Бюджетна система – Федосов В. М. – Глосарій

А

Автономність побудови бюджетної системи – певна незалежність відповідних органів влади й управління у процесі формування й виконання бюджету нижчого рівня від органів влади вищого рівня. Засновується на чіткому розмежуванні функцій і повноважень між органами влади за рівнями адміністративно-територіального поділу. Забезпечується збалансованим розподілом доходів і видатків між бюджетами.

Адміністрування бюджету – багатофункціональна управлінська діяльність фінансових органів з організації формування й використання бюджетних коштів.

Аудит ефективності використання бюджетних коштів – форма оцінювання управлінських рішень з погляду економічності та ефективності використанням бюджетних коштів.

Б

Банківська система касового виконання бюджету – відкриття рахунків бюджету в установах банківської системи для зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них.

Бухгалтерський облік виконання бюджету – повне, своєчасне і вірогідне відображення в первинних документах і облікових реєстрах операцій з виконання державного і місцевих бюджетів.

Бюджет автоматичний – автоматичне перенесення бюджету минулого року на новий бюджетний рік у разі несвоєчасного прийняття нового бюджету.

Бюджет держави – основний фінансовий план формування і використання грошових коштів, необхідних для здійснення завдань і функцій держави. Термін “бюджет”, запозичений з англійської літератури, етимологічно походить від старофранцузького слова Bougette (шкіряний мішок). Донині ритуал бюджетної промови канцлера казначейства (міністра фінансів) у британському парламенті має назву “відкрити бюджет”.

Бюджет на нульовій основі – процедура розроблення бюджетів (кошторисів) на основі оцінювання проектів і діяльності за методом витрати-вигоди. У багаторічних бюджетах розрахунки кожного року починаються “з нуля”, а передбачені програми мають бути заново обгрунтовані, що забезпечує ефективніше витрачання коштів. Цей метод уперше був запроваджений у США в 1969 р. Через складність адміністрування не набув помітного поширення.

Бюджет об’єднань територіальних громад кількох сіл (бюджет сільської ради) – установлені на бюджетний період положення й норми, затверджені рішенням сільської Ради, як основний фінансовий план формування і використання фонду коштів територіальних громад кількох сіл, що входять до складу однієї сільської Ради, для забезпечення функцій, які здійснюються цією сільською Радою та її виконавчим комітетом.

Бюджет району в місті – установлені на бюджетний період положення й норми, затверджені рішенням районної Ради в місті, як основний фінансовий план формування і використання фонду коштів району для забезпечення функцій цієї Ради та виконавчого органу району в місті.

Бюджет територіальної громади міста без районного поділу (бюджет міста) – установлені на бюджетний період положення й норми, затверджені рішенням міської Ради міста без районного поділу, як основний фінансовий план формування і використання фонду коштів територіальної громади міста для забезпечення функцій цієї Ради та виконавчого органу міста без районного поділу.

Бюджет територіальної громади села (бюджет села) – установлені на бюджетний період положення й норми, затверджені рішенням сільської Ради, як основний фінансовий план формування і використання фонду коштів територіальної громади окремого села для забезпечення функцій цієї Ради та її виконавчого комітету.

Бюджет територіальної громади селища (бюджет селища) – Установлені на бюджетний період положення й норми, затверджені рішенням селищної Ради, як основний фінансовий план формування і використання фонду коштів територіальної громади окремого селища для забезпечення функцій цієї Ради та виконавчого органу селища.

Бюджети місцевого самоврядування – бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Бюджетна дотація – бюджетні кошти, які передаються з бюджету вищого рівня до бюджетів нижчого рівня на безоплатній і безповоротній основі для покриття їх дефіциту в частині поточних видатків.

Бюджетна звітність – звітність розпорядників коштів за використання бюджетних коштів і фінансових органів за виконання відповідного бюджету. Поділяється за призначенням (зовнішня, внутрішня), за обсягом показників (первинна, зведена), за терміном складання і подання (періодична, річна).

Бюджетна інвестиція – вкладення бюджетних коштів у певні обєк-ти і проекти з метою забезпечення економічного зростання або досягнення соціального ефекту.

