Бюджетна система – Федосов В. М. – 9.2. Специфіка фінансування економічної діяльності держави

Фінансування економічної діяльності здійснюється за умови складання та затвердження паспортів бюджетних програм, що дає змогу на етапі планування детально визначити кількісні та якісні показники, досягнення яких мають забезпечити головні розпорядники бюджетних коштів.

Паспорти бюджетних програм складають усі головні розпорядники бюджетних коштів за кожною бюджетною програмою. Бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів.

Відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України. Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми в системі головного розпорядника.

У процесі виконання бюджетних програм відповідальний виконавець забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації програм у межах визначених бюджетних призначень.

За бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядку використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України. За рішенням Кабінету Міністрів України порядок використання коштів державного бюджету затверджується Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України.

Порядок використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, уперше визначеними законом про Державний бюджет України, затверджується протягом 30 днів з дня набрання ним чинності. Якщо реалізація бюджетної програми продовжується в наступних бюджетних періодах, дія порядку використання бюджетних коштів за бюджетною програмою (з урахуванням змін до цього порядку, внесених у разі необхідності) продовжується до завершення її реалізації.

Для цільового призначення та використання бюджетних коштів мають бути визначені:

– цілі та напрями використання бюджетних коштів;

– відповідальний виконавець бюджетної програми, підстави та/або критерії залучення одержувачів бюджетних коштів до виконання бюджетної програми;

– завдання головного розпорядника бюджетних коштів, розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів), що забезпечують виконання бюджетної програми, з визначенням порядку звітування про її виконання (у тому числі щодо результативних показників) та заходів впливу в разі її невиконання;

– у разі потреби – порядок, терміни та підстави, а також критерії розподілу (перерозподілу) видатків між адміністративно-територіальними одиницями в розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням відповідних нормативно-правових актів;

– конкурсні вимоги до інвестиційних програм (проектів), у тому числі порядок та критерії відбору, а також критерії та умови визначення виконавців таких програм (проектів);

– критерії та умови відбору суб’ єктів господарювання, яким надається державна підтримка з бюджету, а також визначення обсягу такої підтримки;

– умови та критерії конкурсного відбору позичальників та проектів (програм), на реалізацію яких надаються кредити з бюджету, умови надання кредитів з бюджету та їх повернення, у тому числі положення щодо здійснення контролю за їх поверненням;

– положення щодо необхідності перерахування коштів за бюджетними програмами, які передбачають надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам;

– способи погашення бюджетної заборгованості в разі її наявності;

– вимоги щодо необхідності відображення в первинному та бухгалтерському обліку отриманих (створених) оборотних і необоротних активів бюджетними установами та одержувачами бюджетних коштів, у тому числі отриманих (створених) у результаті проведення централізованих заходів;

– у разі потреби – положення щодо здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, визначення умов і термінів поставки та проведення розрахунків;

– інші положення щодо особливостей бюджетної програми. У Звіті про виконання Державного бюджету України за 2010 р.

Зазначено, що на здійснення економічної діяльності було передбачено 136 бюджетних програм (табл. 9.4).

Таблиця 9.4

КІЛЬКІСТЬ БЮДЖЕТНИХ ПРОГРАМ У 2006-2010 Рр.*

Завдання бюджетної програми мають передбачати передусім розроблення конкретних заходів, які мають бути здійснені для забезпечення її виконання, їх моніторинг, оцінку, а також відповідний поточний аналіз стану виконання програми. До завдань слід включати конкретні дії й механізми із забезпечення досягнення цілей та чітких результатів у процесі виконання бюджетної програми.

Аналіз видатків державного бюджету за бюджетними програмами та галузями економіки свідчить, що найбільшими за обсягом у складі видатків на економіку є видатки на розвиток паливно-енергетичного комплексу. У свою чергу, найбільшу частку у видатках на розвиток паливно-енергетичного комплексу становлять видатки на державну підтримку вугледобувних підприємств, а саме: на реструктуризацію вугільної та торфодобувної промисловості, державну підтримку вугледобувних підприємств на часткове покриття із собівартості готової товарної вугільної продукції, державну підтримку будівництва об’ єктів вугле – і торфодобувних підприємств, технічне переоснащення державних вугле – і торфодобувних підприємств, у тому числі через здешевлення кредитів, а також фінансування програм реновації гірничошахтного обладнання, заходів щодо підвищення техніки безпеки на вугледобувних підприємствах тощо. Планування зазначених видів видатків здійснюється на основі зведених балансів доходів і видатків міністерств і відомств, відділів та управлінь місцевих держадміністрацій і виконкомів місцевих рад, у підпорядкуванні яких перебувають підприємства й організації державної форми власності.

