Бюджетна система – Федосов В. М. – 10.2. Пенсійне забезпечення як основна форма соціального захисту
Пенсійне забезпечення є однією з основних гарантій матеріального забезпечення непрацездатних громадян. Для непрацездатних пенсіонерів пенсія фактично стає основним джерелом їх існування. Відповідно до ст. 46 Конституції України, пенсія має забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, установленого законом. На жаль, сьогоднішні реалії такі, що ця вимога Конституції України не дотримується державою.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” державні пенсії поділяються на:
– трудові – за віком; по інвалідності; на випадок утрати годувальника; за вислугу років;
– соціальні.
Пенсія за віком – головний вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян. У загальній чисельності пенсіонерів (понад 13,7 млн осіб) близько 10 млн – пенсіонери за віком. Право на пенсію за віком в Україні мали чоловіки при досягненні 60 років та наявності стажу роботи не менш як 25 років і жінки – при досягненні 55 років і наявності стажу роботи не менш як 20 років. З 1 жовтня 2011 р. набув чинності Закон України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 8 липня 2011 Р. № 3668-17, згідно з яким передбачається, зокрема, поетапне підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років. Крім того, збільшується термін виходу на пенсію для чоловіків-держслужбовців з 60 до 62 років.
Пенсія по інвалідності Призначається особам, які повністю або частково втратили здоров’ я, незалежно від того, коли настала інвалідність – у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Пенсії по інвалідності бувають двох видів залежно від причин настання інвалідності:
1) Унаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;
2) Унаслідок загального захворювання (у тому числі не по-в’ язаного з роботою, наприклад інвалідність з дитинства).
Пенсія за вислугу років Є щомісячною виплатою з пенсійного фонду й інших джерел фінансування, що призначаються довічно в розмірі, порівнянному з минулим заробітком, особам, які мають установлений законом спеціальний трудовий стаж (вислуга років).
Соціальні пенсії – пенсії особам, які не мають необхідного стажу для призначення звичайної пенсії – Призначають у таких розмірах:
А) 30 % мінімального розміру пенсії за віком: особам, які дося-гли пенсійного віку і не набули права на трудову пенсію без поважних причин;
Б) 50 % мінімального розміру пенсії за віком: особам, які до-сягли пенсійного віку і не набули права на трудову пенсію з поважних причин; інвалідам Ш групи;
В) 100 % мінімального розміру пенсії за віком: інвалідам II групи; дітям-інвалідам віком до 16 років;
Г) 200 % мінімального розміру пенсії за віком: інвалідам I Групи; матерям, яким присвоєно звання “Мати героїня”.
У табл. 10.5 наведені дані, які характеризують сучасний стан пенсійного забезпечення громадян у нашій державі. З таблиці видно, що кількість пенсіонерів зменшується, а середній розмір місячної пенсії зростає. З одного боку, зростання пенсій свідчить про підвищення рівня соціального захисту в Україні. Однак за цими даними не видно, чому скорочується чисельність пенсіонерів, тобто невідомо, чи не спричинено це погіршенням рівня та доступу до медичного захисту незахищених верств населення.
Таблиця 10.5
СЕРЕДНІЙ РОЗМІР МІСЯЧНОЇ ПЕНСІЇ ТА КІЛЬКІСТЬ ПЕНСІОНЕРІВ*
Рік | Середній розмір призначеної місячної пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду, грн | Кількість пенсіонерів, тис. осіб | |||
Усього | У тому числі: | ||||
За віком | По Інвалідності | У разі втрати годувальника | |||
2006 | 406,8 | 417,7 | 393,2 | 302,8 | 14 050,0 |
2007 | 478,4 | 497,0 | 435,8 | 339,3 | 13 936,8 |
2008 | 751,4 | 798,9 | 598,2 | 474,3 | 13 819,0 |
2009 | 898,4 | 942,7 | 742,7 | 647,0 | 13 749,8 |
2010 | 999,0 | 1039,6 | 848,8 | 771,2 | 13 721,1 |
Протягом 2010 р. органами Пенсійного фонду України забезпечено виплату пенсій та грошової допомоги з урахуванням їх підвищень 13,7 млн пенсіонерів. Загальний обсяг видатків на пенсійні виплати становив 165 693 млн грн.
На 2010 р. були передбачені видатки пенсійного забезпечення громадян з урахуванням розмірів соціальних стандартів, затверджених Законом України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20 жовтня 2009 р. № 1646-ГУ.