Бюджетна класифікація – єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів. Б. к. використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення макрофінансового аналізу в розрізі доходів, видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Б. к. є обов’ язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень. Бюджетна позичка – надання коштів з єдиного казначейського рахунку або бюджету вищого рівня бюджету нижчого рівня на покриття тимчасових касових розривів (випередження в часі здійснення видатків відносно надходження доходів) бюджету на короткостроковий термін і повернення до кінця поточного бюджетного року.

Бюджетна політика – складова фінансової політики, що відображає сукупність державних заходів у сфері бюджету з метою регулювання економічних і соціальних процесів.

Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та виконання яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетна резолюція – постанова Верховної Ради України, що окреслює основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний рік. Б. р. розробляється Кабінетом Міністрів України не пізніше 1 червня за даними аналізу соціально-економічного становища країни в поточному році, на підставі прогнозних макроекономіч-них і макрофінансових показників на наступний рік. Перша Б. р. в Україні була прийнята 7 липня 1995 р.

Бюджетна рівновага – стан окремих бюджетів і бюджетної системи в цілому, що характеризується наявністю врівноваженості доходів і видатків.

Бюджетна система – врегульована правовими нормами сукупність усіх видів бюджетів, які створюються у країні відповідно до її бюджетного устрою.

Бюджетна субвенція – цільова субсидія з одного бюджету до іншого на умовах пайової участі у фінансуванні певних цільових видатків, об’ єктів, програм, проектів та заходів, яка обумовлена вкладенням коштів з боку отримувача. У разі порушення цільового використання Б. с. підлягає поверненню до бюджету, що її видав.

Бюджетна субсидія – надання коштів з одного бюджету до іншого для фінансового забезпечення певних програм чи цільових видатків без необхідності вкладення коштів із боку отримувача.

Бюджетна установа – орган, установа чи організація, визначена або створена в установленому порядку органами державної влади і місцевого самоврядування, яка утримується за рахунок Державного бюджету України чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетне асигнування – повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Бюджетне зобов’язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

Бюджетне планування – науково обгрунтований процес визначення обсягів і джерел формування та напрямів використання централізованого основного фінансового фонду грошових ресурсів держави. За змістом бюджетне планування – особлива специфічна сфера фінансової діяльності держави, пов’язана з обгрунтуванням певних управлінських рішень стосовно її фінансового забезпечення. За формою – процес складання, розгляду і затвердження основного фінансового плану – державного бюджету та місцевих бюджетів.

Бюджетне право – сукупність фінансово-правових норм, що регламентують бюджетний процес і контроль, формування та використання бюджетних коштів.

Бюджетне призначення – повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане Бюджетним кодексом, Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, яке має кількісні, часові й цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне прогнозування – передбачення майбутніх бюджетних доходів і видатків у багаторічному часовому інтервалі між прийняттям рішення і початком дій.

Бюджетне субсидіювання – передання коштів з одного бюджету до іншого з метою вирівнювання бюджетної спроможності, надання фінансової допомоги та забезпечення певних програм.

Бюджетне фінансування – надання з бюджету в безповоротному порядку коштів на видатки, пов’ язані зі здійсненням державних замовлень, виконанням державних програм, утриманням державних і комунальних установ та організацій. Являє собою процес виділення, зарахування, розподілу та перерахування коштів на рахунки розпорядників коштів у межах, визначених кошторисами і затверджених у бюджеті. Грунтується на двох основних принципах: плановості виділення та цільовому характері використання коштів.

Бюджетний аудит – експертиза й аналіз звітів і балансів підприємств, організацій з метою перевірки законності та цільового використання бюджетних коштів. Форма контролю за рухом, ефективним використанням бюджетних потоків і фондів, фінансовими операціями з виконання бюджету.

Бюджетний дефіцит – фінансовий результат за бюджетними операціями в розмірі перевищення видатків бюджету над його звичайними доходами. У процесі визначення розміру Б. д. державні позики в джерелах доходів не враховуються.

Бюджетний запит – документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів. Він містить пропозиції з відповідними обгрунтуваннями щодо їх обсягу на наступний бюджетний період. Розрізняють три види Б. з.: загальний, індивідуальний і додатковий.

