Бюджетна система України – Пасічник Ю. В. – 6.3. Бюджетні відносини в частині України, що перебувала під владою Австрії та Австро-Угорщини
Законодавча база.
Свої претензії на Галичину Австрія умотивовувала в спеціальному меморіалі, укладеному 1771 р. “Вивід прав Угорської корони до Червоної Руси і до Поділля, так само, як Чеської корони – до князівств Освеціма й Затора”. У цьому меморіалі Австрія доводила свої права на всі землі, які належали Угорщині й Чехії.
Австрійський уряд скасував особисту залежність селян від поміщиків. Відносини в сільському господарстві регламентувались аграрним законодавством. Згідно з маніфестом від 26 квітня 1766 р. про урбаніальну регуляцію (систематизував примуси, які накладалися на селян) селянин отримував від поміщика садибу і земельний наділ від 10,2 до 17,1 га землі, залежно від її якості. Згідно з законом 1783 р. закарпатські селяни дістали права займатись ремеслом, розпоряджатись майном. Першим законом, що змінив земельні відносини в Галичині, був закон про одержавлення королівських земель. Була проведена інвентаризація всіх маєтків, анулювались усі приватні збори за продаж селянам товарів.
У 1775 р. був виданий закон, що регулював відносини між шляхтою і кріпосними селянами. Поміщикам заборонялось накладати штрафи, притягувати селян до відбуття примусів понад ті, що були зафіксовані в інвентарі. Закон і розпорядження 1784 р. скасовували шарварки, регулювали нові примуси, панщину. 16 червня 1786 р. був виданий “Роботопатент”, що став кодексом законів з аграрних відносин у Галичині й діяв до революції 1848 р. У 1785-1788 pp. в усій Австрії було складено перший кадастр земель (Йосифінська метрика) з метою вдосконалення системи оподаткування.
Урбаніальний патент Йосифа II від 10 лютого 1787 р. проголошував, що всі селянські примуси належить установлювати пропорційно до якості землі, що перебувала в їхньому користуванні. Розміри державних та урбаніальних (на користь пана) примусів не могли перевищувати 30 % загального доходу від селянської землі. Урбаніальні примуси мали сплачуватись грішми, що вело до скасування панщини. Установлювалися однаковий земельний податок для господарств усіх категорій власності, а також норми дохідності окремих категорій земельних угідь. Австрійський уряд скасував особисту залежність селян, а в 1782 р. був виданий наказ, який обмежував право панів над селянами.
Але наступник Йосифа II імператор Леопольд у 1790 р. скасував урбаніальний патент і примусив повернутися до колишніх норм оподаткування і панщинних примусів. У1799 р. було встановлено нове оподаткування, згідно з яким 70 % прибутку, одержаного селянином, залишалося йому, а 18 % надходило державі і тільки 12 % – панові. Але в 1819 р. норми були збільшені на користь держави. Згідно з урядовим циркуляром 1814 р. придбати майно могли лише привілейовані стани або власники індигенату (дозволу), право надання якого мав тільки монарх.
Селяни виключалися з можливих власників землі. У1820 р. дозвіл на купівлю маєтків було дано всім, але у селян коштів не було. У 1848 р. цісар Фердінанд проголосив конституцію, була скасована панщина. Але вже у 1849 р. австрійський уряд з допомогою російських військ скасував конституцію і поновив абсолютистський лад. У 1861 р. в Астрії було проголошено нову конституцію, яка дала Галичині автономію.
На Буковині в 1781 р. кріпацтво було замінено панщиною за договором селян із панами.
Відповідно до закону 1786 р. у Північній Буковині був створений релігійний фонд, який налічував 267 монастирських маєтків і володів 77,75 % всієї землі.
На Закарпатті панщина була обмежена в 1766 р., а в 1785 р. була скасована залежність селян від поміщиків, але незабаром вона була відновлена і тривала до 1848 р. Земельні відносини регулювались законом від 1836 p., згідно з яким панщина тривала залежно від наділу від 25 до 40 днів на рік.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)