Бюджетні кошти в напрямі реструктуризації вугільної та торфодобувної промисловості спрямовуються на:

– підготовку вугледобувних підприємств до ліквідації (підготовка до передання або списання запасів вугілля, інших корисних копалин, гірничих виробок, обладнання та устаткування, що не використовується під час виконання робіт, пов’ язаних із фізичною ліквідацією вугледобувного підприємства; скорочення чисельності працівників; погашення заборгованості з виплати заробітної плати та соціальних виплат із відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ ю працівників під час виконання трудових обов’ язків; оплату спожитої електричної енергії, безоплатне забезпечення побутовим вугіллям; оформлення державних актів на право постійного користування земельною ділянкою; забезпечення охорони навколишнього природного середовища та запобігання небезпечному впливу вугледобувного підприємства під час підготовки до ліквідації на діючі підприємства, будівлі, споруди, стан навколишнього природного середовища та здоров’ я людей; розроблення проекту ліквідації та проведення державної експертизи);

– ліквідацію вугледобувних, вуглепереробних і торфодобувних підприємств (фізична ліквідація зазначених підприємств, охорона навколишнього природного середовища, забезпечення гідроеколо-гічної безпеки діючих підприємств і прилеглих територій; подолання соціально-економічних наслідків ліквідації відповідно до затверджених в установленому порядку проектів їх ліквідації);

– фінансування утримання водовідливних комплексів, будівництво і реконструкція яких передбачені проектами ліквідації шахт, за умови, що забезпечення їх подальшого функціонування до вартості таких проектів не включено.

Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції Передбачає використання бюджетних коштів для фінансового оздоровлення вугледобувних підприємств частковим покриттям витрат, що включаються до собівартості готової товарної вугільної продукції, з метою задоволення потреби галузей економіки у відповідному обсязі високоякісної продукції і спрямовуються на:

– оплату праці та внесення обов’ язкових платежів, пов’ яза-них із виплатою заробітної плати;

– оплату спожитої електроенергії1.

З метою збереження життя та здоров’ я шахтарів через упровадження правового, організаційно-технічного, соціально-економічного механізму забезпечення охорони та безпеки праці була розроблена Програма підвищення безпеки праці на вугледобувних та шахтобудівних підприємствах2.

Напрямами виконання зазначеної Програми є: удосконалення системи управління охороною та безпекою праці; забезпечення безпеки технологічних процесів; удосконалення системи вентиляції та дегазації вугільних шахт; запобігання вибуху газу та пилу; запобігання виникненню газодинамічних явищ; забезпечення безпеки роботи машин, обладнання і технологічних комплексів; посилення протипожежного захисту вугільних шахт; упровадження засобів протиаварійного захисту, створення систем комплексної безпеки та диспетчеризації шахт, наукового та технічного забезпечення виконання профілактичних та аварійно-рятувальних робіт; поліпшення умов праці та стану здоров’ я шахтарів.

Одержувачами бюджетних коштів є вугледобувні підприємства державної форми власності або господарські товариства з видобутку вугілля, 100 % акцій яких належить державі.

Бюджетні кошти спрямовуються на придбання новітніх приладів, систем, засобів контролю за параметрами шахтної атмосфери та дегазації.

Електроенергетична галузь отримує фінансування на рівні 1015 % від загальних видатків на ПЕК. Напрямами спрямування бюджетних коштів є керівництво та управління у сфері регулювання електроенергетики, що здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України; будівництво енергоблоків атомних, гідроакумулювальних, інших електростанцій, теплоелектроцентралей, будівництво та реконструкція ліній електропередач та підстанцій, а також здешевлення кредитів на створення запасів твердого палива для теплоелектростанцій; упровадження Програми реформування та розвитку енергетичного сектору та Енергетичної стратегії України на період до 2030 р. тощо.

