Бухгалтерський і податковий облік автотранспорту та перевезень – Базилюк А. В. – 7.10. Податковий облік витрат діяльності підприємства
Види витрат. Обчислені та прийняті до податкового обліку витрати транспортного підприємства зменшують доходи від діяльності такого підприємства. Податковим кодексом України встановлено порядок відображення витрат діяльності будь-якого підприємства за даними бухгалтерського обліку. При цьому, відповідно до статті 138 ПКУ, всі витрати, які враховуються під час обчислення об’єкта оподаткування, поділяються на:
– витрати операційної діяльності;
– інші витрати.
Виняток становлять такі окремі витрати, зокрема:
– витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності;
– платежі платника податку на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами;
– витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів;
– витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації, тощо.
Документальне підтвердження витрат. Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також інших документів, визначених у Кодексі. До таких належать загальноприйняті форми товарних накладних, актів виконаних робіт, виробничих звітів на списання витрат за статтями на виробництво послуг, авансових звітів тощо.
Датою визнання витрат з метою оподаткування є дата нарахування доходу, для отримання якого здійснені такі витрати, якщо інше не встановлено Кодексом. Тобто застосовується принцип нарахування і відповідності.
Витрати операційної діяльності включають:
– собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;
– інші витрати, що беруться для визначення об’єкта оподаткування.
Склад собівартості послуг. Собівартість виконаних робіт та наданих послуг з метою оподаткування складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких робіт і послуг, а саме:
– прямих матеріальних витрат;
– прямих витрат на оплату праці;
– амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
– вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з їхнім виробництвом (наданням);
– інших прямих витрат.
Витрати, що формують собівартість виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначається відповідно до обсягу їхньої реалізації протягом податкового періоду (кварталу).
Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
До складу інших витрат включаються:
– загальновиробничі витрати;
– адміністративні витрати;
– витрати на збут;
– інші операційні витрати, що включають зокрема:
А) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці;
Б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів;
В) інші витрати операційної діяльності, пов’язані з господарською діяльністю;
– фінансові витрати;
– інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов’язані безпосередньо з виробництвом та (або) реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, інші витрати господарської діяльності, для яких прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.
Особливості обліку загальновиробничих витрат. Отже, склад витрат у податковому обліку в багатьох позиціях збігається з тими позиціями аналітичного або синтетичного обліку, які фіксуються в реєстрах бухгалтерського (фінансового) обліку підприємства. Варто відзначити різний підхід у цих видах обліку щодо віднесення загальновиробничих витрат. Якщо в податковому обліку вони однією сумою включаються до складу інших витрат (п. 138.10 ПКУ), то в бухгалтерському (фінансовому) обліку такі витрати розподіляються на дві частини. Перша частина витрат у формі перемінних та постійних розподілених витрат включається до складу собівартості послуг (до дебету рахунка 23). Друга частина у формі постійних нерозподілених витрат відноситься на собівартість реалізації (до дебету рахунка 90). Приклад розподілу зазначених витрат наведено в додатку 1 до П(С)БО 16 “Витрати”.
Реєстри обліку. З метою податкового обліку підприємства ведуть окремі реєстри, в яких накопичують ті статті витрат, які будуть включені до відповідних рядків декларації з податку на прибуток. Форми реєстрів податкового обліку в офіційному порядку не затверджено, тому підприємства обирають форму на власний розсуд. Різниця між складом та оцінкою витрат в фінансовому обліку та в податковому обліку є податковою різницею. Облік податкових різниць здійснюється за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)