Бюджетний кодекс України – документ, який визначає правові засади функціонування бюджетної системи України, її структуру, принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетний контроль – контроль з боку уповноважених органів (Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Державна казначейська служба, Державна фінансова інспекція, Рахункова палата) і громадськості за обгрунтованістю показників бюджету та ефективністю і цільовим використанням бюджетних коштів. Види Б. к. – державний, муніципальний, відомчий, внутрішній, громадський.

Бюджетний кредит – надання суб’єктам господарювання коштів з бюджету на засадах поворотності, строковості, платності та цільового використання.

Бюджетний менеджмент – це сукупність взаємопов’язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів та технологій, направлених на ефективне управління бюджетними ресурсами. Складовими бюджетного менеджменту є бюджетне планування, адміністрування бюджету, контроль за виконанням бюджету тощо.

Бюджетний надлишок – перевищення закріплених доходів місцевого бюджету від загальнодержавних податків і зборів над його нормованими видатками, що підлягає вилученню до бюджету вищого рівня.

Бюджетний період – визначений законодавством період, протягом якого функціонує бюджет. В Україні діє річний Б. п., при цьому бюджетний рік збігається з календарним: він починається 1 січня та закінчується 31 грудня.

Бюджетний профіцит – перевищення доходів бюджету над його видатками (з урахуванням різниці між поверненням кредитів до бюджету та наданням кредитів із бюджету).

Бюджетний процес – регламентований у правовій формі процес складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів і звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Бюджетний розпис – документ, у якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації.

Бюджетний устрій – організація і принцип побудови бюджетної системи, установлення її складу й структури та взаємозв’язків між окремими ланками.

Бюджетний (фіскальний) федералізм – одна з форм фінансового вирівнювання і перерозподілу доходів між різними рівнями бюджетів. Передбачає закріплення прав на отримання доходів і розпорядження видатками за всіма ланками бюджетної системи.

Бюджетний цикл – проміжок часу від початку складання проекту бюджету до затвердження звіту про виконання цього бюджету.

Бюджетні обмеження – фінансові обмеження на витрачання грошових коштів з бюджету, які виражаються у формі гранично допустимих видатків.

Бюджетні потоки – рух грошових коштів до бюджету і з нього, а також між бюджетами, який здійснюється через бюджетні рахунки, що відкриті Державною казначейською службою.

Бюджетні пріоритети – економічно й соціально мотивовані, політично підтримані на рівні представницьких законодавчих органів влади, визначені на альтернативній основі цілі державної діяльності, забезпечені необхідними для їх реалізації бюджетними асигнуваннями. У західній фінансовій практиці – результат суспільного вибору.

Бюджетні рахунки – рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів для обліку доходів і видатків бюджету.

Бюджетні резерви – заздалегідь відокремлена частина бюджетних коштів, призначена для фінансування невідкладних видатків, що не були передбачені під час затвердження бюджету.

Бюджетні трансферти – передання коштів з одного бюджету до іншого у формі бюджетного субсидіювання чи вилучення бюджетного надлишку.

Бюджетування – сукупність технологічних процедур бюджетної роботи з аналітично-розрахункової підготовки бюджетів на основі врахування широкого кола чинників, які обумовлюють державні потреби й відповідне витрачання коштів. Складова бюджетного менеджменту. Технологія бюджетного планування. Поняття, яке історично широко використовується в західній літературі, передусім на макрофінансовому рівні, з проблематики державних фінансів для характеристики процесу формування бюджетів. Пізніше, з розвитком корпоративних фінансів стало використовуватись і на мікрофінансовому рівні (корпоративних фінансів) значною мірою в контексті капітальних вкладень.

В

Взаємні розрахунки – передання коштів з одного бюджету до іншого для відновлення збалансування цих бюджетів у зв’язку з перерозподілом між ними доходів або видатків після затвердження бюджету.

Видатки бюджету – кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Видатки розвитку (капітальні видатки) – фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови національної економіки; субсидії, субвенції та інші видатки, пов’ язані з розширеним відтворенням виробництва і соціальної сфери. До них належать видатки на придбання основного капіталу; створення державних запасів і резервів; придбання землі і нематеріальних активів; капітальні трансферти.