Бюджетні кошти за програмою “Будівництво енергоблоків атомних, гідроакумулювальних, інших електростанцій, теплоелектроцентралей, будівництво та реконструкція ліній електропередач та підстанцій, а також здешевлення кредитів на створення запасів твердого палива для теплоелектростанцій” Використовуються для будівництва, реконструкції енергетичних об’єктів та прискорення введення їх в експлуатацію, створення нових енергогенерувальних потужностей, спроможних забезпечити ефективне регулювання добового графіка навантаження об’ єднаної енергетичної системи України, а також створення енергогенерувальними компаніями запасів твердого палива на електростанціях в обсягах, необхідних для забезпечення їх сталої роботи в осінньо-зимовий період.

Бюджетні кошти спрямовуються на:

– фінансування проектів будівництва енергетичних об’ єктів;

– часткову компенсацію процентної ставки за залученими кредитами;

– погашення кредиторської заборгованості за бюджетними зобов’язаннями минулих років, узятих на облік в органах Державної казначейської служби.

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здешевлення кредитів на створення запасів твердого палива для теплоелектростанцій, визначається постановою Кабінету Міністрів України1.

Розмір компенсації процентної ставки державного підприємства “Енергоринок” розраховується відповідно до суми компенсації процентної ставки підприємства та коштів, фактично спрямованих енергогенерувальною компанією на проведення розрахунків за вугілля, у загальному обсязі залучених підприємством кредитних коштів.

Для активізації заходів з енергозбереження в Україні реалізується програма “Державна підтримка заходів з енергозбереження через механізм здешевлення кредитів”1.

Бюджетні кошти спрямовуються на компенсацію витрат, по-в’ язаних зі сплатою процентів за користування кредитами, залученими суб’ єктами господарювання в національній валюті для реалізації енергоефективних проектів, зокрема тих, що пов’ язані зі зменшенням обсягів споживання природного газу.

Державна програма розвитку державних підприємств “Виробниче об ‘єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова” і “Конструкторське бюро “Південне” імені М. К. Янгеля” Спрямована на забезпечення виконання Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2008-2012 рр., дотримання міждержавних контрактних зобов’ язань щодо космічного співробітництва, збільшення частки високотехнологічного експорту, задоволення існуючого попиту на основну продукцію підприємств, на їх активне залучення до участі у нових міжнародних проектах і стратегічних альянсах у космічній галузі.

Особливості фінансування будівництва обумовлені специфікою роботи цієї галузі економіки. Процес будівництва передбачає участь великої кількості учасників: замовників, генеральної, підрядної та субпідрядних організацій, органів управління та забезпечення, науково-дослідних і проектних організацій, постачальників тощо.

Обсяги капітального будівництва визначаються залежно від кількості об’ єктів будівництва та договірних цін. Основними складовими ціни є прямі витрати (або затрати за кошторисом), гарантований обсяг прибутку і резерв на непередбачені витрати. Для будівництва як специфічної галузі характерні також такі особливості: тривалий період будівництва, обов’ язкова наявність необхідної проектно-кошторисної документації, розробленої і затвердженої в установленому порядку.

Фінансування об ‘єктів будівництва Здійснюється через головних розпорядників коштів за таких умов:

– наявності коштів на будівництво, затверджених у бюджеті чи позабюджетних фондах;

– наявності проектно-кошторисної документації, затвердженої в установленому порядку;

– цільового використання коштів у межах затверджених асигнувань за фактично виконані обсяги робіт.

Планування та фінансування інших видатків на будівництво, до складу яких належать різні компенсації, надання пільг, будівництво житла, відшкодування вартості будівництва об’ єктів соціально-культурного призначення на селі тощо, здійснюються на основі відповідних програм, розроблених органами державної виконавчої влади в межах наданих бюджетних асигнувань.

Видатки бюджетів на транспорт, дорожнє господарство, зв ‘язок, телекомунікації та інформатику Плануються залежно від видів діяльності. Видатки на автомобільний транспорт визначаються в межах обсягів державного регулювання цін на послуги місцевого автотранспорту. Видатки на фінансування водного транспорту встановлюються відповідно до потреб у бюджетних коштах, визначених відповідними фінансовими планами.