Розмір мінімальної пенсії, перерахований з початку 2010 р., становив: з 1 січня – 695 грн, з 1 квітня – 706, з 1 липня – 709, з 1 жовтня – 723, з 1 грудня – 734 грн (проти 573 грн, передбачених у 2009 р.). При цьому станом на 1 січня 2011 р. середній розмір пенсійних виплат зріс проти відповідного показника в 2000 р. на 152,9 грн і становив 1151,9 грн. Приріст середнього розміру пенсії у 2010 р. був у 1,5 раза вищим, ніж у 2009 р.
Разом з тим, незважаючи на щорічне збільшення пенсійних виплат, розмір пенсій в Україні значно нижчий порівняно з розвинутими країнами і ще не забезпечує гідного життя переважній більшості пенсіонерів. Це свідчить про те, що в реформуванні пенсійної системи важливим питанням має бути підвищення рівня пенсійного забезпечення, насамперед збільшення розміру пенсій низькооплачуваним категоріям працівників, зменшення надмірної диференціації пенсій, яка порушує принцип соціальної справедливості.
Пенсійна система України складається з трьох рівнів. Перший рівень – солідарна система загальнообов ‘язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України1.
Другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат.
Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, яка базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’ єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Пенсійна система лише тоді може вважатися досконалою, коли вона є фінансово стабільною і захищеною від ризиків. Пенсійні витрати в Україні протягом останніх років неухильно зростали і сягнули у 2010 р. 17,6 % ВВП2, що є найвищим показником у Європі, за винятком Італії. Для порівняння, середній рівень державних видатків на пенсії у країнах Організації економічного співробітництва
Та розвитку (ОЕСР) у 2005 р. становив 7 % ВВП3.
Сьогодні задіяні лише два рівні пенсійної системи: солідарна система пенсійного страхування та система недержавного пенсійного забезпечення. Унаслідок цього не вдається належно забезпечувати ефективну роботу пенсійної системи. Основне навантаження на виплати пенсій припадає на солідарну систему, яка вже не спроможна виконувати своє першочергове призначення. Про це свідчить дефіцит Пенсійного фонду України, який у 2009 р. становив 19 млрд грн1, а в 2010 р., за останніми даними уряду, збільшився порівняно з плановим показником 26,6 млрд грн до 37,482 млрд грн2.
Дохідна частина бюджету Пенсійного фонду України формується з таких джерел:
1) страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, крім частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду;
2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;
3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду;
4) суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних і фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення;
5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;
6) добровільні внески;
7) інші надходження відповідно до законодавства3. Протягом останніх п’ яти років у дохідній частині бюджету
Пенсійного фонду України збільшується частка коштів державного бюджету, якщо в 2007 р. вона становила 25 %, то в 2010 р. – 34,9 % (табл. 10.6).
Зазначене збільшення надходжень насамперед зумовлене наданням бюджету Пенсійного фонду позичок з єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів, пов’ язаних з виплатою пенсій (неповернуті бюджетні позики 2009 р. становили 17 374,7 млн грн). Отже, порушується незалежність бюджету Пенсійного фонду України від державного бюджету. Це провокує неспроможність державного бюджету фінансувати звичайні видатки: на охорону здоров’ я, освіту, систему правосуддя та національну безпеку.
Таблиця 10.6
СТРУКТУРА ДЖЕРЕЛ НАДХОДЖЕНЬ БЮДЖЕТУ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ ЗА 2007-2010 рр., млн грн*
Джерело | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 |
Власні доходи | 75 534,0 | 106 284,7 | 99 781,7 | 119 342,7 |
Фонди соціального страхування | 227,3 | 113,8 | 52 | 136,0 |
Кошти державного бюджету | 25 618,5 | 47 455,1** | 48 539,0 | 64 086,5 |
Усього | 101 379,8 | 153 853,7 | 148 372,7 | 183 565,2 |
У цілому з державного бюджету Пенсійному фонду було надано трансфертів у повному обсязі, необхідному для забезпечення пенсійних виплат, у сумі 64 086,5 млн грн, що на 15 547,5 млн грн (на 32 %) більше, ніж у 2009 р.
Збільшити дохідну частину Пенсійного фонду України можна підвищенням розміру страхових внесків та сум від фінансових санкцій за порушення встановленого порядку страхування, обчислення і сплати страхових внесків.
Проте подальше збільшення навантаження на зайняту частину населення у вигляді підвищення розміру страхових внесків і податків стимулюватиме тіньову сферу та деградацію решти галузей, що залежать від бюджету. Пенсійні внески, які стягуються із заробітних плат в Україні, досягли майже 40 % від зарплати1. Це найвищий відсоток у Європі та світі, де нормальним вважається рівень 20 %, а в США та Японії – взагалі близько 13 %. Існуюча система відрахувань в Україні знижує чистий заробіток і є однією з причин відпливу працівників до псевдопідприємництва, міграції за кордон та до тіньової сфери.