Виконання бюджету – забезпечення повного і своєчасного надходження всіх передбачених у затвердженому бюджеті доходів і спрямування цих коштів на фінансування видатків, включених до бюджету.

Викуп державного боргу – виплата коштів власникам державних цінних паперів з настанням терміну їх погашення.

Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету – перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів. На основі відомчої класифікації’ видатків та кредитування бюджету Державне казначейство складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Власні надходження бюджетних установ – кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності. Власні кошти є додатковими до асигнувань загального фонду кошторису надходженнями бюджетних установ, які включаються до спеціального фонду. Вони поділяються на такі групи: перша – надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга – інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

Внутрішній державний борг – заборгованість держави юридичним і фізичним особам, яка утворилась у зв’язку із залученням їх коштів на внутрішньому фінансовому ринку для фінансування видатків бюджету та виконання державних програм і замовлень.

Г

Гарантована позика – 1) форма державного кредиту, погашення суми і сплата процентів за яким забезпечується заставою державного майна або певними доходами; 2) гарантовані урядом облігаційні позики місцевих органів влади, випущені під конкретні місцеві інвестиційні проекти.

Гарантований державою борг – загальна сума боргових зобов’язань суб’єктів господарювання – резидентів України щодо отриманих та непогашених на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.

Головний розпорядник бюджетних коштів – бюджетна установа в особі його керівника, який відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу отримує повноваження через установлення бюджетних призначень і має головне право розпоряджатися виділеними асигнуваннями, а також направляти їх для використання за бюджетним призначенням.

Граничні величини державного боргу і фіскального дефіциту (Маастрихтські критерії) – гранично припустимі показники державного боргу (валового боргу сектору державного управління) – 60 % до ВВП і фіскального дефіциту (сектору державного управління) – 3 % до ВВП, які встановлені Маастрихтською угодою для країн – членів Європейського Союзу.

Д

Декрементальне бюджетування – складання і виконання бюджетів (кошторисів) з деяким зменшенням бюджетних призначень порівняно з попереднім періодом.

Державна допомога – грошова допомога, що виплачується фізичним особам за рахунок коштів бюджету або державних цільових фондів.

Державна дотація – кошти, що виділяються з бюджету підприємствам на покриття їхніх збитків.

Державна податкова служба України – державний орган, що підтримує єдину систему контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення і повнотою внесення до бюджету та цільових фондів податків і зборів та інших обов’язкових платежів.

Державна позика – залучення державою коштів від юридичних і фізичних осіб, урядів інших країн, міжнародних фінансових організацій на умовах поворотності, терміновості й платності.

Державна субвенція – цільове виділення коштів з бюджету суб’єктам підприємницької діяльності на фінансування певних програм і проектів на умовах пайової участі бюджету та отримувача коштів. За міжнародною термінологією – це зв’язаний, спеціальний, умовний трансферт, який надається за певної участі у фінансуванні з боку отримувача.

Державне запозичення – операції, пов’ язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету.

Державний борг – загальна сума боргових зобов’язань держави зовнішнім і внутрішнім кредиторам з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату.

Державний бюджет України – центральний бюджет України, призначений для фінансового забезпечення функцій і повноважень вищих органів державної влади й управління.

Державний кредит – сукупність грошових відносин, що виникають між державою в особі її центральних органів влади, з одного боку, та юридичними і фізичними особами (приватними особами, фінансово-кредитними установами, корпораціями, іноземними урядами і міжнародними фінансовими організаціями), з другого боку, за яких держава виступає в ролі позичальника або гаранта чи позикодавця.

Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових платежів – автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб-платників; містить загальні відомості про громадян, дані про отримані ними доходи і сплачені суми обов’ язкових платежів.

Державний цільовий фонд – форма утворення і витрачання коштів поза державним бюджетом і/або у його складі з метою гарантованого фінансування державою певних видатків.

Державні інвестиції – вкладення за рахунок коштів бюджету чи цільових фондів в інвестиційні проекти чи соціально-економічні програми.

