Бюджетна система України – Пасічник Ю. В. – Державний устрій
Після проголошення незалежності Україна сформувалася як парламентсько-президентська республіка. Президент України був главою як держави, так і виконавчої влади. З березня 1992 р. в областях були запроваджені посади представників Президента. Що стосується місцевих органів влади, то у зв’язку з прийняттям у березні 1992 р. відповідного закону діяльність місцевих рад обмежувалась здійсненням функцій місцевого самоврядування, а виконавчі функції передавались представникам Президента України в областях, районах, містах Києві, Севастополі.
Починаючи з 3 лютого 1994 р., відповідно до нових законів влада на місцях почала належати радам та їх виконкомам.
У зв’язку з прийняттям у 1996 р. Конституції України структура та повноваження державних органів дещо змінилися, що зображено на рис. 9.2.1.
Повноваження окремих державних органів, які стосуються бюджетних процесів, буде розглянуто в наступних розділах.
Роки перебування на посадах президентів і прем’єр-міністрів України подані в табл. 9.2.1.
Податкові, бюджетні, кредитні відносини. З перших місяців проголошення незалежності Україна робила спроби налагодити чітке функціонування економіки, забезпечити соціальні потреби. 1992-1994 рр. виявилися найважчими. У спадщину від Радянського Союзу Україні дісталась економіка, яка виробляла лише 20 % кінцевого продукту, 2/3 її було орієнтовано на військово-промисловий комплекс, застаріле обладнання і технології на підприємствах, істотна залежність від поставок іноземного газу та нафти.
Відсутність достатньої кількості фахівців у галузі ринкових перетворень змушувало Україну йти шляхом спроб і помилок,
Що досить дорого обходилось українському населенню. Практично на порожньому місці доводилось створювати Національний банк і банківську систему, посольства, консульства, експортно-імпортні організації, нові міністерства, запроваджувати нову схему господарських відносин.
Орієнтація на російські реформи, які також пробуксовували, мала негативні наслідки для України. Росія розпочала ринкові реформи з лібералізації цін на початку 1992 р., унаслідок чого ціни на газ в Україні зросли за 1992 р. у 100 разів, на нафту – в 300 разів.
Зростання цін на енергоносії почало розкручувати спіраль інфляції. Падіння виробництва, стрімке зростання собівартості продукції та послуг знизили надходження до державного та місцевих бюджетів. Водночас заходи, які вживалися Верховною Радою України щодо соціальної захищеності громадян, вимагали додаткових витрат. Україна пішла шляхом друкування грошей, і інфляція перейшла в гіперінфляцію, яку вдалося призупинити лише в 1996 р. За 1992 р. гроші знецінились у 21
Раз, за 1993 р. – у 103 рази. Таких темпів інфляції не знала в цей час жодна країна світу.
Усередині 1992 p. Україна вийшла з рублевої зони і запровадила купони – тимчасові грошові знаки, які існували до 1996 p., коли була запроваджена національна грошова одиниця – гривня.
Практично скрізь порушувалися господарські зв’язки, які протягом багатьох років налагоджувались. У 1992 р. закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію виросли у 20 разів порівняно з попереднім роком, а ціни на засоби виробництва для аграрного сектору – у 38 разів, що поставило у складне становище сільське господарство. Аналогічна картина була і в 1993 р. Як наслідок, значними темпами падав обсяг валового суспільного продукту, національного доходу, зменшувалося споживання продовольчих товарів.
Проблеми, пов’язані з процесами розпаду Радянського Союзу, зачепили, по суті, кожного жителя України, люди з різних причин втратили близько 130 млрд крб. заощаджень. Уже в часи незалежної України Верховна Рада за поданням Президента України Л. Кучми прийняла Закон “Про внесення змін до Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” від 17 січня 1997 p., яким передбачається повернути кошти громадянам, що були в наявності на 2 січня 1992 р., у перерахунку 1 крб. заощаджень – 1,05 грн. Станом на 1 жовтня 1996 р. ця сума становила:
Ось такий борг визнала Україна за заощадженнями громадян.
З 1997 по 2002 р. включно установами Ощадбанку України було виплачено за рахунок коштів Державного бюджету України 955 млн 400 тис. грн. Ці виплати здійснено більш ніж за 15 млн рахунків громадян України. Компенсація не отримана за 3,9 млн рахунків.
Державним бюджетом України на 2003 р. передбачено 500 млн грн. компенсаційних витрат.
