективності управління коштами Державного бюджету України”, відповідно до якої з 27 липня 1998 року розрахункові документи на здійснення видатків Державного бюджету України розпорядниками коштів, які не переведені на казначейське виконання кошторисів видатків, подаються до установ банків після їх попередньої перевірки органами Державного казначейства та за умови наявності на них відбитку штампа казначея.
Окремо Листом Головного управління Державного казначейства № 07-04/332-5446 від 27 липня 1998 року був врегульований порядок касового виконання Державного бюджету розпорядниками коштів, які не переведені на казначейське виконання кошторисів видатків.
1999 рік. Подальше розширення функцій Державного казначейства. Відповідно до Постанови КМУ від 17 лютого 1999 року № 180 “Про деякі питання діяльності Державного казначейства України” на казначейське обслуговування з 1 вересня переведені позабюджетні кошти бюджетних установ і організацій, які утримуються за рахунок державного бюджету.
Постановою КМУ від 19 квітня 1999 року № 611 внесені доповнення до Постанови КМУ №180, відповідно до яких органам Державного казначейства запропоновано було вивчити протягом 1999 року ефективність обслуговування позабюджетних коштів для внесення Кабінетові Міністрів України у разі потреби відповідних пропозицій.
У вересні 1999 року Кабінет Міністрів України і НБУ прийняли Постанову № 1721 “Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства”. Згідно з цією Постановою з метою створення умов для більш ефективного управління коштами державного бюджету шляхом консолідації рахунків органів Державного казначейства в Національному банку на базі внутрішньої платіжної системи Державного казначейства в грудні 1999 – 2000 рр. був запроваджений пілотний проект функціонування Єдиного казначейського рахунку в Чернігівській області. Проект було профінансовано в сумі 3 млн гривень на закупівлю необхідного комп’ютерного та телекомунікаційного обладнання, програмного забезпечення, засобів захисту інформації, на оплату послуг електронної пошти і системи електронних платежів Національного банку
Для розроблення моделі функціонування Єдиного казначейського рахунку на рівні області та застосування внутрішньої платіжної системи Державного казначейства була створена робоча група. Міністерству фінансів, Головному управлінню Державного казначейства було запропоновано до 15 вересня 1999 року створити окремі підрозділи (методології функціонування Єдиного казначейського рахунку, управління грошовими ресурсами, інформаційно-розрахункового забезпечення) для розроблення та забезпечення функціонування внутрішньої платіжної системи Державного казначейства за рахунок коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України.
Було прийнято рішення про відкриття 28 кореспондентських рахунків, тобто системи Єдиного казначейського рахунку, в кожному з обласних управлінь Державного казначейства та на центральному рівні. Таким чином були обмежені функції органів казначейства на рівні районних відділень.
2000 рік. Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 рік” передбачав повне переведення позабюджетних коштів на казначейське обслуговування, що створило необхідні умови для включення позабюджетних коштів у спеціальний фонд державного бюджету.
Консолідація всіх коштів Державного бюджету на рахунках казначейства у Національному банку України дала можливість управляти залишком коштів, а саме – розміщати їх на фінансовому ринку.
Однак, неможливо було отримувати реальну оперативну інформацію про наявність коштів, тому що виконання місцевих бюджетів не здійснювалося через органи казначейства.
У порядку експерименту у Дніпропетровській і Черкаській областях було запроваджено касове виконання місцевих бюджетів через органи Державного казначейства.
Ще Постановою №1721 було запропоновано надати органам Державного казначейства статус учасників системи електронних платежів Національного банку на загальних засадах відповідно до Положення про міжбанківські розрахунки в Україні та право здійснювати через цю систему тільки платежі та міжбанківські розрахунки. Однак через обмеженість фінансових ресурсів комплектація обласних розрахункових центрів була здійснена в мінімально допустимих обсягах
У 2000 році органи Державного казначейства залишалися клієнтами Національного банку України.
2001 рік. Рік прийняття Бюджетного кодексу, яким були визначені:
– повноваження Державного казначейства з контролю за дотриманням бюджетного законодавства;
– відповідальність за порушення діючого бюджетного законодавства.
У 2001 р. фактично Змінився статус Державного казначейства: Із клієнта банку казначейство стало учасником Системи електронних платежів НБУ, що дало змогу:
– значно скоротити терміни проходження платежів(наприклад здійснювати міжбанківські розрахунки за 10-15 хв.);
– прискорити обіг бюджетних коштів;
– автоматично відображати у бухгалтерському обліку здійснені операції, використовуючи інформацію з єдиної бази даних Держказначейства;
– складати щоденну оперативну звітність по обліку доходів Державного бюджету, що до цього часу надавалася винятково НБУ (НБУ надавав звіт через 2-3 дня після здійснення операції);
– забезпечити єдність підходу та достовірність відображення операцій з виконання бюджету.
У зв’язку з переходом Державного казначейства до статусу учасника системи електронних платежів виникла потреба в розробці нової системи бухгалтерського обліку та звітності. Наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року № 119 було впроваджено Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності. Виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства України з 2001 року стало здійснюватися відповідно до нового Плану рахунків обліку виконання бюджетів, який був впроваджений у всій системі органів Державного казначейства та фінансових органів країни.