В Україні в “конвертах” виплачується близько 120 млрд грн зарплат. Тінізація економіки в умовах фінансово-економічної кризи набула тотального характеру й оцінюється окремими експертами та дослідниками в обсязі майже 60 % ВВП1. Більшість експертів вважають, що 25-50 % обороту приватних підприємств в Україні не відображено в документах бухгалтерського обліку (тіньовий обіг). У більшості малих підприємств “тінь” може сягати 80-90 %.
Масовий перехід до сплати єдиного податку фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності і несплата ними відрахувань у Пенсійний фонд також створили проблему дефіциту Фонду.
Для стабілізації пенсійної системи в Україні необхідно також покращити демографічну ситуацію. Сьогодні на 88 пенсіонерів припадає 100 працівників, котрі сплачують пенсійні внески. Якщо ситуація не зміниться на краще, уже в 2025 р. співвідношення буде 1:1, а в 2050 р. на 125 пенсіонерів припадатиме лише 100 працівників2. Таких умов не зможе витримати солідарна пенсійна система, адже вона базується на простому принципі: покоління працюючих фінансує пенсії покоління пенсіонерів.
Вирішивши ці основні проблеми, можна запобігти розвитку подальшого дефіциту Пенсійного фонду України. Насамперед у майбутньому необхідно ввести в дію накопичувальну систему за-гальнообов’ язкового державного пенсійного страхування, аби пенсійна система України була повноцінною.
Закон України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” передбачає введення в дію накопичувальної системи загальнообов’ язкового державного пенсійного страхування починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України3. Відповідно до Закону, учасниками накопичувальної системи стануть особи, які підлягають загальнообов’ язковому державному пенсійному страхуванню згідно з Законом України “Про загальнообов’ язкове державне пенсійне страхування”, яким на дату запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду виповнилося не більше 35 років та які сплачують внески до накопичувальної системи пенсійного страхування.
Страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду вноситимуться в таких розмірах: у рік запровадження перерахування – 2 % бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, кожного наступного року в розмірі, збільшеному на 1 %, до досягнення 7 % і подальшої сплати в зазначеному розмірі.
Проте обов’ язкова накопичувальна система буде створена відволіканням частини внесків державного соціального страхування від солідарної системи, що супроводжуватимуться зменшенням розміру майбутньої пенсії, яку учасники отримуватимуть з першого рівня. Таке зменшення солідарної пенсії у майбутньому буде компенсовано тим, що учасники отримуватимуть дві пенсії – одну з першого рівня, а другу – з другого рівня.
Якщо другий рівень буде запроваджено у 2013 р., можна приблизно підрахувати суму внесків, яку спрямовуватимуть до другого рівня (табл. 10.7).
Таблиця 10.7
МОЖЛИВІ ВНЕСКИ ДО ДРУГОГО РІВНЯ*
Рік | Тариф внеску, % | Кількість учасників, осіб | Середньомісячна зарплата, грн | Сукупна сума внесків за місяць, млрд грн | Сукупна сума внесків за рік, млрд грн |
2013 | 2 | 7 031 057 | 2 500 | 0,352 | 4,2 |
2014 | 3 | 7411 114 | 2 675 | 0,595 | 7,1 |
2015 | 4 | 7791 171 | 2 862 | 0,892 | 10,7 |
2016 | 5 | 8076 214 | 3 063 | 1,236 | 14,8 |
2017 | 6 | 8 361 257 | 3 277 | 1,643 | 19,7 |
2018 | 7 | 8 656 360 | 3 506 | 2,124 | 25,5 |
Запровадження другого рівня пенсійної системи може стати необхідним стимулом для розвитку українських ринків капіталу, як показано в таблиці. За розрахунками, у перший рік для інвестицій можна буде використати 4,2 млрд грн, а за шість років, протягом яких розмір внеску збільшиться з 2 % до 7 %, ця сума становитиме 82 млрд грн. Усі ці кошти потрібно вкладати у широкий спектр інвестиційних інструментів1.
Проте запровадження другого рівня пенсійної системи потребує великої уваги й точності в діях.
По-перше, Кабінет Міністрів України повинен створити комітет на високому рівні, який би складався з представників як економічного, так і соціального блоків уряду для контролю за запровадженням другого рівня.
По-друге, ринки капіталів повинні виробити відповідні фінансові інструменти, ураховуючи довгострокову перспективу інвестування пенсійних коштів.