Державні казначейські зобов’язання – державні цінні папери на пред’ явника, які розміщуються на певний строк і надають право на одержання фіксованого доходу протягом періоду володіння цими паперами.

Державні трансферти – невідплатні і безповоротні платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, що не являють собою придбання товарів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу.

Державні цінні папери – боргові зобов’язання, емітовані державою.

Дефіцитне фінансування – забезпечення видатків бюджету за рахунок державних позик або емісії грошей в умовах дефіциту бюджету.

Дефолт – повна або часткова відмова держави від платежів за зовнішніми та внутрішніми боргами.

Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Доходи бюджету – частина фінансових ресурсів, що створюються у процесі перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються в бюджеті на основі правових норм для виконання державою і місцевим самоврядуванням своїх функцій. До них належать податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (у тому числі трансферти, плата за адміністративні послуги та власні надходження бюджетних установ, які за своїм походженням і сутністю не є доходами бюджету).

Доходи від операцій з капіталом – доходи бюджету у вигляді надходжень від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

Е

Економічна класифікація видатків бюджету – систематизація видатків бюджету за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні. За цією класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.

Емісійний дохід – грошові відносини між державою і фізичними та юридичними особами, у процесі функціонування яких держава отримує дохід від емісії в обіг надлишків грошей, що призводить до їх подальшого знецінення і скорочення реальних доходів населення. Е. д. визначається як сума перевищення доходів, отриманих державою від емісійних операцій, над витратами на забезпечення цих операцій. Використовується безпосередньо для покриття бюджетного дефіциту або опосередковано через кредитування держави банківською системою під державні цінні папери.

Є

Єдиний банк даних платників податків – юридичних осіб – автоматизована система збору, накопичення та обробки інформації про платників податків – юридичних осіб.

Єдиний казначейський рахунок – система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, інші обов’ язкові платежі державного бюджету та надходження з інших джерел, установлених законодавством України. З цих рахунків органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб’ єктів господарської діяльності, які виконали роботи та/або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів. Єдність побудови бюджетної системи – означає, що всі бюджети, які формуються в окремих адміністративно-територіальних одиницях країни, утворюють єдине ціле. Забезпечується затвердженням на кожному рівні бюджетної системи єдиного бюджету даної території. Грунтується на єдиній дохідній базі всіх бюджетів та керівництві бюджетним процесом з єдиного центру.

З

Загальний фонд кошторису бюджетної установи (організації) –

Кошти, що надходять із загального фонду бюджету, за рахунок якого утримується ця установа чи організація.

Загальнодержавні податки і збори – податки і збори, установлені вищим органом законодавчої влади та обов’ язкові для справляння на всій території держави.

Закон Вагнера – виведена німецьким класиком фінансової науки Адольфом Вагнером емпірична закономірність швидшого зростання державних видатків порівняно з національним продуктом і, як результат, – постійне збільшення масштабів одержавлення національного продукту.

Закон Гремма-Рудмена-Холлінгса (Gramm–Rudman-Holllings Act) – Закон, прийнятий конгресом США в 1985 р., який передбачав поступове автоматичне зменшення дефіциту федерального бюджету через щорічне його скорочення на певну суму.

Закон про Державний бюджет України – Закон України, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

Закріплені доходи – доходи, які повністю або частково (відповідно до заздалегідь установлених, незмінних і єдиних нормативів) надходять до відповідних бюджетів.

Залишок бюджетних коштів – обсяг коштів відповідного бюджету, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів цього бюджету на кінець звітного періоду.

Затрати-вигоди – метод аналізу фінансово-господарських альтернатив при формуванні бюджету під кутом зору порівняльної вартості затрат і одержаних результатів. Як аналітичний метод західної практики широко використовується при аналізі капіталовкладень у державному секторі.

Захищені видатки бюджету – видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Збалансований бюджет – бюджет, у якому загальна сума доходів дорівнює загальній сумі видатків.

Зведений бюджет – сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного та соціального розвитку як держави в цілому, так і на певній її території.

Зведений бюджет України – сукупність показників Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей і міст Києва та Севастополя.