У1992-1993 pp. тривав процес спрацювання основних фондів в усіх галузях народного господарства. Технічне переоснащення в умовах економічної кризи було неможливим, і більшість підприємств стали неплатоспроможними. Борги підприємств за цей час становили 247 трлн крб. Держава не змогла істотно впливати на економіку, адже 2/3 бюджетних асигнувань державного бюджету вона сплачувала Росії за енергоносії.
Взагалі 1993 р. був чи не найтяжчим для української економіки: зростання індексу споживчих цін становило 10 256 %, спад ВВП – 14,2, промислового виробництва – 8,0, зменшення реальної заробітної плати – 40,1 %.
У1994 р. негативні тенденції наростали, хоча і меншими темпами, але обсяг ВВП зменшився найбільше – на 22,9 %. Достатньо зазначити, що у роки “великої депресії*” в США в 1929- 1933 pp. він не знизився більше як 25 % за всі роки, а в роки Другої світової війни найнижча позначка падіння промислового виробництва в СРСР становила 30 %.
Дефіцит державного бюджету у кілька разів перевищував критичну величину і практично весь покривався за рахунок емісії паперових грошей. Майже два роки Україна не обслуговувала своїх зовнішніх боргів – не було валютних коштів. Криза поставила під сумнів існування української держави. У суспільстві почали виникати сумніви в доцільності незалежності. Необхідно було вживати рішучих заходів щодо виходу України зі складної і затяжної економічної кризи.
Проголошена у жовтні 1994 р. новообраним Президентом України Л. Кучмою стратегія економічних перетворень була в основному схвалена Верховною Радою і передбачала низку ринкових перетворень.
Були відновлені втрачені економічні зв’язки з Росією, налагоджені відносини із США, залучені нові енергійні люди до управління державою. Це почало давати відчутні результати. З початку 1995 р. було здійснено перехід до оподаткування прибутків підприємств та організацій за ставкою 30 %, упорядковано податкові пільги, ставку податку на додану вартість зменшено з 28 до 20 %. Активізувався процес роздержавлення, уже в середині 1995 р. на недержавних підприємствах вироблялося понад 40 % промислової продукції, а за перше півріччя 1995 р. було приватизовано понад 1 тис. великих та середніх підприємств. Близько 15 мли громадян на цей час отримали приватизаційні документи, для чого була створена система центрів сертифікатних аукціонів, яка об’єднувала 26 аукціонних центрів і понад 150 пунктів прийому заяв.
За шість років після проголошення курсу на радикальні економічні реформи вдалося досягти певних позитивних наслідків. Здійснено лібералізацію цін, валютного курсу, більшість підприємств змінила форму власності, запроваджено українську грошову одиницю. З метою покриття дефіциту бюджету здійснено поетапний перехід до неемісійного його обслуговування.
Значна заслуга в досягненні фінансової стабільності в 2000 – на початку 2001 pp. належала прем’єр-міністрові В. Ющенку, уряду якого вперше за 10 років незалежності у 2000 р. вдалось досягти помітного зростання ВВП.
Основні показники України за 1992-2005 pp. наведені в табл. 9.2.2і. Україна, яка подолала затяжну кризу, що тривала з 1992 по 2000 р., впевнено демонструє сталий економічний поступ.
Висновки
1. За роки незалежності Україна прийняла понад 800 нових законів (станом на 01.07.2003 p.), які сприяють формуванню ефективної ринкової економіки, збільшенню надходжень до державного бюджету, підвищенню життєвого рівня населення.
2. За 12 років Україна встановила дипломатичні зв’язки з близько 170 державами світу, стала членом основних європейських та світових організацій.
3. Незважаючи на певні здобутки, Україна не змогла вийти на рівень середньоєвропейських держав за показниками життєвого рівня населення, що спричинює соціальну напругу.
4. Незважаючи на досить плідну роботу щодо створення нових законів, станом на 01.07.2003 р. ще не прийнятий Податковий кодекс.
5. Україні ще потрібно виробити ефективні механізми державного управління, налагодити дійову конструктивну співпрацю між виконавчою і законодавчою гілками влади, забезпечити високі темпи як економічного зростання, так і підвищення рівня життя населення.
Контрольні запитання і завдання
1. Коли вперше був підписаний договір між Україною та Росією як самостійними державами?
2. Які держави першими визнали незалежність України?
3. Коли був затверджений державний гімн “Ще не вмерла Україна”?
4. Коли Україна стала членом Ради Європи?
5. Коли були прийняті закони, що регламентували безпосередньо бюджетні відносини?
6. В які роки Закони про Державний бюджет України приймалися вчасно?
7. Перелічіть суди загальної юрисдикції.
8. Який із років незалежності України видався найтяжчим?
(2 votes, average: 3,00 out of 5)