Бюджетна система України – Пасічник Ю. В. – 24.2. Франція
Загальні дані. Офіційна назва – Французька Республіка; територія – 551,6 тис. км2; населення – 58,8 млн осіб (1998 p.).
Адміністративно-територіальний устрій. Метрополія держави розділена на 22 регіони, 96 департаментів і близько 36 тис. комун. До складу Франції входять п’ять заморських департаментів – Гваделупа, Мартиніка, Гвіана, Сен-П’єр і Мікелон та Реюньйон; одна територія з особливим статусом – Майот; чотири заморські території – Нова Каледонія, Полінезія, Уолліс і Футуна, Південноантарктичні території.
Державний устрій. Адміністративно-територіальні одиниці наділені статусом місцевих колективів із системою виборчих органів самоврядування: регіональних, генеральних і муніципальних рад. Нині Франція називається V Республікою (І Республіка – 1793-1802 pp.; П Республіка – 1848-1852 pp.; ІП Республіка – 1875-1940 pp.; IV Республіка – 1946-1958 pp.). Форма – унітарна.
Органи державної влади. Головною посадовою особою держави є президент. Його повноваження такі:
Призначає прем’єр-міністра – голову уряду;
За поданням прем’єр-міністра призначає інших членів уряду;
Головує в уряді – Раді міністрів;
Після відповідної процедури консультацій розпускає Національні збори – одну з палат парламенту;
Підписує ордонанси і декрети Ради міністрів;
Призначає голову Конституційної Ради;
Е головнокомандувачем військових сил.
Отже, позиції президента Франції – одні з найсильніших у світі серед інших країн, що мають інститут президентства.
Законодавча влада представлена двома палатами парламенту – Національними зборами (нижня палата) і Сенатом. Депутати Національних зборів обираються прямим голосуванням, а Сенат – непрямим голосуванням. У Сенаті представлені територіальні колективи республіки, а також французів, які проживають за межами основної територіальної частини Франції. Судову гілку влади представляють:
Конституційна Рада, яка складається з дев’яти членів. До її компетенції віднесено: правильність виборів президента, депутатів Національних зборів і Сенату; нагляд за правильністю проведення референдумів; подання висновків щодо відповідності законів Конституції.
Висока палата правосуддя. Складається з рівної кількості членів Національних зборів і Сенату. її повноваження – давати оцінку діям президента, але лише з питань державної зради.
Вища рада магістратури. Очолює президент. До и компетенції належать пропозиції щодо призначення суддів Конституційного суду, першого заступника Апеляційного суду, голів судів вищої інстанції, призначення посадових осіб прокуратури, за винятком чиновників, яких призначає Рада міністрів.
Палата правосуддя. Складається з 15 суддів – 12 парламентаріїв і трьох суддів Касаційного суду. Основне призначення – розгляд дій членів Ради міністрів, які можуть класифікуватись як карні.
Інші судові органи. До них належать Касаційний суд, Апеляційний суд, суди вищої та підпорядкованих інстанцій.
Конституція. Конституція V Республіки була ухвалена 4 жовтня 1958 р. зі змінами і доповненнями до 1995 р. включно. Характерною особливістю Конституції є наявність Економічної і соціальної ради, яка дає висновки щодо проектів законів, ордонансів і декретів, консультує уряд з будь-яких питань економічного або соціального характеру, доповідає в парламенті щодо відповідних проектів або пропозицій.
Бюджетні відносини.
У бюджетних відносинах беруть участь президент, уряд, парламент, а також спеціальні державні установи – Національна кредитна рада, банківська контрольна комісія, Економічна і соціальна рада. Франція у 1982 р. ухвалила закон № 82-813 “Про права і свободи комун, департаментів, регіонів”, згідно з яким були значно розширені права територій. У кожному регіоні створюється контрольний орган – рахункова палата, яка стежить за фінансовою діяльністю юридичних осіб і бере участь у формуванні місцевих бюджетів.
Бюджетна політика департаменту є компетенцією Генеральної ради, а в окремих випадках – комісара Республіки і регіональної рахункової палати. Безпосереднє бюджетне управління здійснює казначей департаменту, який призначається міністром економіки і фінансів за рекомендацією представника Генеральної ради.
Місцеві бюджети в частині видатків складаються з двох основних розділів: бюджети поточної діяльності (функціональний) та бюджети нового будівництва (інвестування). Джерела доходів поділяються на внутрішні – доходи від муніципальної власності, місцевого господарства, податкові та зовнішні – дотації, кредити (як державні, так і приватні).
У складі Міністерства економіки і фінансів функціонує Головне податкове управління, яке має по всій території країни 830 податкових центрів і 16 інформаційних центрів. Податковий контроль здійснюється шляхом камеральних перевірок податкових декларацій, а також документальних перевірок.
Система стягнень за ухилення від сплати податків досить жорстка, застосовується також карна відповідальність. У випадку ненавмисного заниження податку сплачується штраф у розмірі 0,75 % за місяць від суми платежу, у разі умисного приховування розміру доходів штраф сплачується в подвійному розмірі.
Консолідований бюджет включає такі складові:
Загальнодержавний бюджет;
Місцеві бюджети;
Спеціальні рахунки Казначейства;
Приєднані бюджети для фінансування пошти та телеграфу;
Приєднані бюджети служби сільськогосподарських дотацій;
Операції тимчасового характеру.
Розглянемо структуру доходів загальнодержавного бюджету в табл. 24.2.1.
Видаткова частина бюджету включає видатки на утримання заморських територій, передбачає залишок бюджету від попереднього року і плановий залишок на початок року. У 1999 р. витрати бюджету становили 1709,8 млрд, а в 2000 р. – 1700,9 млрд франків.
Частка міжбюджетних трансфертів із загальнодержавного бюджету в 1997 р. становила 26 %*.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)