Зовнішній державний борг – сукупна заборгованість держави іноземним державам, банкам, нерезидентам та міжнародним фінансовим організаціям.

Зовнішня позика – основна форма міжнародного кредиту, що являє собою одержану державою позику від іноземних кредиторів.

“Золоте правило” державних фінансів – правило бюджетної політики, відповідно до якого поточний бюджет має бути збалансованим, а бюджетний дефіцит не може перевищувати розміру бюджетних інвестицій.

Зупинення операцій із бюджетними коштами – зупинення будь-яких операцій із здійснення платежів із рахунку порушника бюджетного законодавства на строк до 30 днів у межах поточного бюджетного періоду, якщо інше не передбачено законом.

І

Індивідуальний бюджетний запит – логічне продовження загального бюджетного запиту. Він містить грунтовний виклад розподілених граничних обсягів видатків за кожною бюджетною програмою.

Інкрементальне бюджетування – складання й виконання бюджетів (кошторисів) із деяким збільшенням бюджетних призначень порівняно з попереднім періодом.

Інші власні кошти – власні кошти бюджетних установ, які не входять до складу спеціальних та депозитних коштів, сум за дорученнями.

К

Казначейська система касового виконання бюджету – зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок і перерахування з нього, що передбачає відкриття та ведення рахунків бюджету, мобілізацію коштів і здійснення видатків через спеціалізовану структуру – Державне казначейство. Казначейське обслуговування бюджетних коштів – розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов’ язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов’ язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів із дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; здійснення інших операцій із бюджетними коштами.

Казначейський вексель – державний цінний папір, що є короткостроковим зобов’ язанням держави за виконані роботи та надані послуги, випущеним на період від трьох до 12-ти місяців, за яким дохід його власника формується як різниця між номінальною ціною векселя та ціною продажу його зі знижкою проти номіналу.

Капітальні бюджетні трансферти – неповоротні і невідплатні односторонні платежі органів державного управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Призначені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов’ язаних із пошкодженням основного капіталу або збільшенням капіталу отримувачів.

Касове виконання бюджету – приймання та зарахування доходів на єдиний рахунок бюджету, зберігання і перерахування коштів із цього рахунку на здійснення видатків бюджету.

Класифікація боргу – систематизація інформації про всі боргові зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання.

Класифікація кредитування бюджету – систематизація кредитування бюджету за типом позичальника та поділ операцій з кредитування на надання кредитів із бюджету й повернення кредитів до бюджету.

Класифікація фінансування бюджету – систематизація джерел отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрямів витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Видатки на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету. Фінансування бюджету класифікується за: типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов’ язань); типом боргового зобов’язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету).

Конверсія державного боргу – зміна початкових умов позики в частині дохідності. При конверсії уряд змінює розмір номінального процента в бік його зменшення, тобто знижує державні видатки на виплату процентів за боргом. Існує кілька методів проведення конверсій: примусова; добровільна; факультативна.

Контрактні асигнування – виділення бюджетних коштів під довгострокові урядові замовлення суб’єктам підприємництва.

Кошик доходів державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів – доходи загального фонду державного бюджету, за рахунок яких здійснюється перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам.

Кошик доходів місцевих бюджетів – доходи загального фонду, закріплені Бюджетним кодексом на постійній основі за місцевими бюджетами та які враховуються при визначенні обсягів міжбю-джетних трансфертів.

Кошторис – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи. Ним установлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподілу асигнувань для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Кошторисне фінансування – виділення коштів на утримання бюджетних закладів, установ і організацій, виконання певних програм і реалізацію певних заходів на підставі спеціального фінансового документа – кошторису.

Кредитування бюджету – операції, пов’язані з наданням коштів із бюджету на умовах повернення, платності, строковості та цільового використання, унаслідок чого виникають зобов’язання перед бюджетом (надання кредитів із бюджету), та операції з повернення таких коштів (повернення кредитів до бюджету). До кредитів із бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі. Метою даних операцій є проведення економічної політики, а не управління ліквідністю або отримання прибутків.

М

Митна вартість товарів – заявлена декларантом або визначена митним орга

(1 votes, average: 5,00 out of 5)