Безпека життєдіяльності – Запорожець О. І. – Україна в структурі європейської безпеки
Однією з правових форм міжнародного співробітництва України у сфері безпеки є міжнародні договори. Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Більше того, якщо міжнародним договором України, укладеним у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. ( 94 )
Міжнародний досвід останніх років засвідчує, що окремі держави не здатні самостійно протистояти певним великомасштабним надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру та новим видам загроз.
До причин, які спонукають об’єднувати зусилля різних країн з метою вирішення завдань з управління ризиками, належить:
O глобальний характер окремих надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру;
O можливість транскордонного поширення наслідків від певних видів надзвичайних ситуацій;
O міжнародні зобов’язання України щодо запобігання великим техногенним та природним катастрофам, а також інформування, нейтралізація і надання допомоги у разі їх виникнення;
O необхідність інтеграції України у європейську мережу моніторингу техногенних і природних ризиків;
O вигоди від міжнародного співробітництва у сфері управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
Стратегічною метою України є повномасштабна інтеграція у Європейські і Євро-Атлантичні структури і повноправна участь у системі загальноєвропейської безпеки.
Україна спрямовує свою діяльність на розвиток співробітництва з чинними на європейському континенті структурами безпеки – організацією Західно-Атлантичного договору /НАТО/, Європейською Спілкою /ЄС/, Західноєвропейським союзом /ЗЄС/, Спілкою Євро-Атлантичного партнерства /СЄАП/, Організацією по безпеці і співробітництву в Європі /ОБСЄ/ і Спілкою Європи /СЄ/, на основі яких формується нова Архітектура Європейської безпеки XXI сторіччя.
Україна бере активну участь у роботі СЕАП і в заходах Програми “Партнерство заради миру” /ПЗМ/. Новий рівень і характер ставлення між Україною і НАТО визначається Хартією про особливе партнерство від 9 липня 1997 року. Розвиваючи співробітництво з НАТО, Україна має на меті забезпечити:
O свою незалежність,
O демократичний розвиток,
O територіальну цілісність,
O підсилити гарантії національної безпеки,
O протистояти виникненню нових загроз стабільності і безпеки в регіоні Центральної і Східної Європи
Державна програма співробітництва України з НАТО розроблена на основі Конституції України, основних напрямків зовнішньої політики України, Військової доктрини України, Концепції національної безпеки України й інших нормативно-правових актів. У однім з основних принципів розвитку відношень у Хартії відзначається:
Україна і НАТО базує свої відношення на принципах і обов’язках згідно з міжнародним правом і міжнародними механізмами, що включають Статут ООН, Гельсінський Заключний Акт і наступні документи ОБСЄ. Відповідно, Україна і НАТО підтверджують свої зобов’язання визнавати, що:
O жодна країна не може будувати свою безпеку за рахунок безпеки іншої країни,
O жодна країна не має права розглядати якусь частину регіону ОБСЄ як сферу свого впливу.
Участь України в діяльності ООН, її самостійна відмова від ядерної зброї, скорочення і перебудова Збройних сил істотно підвищило Міжнародний авторитет України як миролюбної незалежної держави і підсилило її державну і міжнародну безпеку.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)