По-третє, необхідно мати відповідну кількість спеціалістів та інших ресурсів, аби виконувати свою роль, пов’ язану з захистом активів учасників другого рівня.
Рада Накопичувального пенсійного фонду повинна забезпечувати інвестування внесків у такий спосіб, щоб отримати максимальний інвестиційний дохід для учасників. Одночасно слід вживати відповідних заходів, аби мінімізувати ризик отримання від’ємного інвестиційного доходу. Для цього насамперед необхідно забезпечити диверсифікацію інвестиційного портфеля між різними класами активів інвестиційної декларації фонду.
Очікується, що запровадження другого рівня пенсійної системи стане стимулом подальшого розвитку недержавного пенсійного забезпечення. Як роботодавці, так і окремі працівники досить повільно наважуються на участь у третьому рівні, оскільки результати діяльності недержавних пенсійних фондів за останні роки є неоднозначними. Створення другого рівня підвищить ефективність діяльності недержавних пенсійних фондів і водночас знизить недовіру населення щодо участі в пенсійній системі третього рівня.
Більшість країн світу розробили національні пенсійні системи, спираючись на принцип солідарності в пенсійному забезпеченні. Кожна країна пішла власним шляхом побудови пенсійної системи, ураховуючи демографічні та соціально-економічні особливості розвитку. На початку 90-х років ХХ ст. практично в усіх країнах Європи спостерігалися скорочення надходжень фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення та зростання чисельності пенсіонерів. У багатьох країнах посилювалася проблема несплати внесків, що дуже загострило фіскальні та політичні проблеми. Країнам довелось вносити зміни до діючої солідарної пенсійної системи, причому тягар перекладався на плечі пенсіонерів та працюючого населення.
Уряди змушені були вдаватися до політики поетапного підвищення пенсійного віку та збільшення страхового стажу. Сьогодні в більшості країн пенсійний вік вищий, ніж в Україні (табл. 10.8).
Таблиця 10.8
ПЕНСІЙНИЙ ВІК У ДЕЯКИХ КРАЇНАХ ЄС*
Країна Австрія | Чоловіки 65 | Жінки 60 | Зміни, що передбачаються Починаючи з 1 січня 2024 р. пенсійний вік для жінок почне підвищуватися на 6 місяців щороку, доки не зрівняється з пенсійним віком для чоловіків (65 років) у 2033 р. |
Данія | 65 | 65 | Пропонується підвищити пенсійний вік до 68 років до 2030 р. |
Фінляндія | 63 | 63 | У пенсійній системі, що залежить від заробітку, пенсійний вік є гнучким між 63 та 68 роками, у державній пенсійній системі (базова пенсія) пенсійний вік становитиме 65 років |
Німеччина | 62 | 58 | Пенсійний вік буде підвищено до 67 до 2029 р. |
Велика Британія | 65 | 60 | Пенсійний вік для жінок досягне 65 років у листопаді 2018 р., потім до квітня 2020 р. пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок буде підвищено до 66 років. Подальше підвищення до 67 та 68 років планується близько 2034 р. |
Підвищення пенсійного віку на один рік скорочує пенсійні витрати на 5-10 %, деякі держави (Японія, Італія, Швеція) для скорочення чисельності пенсіонерів законодавчо підвищили пенсійний вік, розтягнувши це підвищення на десятиліття. Наприклад, пенсійний вік для чоловіків і жінок підвищується у Франції до 62 років, у Японії – до 65 років. У Швеції нова пенсійна система не встановлює загального віку виходу на пенсію. Він буде гнучким – від 61 до 67 років, на вибір пенсіонера.
Політика більшості розвинутих країн спрямована на закріплення фінансового навантаження за працюючим населенням та роботодавцями. Особлива увага приділяється введенню накопичувальних пенсійних систем, створенню умов для розвитку приватних пенсійних фондів.
Використовуючи досвід розвинутих країн, Уряд в Україні має здійснити ряд заходів, які сприятимуть подальшому розвитку пенсійної системи та забезпеченню належного соціального захисту громадян при досягненні пенсійного віку, а саме:
– підвищити рівень сплати страхових внесків до Пенсійного
Фонду;
– для легалізації зарплати населення Міністерству соціальної політики України підготувати законопроект щодо легалізації зарплати і робочих місць;
– підвищити в країні народжуваність створенням умов для молодих родин: доступне житло, наявність робочих місць, ефективна система охорони здоров’ я;
– ввести в дію накопичувальну систему загальнообов’ язко-вого державного пенсійного страхування, створивши ефективну систему фінансового контролю, та забезпечити ліквідне і дохідне розміщення інвестиційних ресурсів.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)