Ботаніка – Неведомська Є. О. – 2.1.6. Метаморфози кореня
Вторинна будова кореня Формується з первинної у результаті діяльності вторинних меристем – камбію і фелогену.
Камбій (від пізньолат. cambium – обмін, зміна) – вторинна латеральна твірна тканина голонасінних і дводольних рослин. У корені камбій утворюється з паренхімних клітин на межі флоеми і ксилеми, рідше з клітин перициклу. Клітини камбію діляться паралельно поверхні органу, утворюючи з периферійного (зовнішнього) боку елементи вторинної флоеми, а з центрального (внутрішнього) – елементи вторинної ксилеми. Це приводить до потовщення кореня. Поступово із наростанням вторинної ксилеми і вторинної флоеми первинна флоема відтісняється до периферії, а первинна ксилема – до центру.
Фелоген (від грецьк. fellos – корок та gennao – народжений), або корковий камбій, – вторинна латеральна меристема, яка закладається або безпосередньо під епідермою, або в глибших шарах первинної кори. Утворення коркового камбію – фелогену починається з того, що клітини, які вже закінчили ріст, диференціюються і знову починають ділитися. Внаслідок поділу тут утворюються перегородки, паралельні поверхні кореня. Так виникає смужка сплющених клітин, які продовжують ділитись перегородками. Це і є корковий камбій, який назовні відкладає правильними рядами мертву тканину, клітинні стінки якої просочені суберином – корок, Або фелему (від грецьк. Fellos – корок), а до середини – фелодерму, що складається з живих клітин. Корок ізолює первинну кору від центрального циліндра; внаслідок цього первинна кора відмирає і відділяється. Таким чином, на зміну первинній формується вторинна кора, що являє сукупність тканин розташованих зовні від камбію.
Отже, за вторинної будови корінь складається з центрального циліндра, вкритого корком.
2.1.6. Метаморфози кореня
Метаморфоз (від грецьк. metamorphosis – перетворення) – зміна форми й будови органів рослин, які виникли у процесі історичного розвитку (філогенезу) в зв’язку із зміною функцій або середовища функціонування і які передаються спадково.
Метаморфози кореня подано в таблиці 9.
Таблиця 9
МЕТАМОРФОЗИ КОРЕНЯ
Назви | Означення | Особливості будови | Приклади рослин |
Коренеплід | Видозмінений стовщений головний корінь, який виконує функцію накопичення запасних поживних речовин | Голівка, шийка, власне корінь | Буряк, морква, ріпа, петрушка, редька |
Бульбокорені | Потовщені бічні корені, в яких відкладаються поживні речовини | Розросла запасаюча паренхіма | Жоржина, пшінка, любка |
Закінчення табл. 9
Назви Ходульні | Означення Надземна потужна частина кореневої системи, що утримує над рівнем води стовбур дерев або закріплює рослину у мулистому грунті узбережжя | Особливості будови Додаткові корені, які ростуть униз, до землі | Приклади рослин Мангрова рослинність, фі-кус-баньян, кукурудза |
Дихальні (пневмато- Фори) | Корені, що ростуть вгору від кореневища чи підземного кореня і забезпечують газообмін | Мають розвинену аеренхіму та сочевички | Болотяний кипарис, авіценія |
Повітряні | Надземні додаткові корені, які зростають на стовбурах інших дерев та адсорбують атмосферну вологу | Зверху вкриті шарами мертвих клітин із потовщеннями та з порами у клітинних стінках | Тропічні епіфіти з родин Орхідні, Ароїдні, Бромелієві |
Асиміляційні | Надземні корені, які виконують функцію фотосинтезу | Стрічкоподібні, верхня сторона яких має зелений колір (містять хлоропласти) | Водяний горіх (в Україні), тропічні орхі-деї-епіфіти |
Корені – причіпки | Видозмінені додаткові корені, за допомогою яких рослини-ліани прикріплюються до інших рослин або штучних опор і піднімаються до джерела світла | Додаткові корені у вигляді причіпки | Плющ звичайний |
Корені – присоски, або гаусторії ( від лат. Haustor – Той, що п’є) | Одноклітинні або багатоклітинні утвори, за допомогою яких рослини-паразити всмоктують поживні речовини з рослини-хазяїна | Мають вигляд подушечок, усередині яких виникає виріст, який глибоко входить у рослину-хазяїна | Вовчок, дзвінець, повитиця, омела |