Бухгалтерський облік – Садовська І. Б. – 22.6. Аналіз взаємозв’язку “витрати-обсяг-прибуток” за умов асортиментності продукції (багатопродуктового виробництва)
Досі було розглянуто методику аналізу взаємозв’язку “витрати-обсяг-прибуток” на прикладі підприємств, які займаються виготовленням та реалізацією лише одного виду продукції. Проте практичний досвід свідчить про різноманітність номенклатурних одиниць та асортиментних груп різних видів продукції, а також досить часто надаються супутні послуги, пов’язані з таким продажем продукції. У таких випадках аналіз ускладнюється і грунтується на комбінації продажу.
Комбінація продажу (Sales Mix) – співвідношення окремих видів продукції у загальному обсязі продажу; це відносна комбінація продуктів в обсязі реалізації фірми. Це співвідношення можна визначити у відсотках або у пропорції виробів.
І хоч концептуальна складність CVP-аналізу в умовах асортиментності продукції підвищується, сам аналіз досить простий. Формули, що використовувались в умовах виробництва одного продукту, можуть бути адаптовані для виробництва кількох видів продуктів.
Для визначення точки беззбитковості кожного виду продукції необхідно визначити величину маржинального доходу на одну умовну одиницю.
Середньозважений маржинальний дохід (Weighted Average Contribution Margin) – сума величин маржинального доходу різних виробів, зважених за допомогою комбінації продажу їх.
Тобто:
Де ¥СМ – середньозважений маржинальний дохід; СМ. – маржинальний дохід на одиницю і-го виробу; БМ. – комбінація продажу (або вид продукції).
Розглянутий підхід до аналізу взаємозв’язку “витрати-обсяг-прибуток” за умов асортименту передбачає, що всі постійні витрати є непрямими щодо конкретних видів продукції. На практиці більшість постійних витрат мають саме такий характер. Але якщо окремі види постійних витрат (наприклад, амортизація спеціального устаткування) пов’язані з виробництвом певного виду продукції, то слід застосовувати аналіз щодо кожної окремої виробничої лінії, а не для виробництва в цілому.
22.7. Аналіз чутливості прибутку
Досить важливо пам’ятати про наявність інших факторів, що впливають на прибуток. Мова іде про аналіз чутливості прибутку до зміни інших параметрів діяльності.
Аналіз чутливості – це визначення впливу зміни витрат, ціни реалізації та обсягу реалізації на прибуток.
Для визначення впливу на очікуваний прибуток зміни конкретного обсягу реалізації можна використати коефіцієнт маржинального доходу, запас міцності та показник операційного важеля.
Визначення впливу зміни обсягу реалізації на прибуток за допомогою коефіцієнта маржинального доходу здійснюється за допомогою формули:
Де АП – зміна прибутку;
ДО, – зміна обсягу продажу; Кмд – коефіцієнт маржинального доходу.
Іншим методом є використання показника запасу міцності – величина, на яку фактичний (запланований) обсяг реалізації перевищує беззбитковий обсяг продажу.
Де ЗМ – запас міцності;
Р – обсяг реалізації (натуральний показник або вартісний); ТБ – точка беззбитковості (натуральний показник або вартісний).
Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу реалізації без ризику зазнати збитків і утримати позиції на ринку.
Показник запасу міцності можна також використати для визначення суми операційного прибутку:
Де ОП – операційний прибуток.
Поряд із абсолютним значенням показника запасу міцності використовують також коефіцієнт запасу міцності – співвідношення запасу міцності та фактичного (планового) обсягу реалізації:
Де КЗМ – коефіцієнт запасу міцності.
Коефіцієнт запасу міцності є вимірником ризику нерентабельності роботи підприємства, значення якого лежить в межах оо <- КЗМ -” 1. Чим більше значення має цей коефіцієнт, тим менше ймовірність того, що підприємство зазнає збитків у разі зменшення обсягу реалізації.
У процесі діяльності підприємство несе певну суму постійних витрат незалежно від виробничої діяльності, які називають постійними. В процесі безпосереднього виробництва здійснюється безпосереднє використання ресурсів, а витрати називають змінними. Відповідно, структура витрат – співвідношення постійних та змінних витрат підприємства. Більша питома вага постійних витрат у структурі витрат підприємства забезпечує більший вплив на прибуток за зміни обсягу реалізації.
Міру використання постійних витрат у структурі витрат підприємства називають операційним важелем. Це співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток зростання обсягу реалізації. Тому операційний важіль більший у підприємств, які мають більшу питому вагу постійних витрат і, як результат, більший коефіцієнт маржинального доходу.
Кількісним показником операційного важеля є його фактор, який розраховується за наступною формулою:
Де ФОВ – фактор операційного важеля.
Фактор операційного важеля визначає відсоток зміни прибутку за певного відсотка зміни обсягу реалізації.
Де АР,% – відсоток зміни реалізації; АП,% – відсоток зміни прибутку.
Нами було розглянуто вплив на прибуток лише фактора обсягу реалізації. Коефіцієнт маржинального доходу, запас міцності й операційний важіль – важливі індикатори реагування прибутку на зміну обсягу реалізації. Але вони не дають відповіді на питання, як зміниться прибуток у разі зміни витрат, ціни та обсягу. Такий комбінований вплив зміни витрат, ціни та обсягу реалізації на прибуток підприємства можна визначити шляхом порівняльного звіту про прибуток, диференціального аналізу (передбачає вивчення лише тих показників, що змінюються під впливом прийнятого рішення, тобто вивчення суто релевантних даних) та маржинального аналізу (порівняння досягнутої величини маржинального доходу з маржинальним доходом, перерахованим з огляду на прогнозовані зміни).
(2 votes, average: 2,50 out of 5)