Видатки на залізничний транспорт фінансуються в обсязі коштів, необхідних для фінансування державної адміністрації “Укрзалізниці” згідно з фінансовим планом, забезпечення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, надання асигнувань, пов’ язаних із державним регулюванням цін на послуги метрополітену та компенсації збитків підприємствам транспорту за перевезення і розповсюдження передплатних вітчизняних періодичних видань.

Фінансування інших видів транспорту, дорожнього господарства, зв’ язку, телекомунікації та інформатики здійснюється відповідно до розроблених програм у межах наданих бюджетом асигнувань.

Видатки на фінансування інших послуг, Пов’язаних з економічною діяльністю, плануються і фінансуються на основі проектів багатоцільового розвитку та затверджених відповідних державних і регіональних програм.

Результатом реалізації бюджетної політики у сфері економічної діяльності в перспективі мають стати економічне зростання, формування сприятливого інвестиційного клімату, що базуються на розширенні інвестиційного та внутрішнього споживчого попиту, зміцнення конкурентоспроможності національної економіки, підвищення ефективності використання виробничих ресурсів та науково-технологічного потенціалу. Для цього у сфері державного управління економікою необхідно вирішити низку питань, до яких насамперед слід віднести такі:

– внесення змін до Закону України “Про інвестиційну діяльність” з метою поліпшення інвестиційного клімату в Україні;

– прийняття нових та внесення змін до чинних нормативно-правових актів з метою підвищення прозорості процесу приватизації, забезпечення надходження коштів від приватизації державного майна до державного бюджету в повному обсязі та проведення приватизації підприємств стратегічних галузей економіки на основі галузевих програм розвитку;

– здійснення заходів із приватизації банків, у капіталізації яких взяла участь держава;

– удосконалення законодавства у сфері земельних відносин, завершення інвентаризації земель та прискорення проведення нормативної грошової оцінки земель з метою ефективного державного управління земельними ресурсами та функціонування прозорого ринку землі;

– поліпшення менеджменту державних підприємств і удосконалення механізму контролю за діяльністю підприємств державного сектору економіки та відповідальності посадових осіб;

– вжиття заходів щодо проведення інвентаризації об’ єктів державної власності та створення єдиного державного реєстру таких об’ єктів;

– збалансування фінансового стану Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та її дочірніх підприємств і компаній (без залучення бюджетних коштів і державних цінних паперів, надання розстрочень і відстрочень із сплати податкових зобов’ язань) і затвердження на цій основі її бездефіцитного фінансового плану в установлений законодавством строк;

– використання переваг України як Сторони Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату з метою залучення коштів для здійснення цільових екологічних (зелених) інвестицій, спрямованих на поліпшення екологічного стану в державі, переходу на прогресивні екологічно безпечні технології виробництва в усіх галузях економіки;

– удосконалення механізму державної підтримки вугле – і торфодобувних підприємств (у тому числі поетапне припинення покриття операційних витрат таких підприємств), реформування вугільної та торфодобувної галузі з метою підвищення ефективності її роботи;

– активізація роботи з розширення джерел фінансового забезпечення розвитку дорожнього господарства через залучення коштів інвесторів, зокрема на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі концесій;

– планомірне приведення тарифів на житлово-комунальні послуги до економічно обгрунтованого рівня;

– упровадження системи державного стимулювання зниження рівня енергоспоживання;

– прийняття закону про адміністративні послуги, у якому передбачити, зокрема, зменшення кількості адміністративних послуг та запровадження жорсткої регламентації їх вартості;

– продовження реформування системи державного контролю та нагляду з метою зменшення кількості контрольних органів, жорсткої регламентації контрольних процедур, зміни підходів до державного нагляду;

– створення систем “єдиного вікна” для реєстрації підприємницької діяльності та добровільного припинення суб’ єктів господарювання;

– запровадження системи державної підтримки експортної діяльності;

– застосування економічного і фінансового інструментарію для реалізації Закону України “Про державно-приватне партнерство”;

– розроблення Загальнодержавної програми ведення сільськогосподарського виробництва на радіоактивно забруднених територіях та їх комплексної реабілітації.

Вирішення поставлених питань сприятиме поліпшенню всіх аспектів господарської діяльності, підвищенню ефективності виробництва, найраціональнішому використанню трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)