Ботаніка – Неведомська Є. О. – 1. Насінина: загальна будова та функції
План
1. Насінина: загальна будова та функції.
2. Особливості будови насінини однодольних та дводольних рослин.
3. Плід та його біологічне значення.
4. Класифікація плодів.
5. Способи поширення плодів і насіння.
Основні поняття: Насіння, зародок, гіпокотиль, епікотиль, запасаюча тканина, насінна шкірка (теста), сім’ядолі, плід, супліддя, типи плодів, автохори, апохори, барохори, механохори, анемохори, гідрохори, зоохори, ендозоохори, епізоохори, мірме-кохори, орнітохори, антропохори.
1. Насінина: загальна будова та функції
Після запліднення насінний зачаток перетворюється на насінину. Насінина – орган розмноження та поширення насінних рослин, що утворюється після запліднення із насінного зачатка (рис. 44).
Рис. 44. Насінина квасолі (за Яковлевим, Челомбітько, 2001):
1 – плюмула;
2 – сім’ядоля;
3 – насінна шкірка.
Насінина Формується з:
1) зародка, який складається з зародкового (первинного) пагона, або Плюнули (рис. 44, 1), Зародкового (первинного) кореня та однієї (в однодольних) чи двох (у дводольних) Сім ‘ядолей (рис. 44, 2) (у голонасінних кількість сім’ядолей від 2 до 15); плюмула складається зі стебла, першої пари справжніх листочків та термінальної (верхівкової, або апікальної) бруньки;
У зародка Розрізняють:
О гіпокотиль (від грецьк. Hypо – під, знизу та Kotylе – заглиблення, чашка) – частина головної осі зародка від сім ‘ядолей до кореневої шийки;
О епікотиль (від грецьк. Epi – над та Kotylе – заглиблення, чашка) – частина головної осі зародка над сім’ ядолями;
2) запасаючої тканини – ендосперму і перисперму, залежно від того, де відкладаються запасні речовини, розрізняють п’ ять типів насіння:
О з розвинутими ендоспермом і периспермом (у чорного перцю, мускатного горіха);
О з розвинутим ендоспермом (злаки, лілійні, пасльонові, зонтичні тощо);
О з розвинутим периспермом (лободові, гвоздикові, перцеві); о без ендосперму і перисперму (бобові, айстрові, гарбузові, розоцвіті);
О запасні поживні речовини містяться в самому зародку;
3) насінної шкірки (теста) (рис. 44, 3) – тонкого захисного шару, що утворюється з інтегументів.
У насінині, що розвивається, ріст зародка, а інколи і ендосперму, відбувається в зародковому мішку. При цьому оточуючий його нуцелус руйнується, постачаючи зародку поживні речовини. Надалі постачання поживних речовин забезпечує провідний пучок фунікулуса – ніжки насінного зачатка. Мікропіле зберігається у вигляді маленької пори у шкірці насінини, через нього надходить кисень і вода при майбутньому проростанні насінини. На завершальних стадіях дозрівання насіння вміст води в ньому зменшується до 10-15%. Це супроводжується зниженням метаболітичної активності і є кроком для переходу насіння до стану спокою.
Сформована насінина – типовий продукт статевого розмноження у насінних рослин, яке забезпечує переваги певному виду, пов’язані з генетичною мінливістю.
Насінина виконує такі функції:
O відновлення рослини (насінне розмноження);
O існування рослини у несприятливих умовах;
O нагромадження поживних речовин;
O поширення рослини (вітер, тварини, комахи).
За несприятливих для проростання умов (холод, посуха) насінина може певний час перебувати у стані спокою. Період спокою для насінин різних видів різний (від кількох днів до кількох років). З настанням сприятливих умов (певної температури, вологості, повітря) насіння поглинає воду і при достатній кількості повітря проростає. Проростання насіння супроводжується бубнявінням, що пов’ язано з переходом запасних речовин в осмотично активну форму та пасивним надходженням сюди води. Для штучного прискорення проростання насіння використовують:
O стратифікацію – вплив низьких температур;
O скарифікацію – механічне ушкодження тертям шкірки насінини. При проростанні першим з’ являється зародковий корінь, що дає
Можливість проростку закріпитися в грунті та поглинати воду. У процесі росту зародковий корінь перетворюється на головний корінь. Наступні етапи проростання у різних видів рослин відбуваються по-різному.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)