На початку 2001 року було запроваджено облік зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах казначейства. Наказ Державного казначейства України № 103 від 19 жовтня 2000 року про затвердження Порядку обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства мав сприяти здійсненню органами казначейства контролю за прийняттям юридичних та фінансових зобов’язань, забезпеченню якісного планування ресурсного балансу.
Наказом Державного казначейства України № 140 від 10 серпня 2001 року був затверджений Порядок виконання державного бюджету за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи.
У червні 2001 року було завершено входження всієї системи органів Державного казначейства до Системи електронних платежів Національного банку України з виконання державного бюджету за доходами. Цей процес був би неможливий без впровадження розвинутої автоматизованої системи Державного казначейства. Органами казначейства на початку 2001 року використовувалися три програмних продукти, що ускладнювало роботу всієї системи казначейства. Тому було прийнято рішення про використання єдиного програмного продукту АС “Казна”, який найповніше забезпечував ефективне функціонування системи.
2002 рік. З 1 січня 2002 року на виконання наказу Міністерства фінансів України № 482 від 29 жовтня 2001 року розпочався процес запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів.
З метою забезпечення виконання Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року № 2542-Ш, “Основних напрямів бюджетної політики на 2002 рік”, схвалених постановою Верховної Ради України від 21 червня 2001 року № 2543-Ш та вищеназваного наказу:
– З 1 січня 2002 року була запроваджена система казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахування міжбюджетних трансфертів. Наказом Державного казначейства України від 31 січня 2002 року № 17 був затверджений Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахуванням міжбюджетних трансфертів.
– З 1 липня 2002 року – запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів усіх рівнів за видатками.
Наказом Державного казначейства України від 04 листопада 2002 року № 205 був затверджений Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів.
Це дало змогу:
– мати достовірну інформацію про стан доходної частини місцевих бюджетів;
– щоденно перераховувати в автоматичному режимі міжбю-джетні трансферти в 595 місцевих бюджетів;
– здійснювати вилучення коштів у Державний бюджет з 91 місцевого бюджету.
У 2002 році був завершений процес переходу до Системи електронних платежів Національного банку України за видатками центрального та обласного рівня Державного казначейства через впровадження нового програмного продукту.
У цьому ж році в систему органів Державного казначейства України переведено кошти державних цільових фондів: Фонду загальнообов’язкового соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
2003 рік. Важливий етап в реалізації процесу переведення місцевих бюджетів на казначейське обслуговування за видатками. Запровадження процесу казначейського обслуговування більш як 12 тисяч місцевих бюджетів проходило поетапно відповідно до розробленого графіку і було завершено 1 січня 2004 року.
Саме Бюджетний кодекс на законодавчому рівні легалізував казначейське обслуговування бюджетів і розпорядників бюджетних коштів.
Для ефективної організації управляння бюджетними ресурсами держави Державним казначейством було встановлено ліміт залишків коштів на обласному рівні. Цей залишок повинен забезпечувати реальну потребу управлінь Державного казначейства у бюджетних коштах на наступний день, що дасть змогу безперебійного фінансування запланованих видатків. Кошти, що перевищують встановлений ліміт, після завершення операційного дня перераховуються щоденно на рахунок Державного казначейства України.
Таким чином, в процесі розвитку та становлення Державне казначейство України пройшло декілька етапів, в результаті чого:
1) Заснована організаційна структура органів казначейства.
2) Перерозподілені функції між банківською і фінансовою системами, міністерствами, відомствами, місцевими фінансовими органами та органами казначейства при організації бюджетного процесу.
3) Виконання бюджетів здійснюється відповідно до Єдиного казначейського рахунку, що сприяє ефективному процесу управління грошовими ресурсами.
4) Уся система Державного казначейства увійшла до Системи електронних платежів Національного банку України.
Реформування казначейської системи – динамічний процес, який залежить від завдань Уряду в питаннях соціально-економічного розвитку держави.
Завершився етап впровадження Єдиного казначейського рахунку на центральному рівні казначейства, здійснений шляхом технічного злиття 28 чинних кореспондентських рахунків казначейства в НБУ у консолідований єдиний казначейський рахунок із субкореспондентськими рахунками для кожного обласного управління Державного казначейства. Прийнято багато важливих нормативно-законодавчих актів, які регулюють діяльність органів Державного казначейства на всіх стадіях бюджетного процесу.
Впроваджений новий Порядок обслуговування державного бюджету за видатками, затверджений Наказом Державного казначейства України 25 травня 2004 року № 89.
2005 рік. Для забезпечення проведення єдиної збалансованої фінансової політики 20 квітня 2005 року Президент України видав Указ № 676/2005 “Питання Міністерства фінансів України”. На виконання цього Указу Кабінет Міністрів України затвердив Постанову № 983 від 24 вересня 2005 року “Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства фінансів”, відповідно до якої Державне казначейство було реорганізоване шляхом його перетворення із системи органів виконавчої влади в урядовий орган державного управління у складі Міністерства фінансів. Така реорганізація дасть змогу підвищити ефективність контролю за реалізацією державної політики центральними органами виконавчої влади.
21 грудня 2005 року Постановою Кабінету Міністрів України №1232 “Питання Державного казначейства України” було затверджено Положення про Державне казначейство України. Постанова
Кабінету Міністрів України № 590 “Питання Державного казначейства” втратила чинність.