Безпека життєдіяльності – Запорожець О. І. – Токсикологія
Токсикологія
На цей час у всьому світі відкрито, здобуто, синтезовано кілька мільйонів хімічних речовин і сполук. Більшість із них тією чи іншою мірою використовується у промисловості, сільському господарстві, медицині та у побуті. Збільшення необхідних або мимовільних контактів людини з хімічними речовинами може негативно впливати на її здоров’я, викликаючи отруєння.
Теоретично можливо отруєння будь якою фізіологічно активною речовиною, але на практиці частіше спостерігається отруєння найбільш розповсюдженими в побуті речовинами, а їх кількість сягає п’ятсот найменувань.
Токсикологія (від грець. Токсикон – отрута, Логос-вчення) – наука, що вивчає отруйні речовини та викликані ними отруєння організму.
Токсикологія вивчає фізичні і хімічні властивості отрути шляхи їх введення і дії на організм, розробляє методи якісного та кількісного визначення отрути в організмі чи навколишньому середовищі, питання лікування і профілактики отруєнь.
Сфери застосування хімічних речовин дуже різноманітні, а знання вже настільки широкі, що загальна токсикологія поділена на окремі галузі.
Виробнича токсикологія пов’язана з вивченням хімічних речовин у промисловості, сільському господарстві і їх впливом на навколишнє середовище.
Військова токсикологія – вивчає дію бойових отруйних речовин у бойовій обстановці та застосування інших хімічних речовин у військах.
Харчова токсикологія займається харчовими отруєннями.
Під отруєнням розуміють розлад здоров’я або смерть людини, що викликані отрутою, яка потрапила до організму.
Не всяка хімічна речовина, введена до організму, є отрутою. Наприклад, кухонна сіль, без якої не готується майже жодна страва, при вживанні одночасно великої кількості призводить до тяжкого розладу водно-сольового обміну, що може закінчитися навіть смертю.
Отрутою прийнято вважати речовину, яка, будучи введеною в організм із зовні, у невеликій кількості, діючи хімічно чи фізико-хімічно, за певних умов викликає розлад здоров’я чи смерть.
Із визначення поняття отрути очевидно, що нею не можуть бути токсичні речовини, які утворюються в організмі, внаслідок порушення внутрішньо органного чи клітинного обміну, хімічні речовини, яких для розладу здоров’я потрібно прийняти велику кількість, хвороботворні агенти та інші.
Умови дії отрути на організм людини
У природі не існує таких хімічних речовин чи токсинів, які б, потрапивши до організму, при будь-яких умовах діяли як отрута. Тому і сам термін “отрута” можна вважати за умовний. Наприклад, слабка хлористоводнева (соляна) кислота виробляється у шлунку спеціальними залозами і сприяє перетравлюванню та засвоюванню страв, а 5-10 г тієї ж, але концентрованої кислоти, введеної у шлунок, достатньо для того, щоб викликати отруєння зі смертельним кінцем. Практично всі лікарські препарати, прийняті у великих дозах, або коли їх концентрація зросте до певного рівня, можуть стати отруйними.
Токсична дія хімічної речовини на організм залежить, від деяких умов, які характеризують отруту та організм,
З боку отрути це:
– хімічна структура;
– фізичний (агрегатний) стан;
– доза;
– концентрація;
– розчинність у воді чи жирах;
– шляхи введення;
– супутні речовини, що вводилися до організму разом з отрутою;
– умови та термін зберігання отрути до застосування. З боку організму це
– вік людини;
– стан здоров’я;
– маса тіла;
– звикання до конкретної хімічної речовини;
– в деяких випадках – статева належність.
Звісною мірою на дію отрути впливає і навколишнє середовище.
Щоб отрута почала діяти, вона повинна бути введена до організму і розчинитися у його середовищах – воді чи жирах.
Якщо ж речовина нерозчинна у цих середовищах, вона не може справити на людину токсичної дії.
Якраз через це нерозчинний у рідинах організму сірчанокислий барій застосовується як контрастна речовина прирентгенівському дослідженні травного тракту, тоді як розчинні солі – вуглекислий та хлористий барій, потрапивши до організму, можуть викликати отруєння.
Має значення і початковий агрегатний стан отрути; тверда маса, рідина чи газ. Відомо, що газоподібна та рідка речовини діють значно швидше й ефективніше за тверду.