Безпека життєдіяльності – Запорожець О. І. – Безпека людини в концепції ООН про сталий людський розвиток
Сталий розвиток щодо розвитку суспільства означає покращання якості життя людей з таких головних напрямків :
– соціальне та економічне забезпечення;
– екологічно сприятливе середовище для життя;
– підвищення безпеки життя;
– покращення стану здоров’я.
Спроби визначити, що таке безпека людини сьогодні, надзвичайно широко розповсюджені.
Програма Розвитку Організації Об’єднаних Націй (UNDP) У другому розділі Щорічного звіту про розвиток людства за 1994 р.: “Нові виміри безпеки людини” опублікувала наступне визначення безпеки людини:
Звіти по людському розвитку публікуються з 1990 р.
“Безпека людини має два головні аспекти. Вона означає, по-перше, безпеку від таких хронічних загроз, як голод, хвороба і репресії. І по-друге, вона означає захист від раптових і шкідливих руйнівних ситуацій в умовах щоденного життя, – чи то вдома, на роботі або в суспільстві. Такі загрози можуть існувати на всіх рівнях національного буття і розвитку…”
Основні проблеми глобальної безпеки людини:
– Неконтрольоване зростання населення.
– Нерівність економічних можливостей
– Надмірна міжнародна міграція
– Деградація навколишнього середовища.
– Торгівля наркотиками
– Міжнародний тероризм.
Концепція безпеки повинна різко змінитися.
Безпека для простих людей перш за все в повсякденному житті нічим не порушеному – відсутність загрози хвороб, голоду, злочинності, безробіття., соціальних конфліктів, політичних репресій і екологічних катастроф.
Безпека людини означає, що люди можуть робити свій вибір вільно і безпечно, будучи при цьому у відносній впевненості, що ті можливості які вони мають сьогодні не будуть ними втрачені завтра.
Сім основних категорій безпеки:
– Економічна безпека Потребує забезпечення доходів, достатнього для задоволення насущних потреб
– Продовольча безпека – основні продукти харчування доступні для людей як економічно так і фізично.
– Безпека для здоров’я – в країнах що розвиваються – 17 млн людей щорічно гинуть від інфекційних і паразитарних захворювань, в т. ч. 6,5 гострі респіраторні інфекції, 4,5 шлунково-кишкові захворювання, 3,5 млн помирають від туберкульозу. В промислово розвинутих країнах 5,5 млн від серцево-судинних захворювань, на другому місці рак
– Екологічна безпека – люди знаходяться в прямій залежності від зовнішнього середовища, але попри все рахують, що будь яка шкода нанесена природі відновиться.
– Особиста безпека – загрози що йдуть від:
1. Держави (фізичні тортури)
2. Інших держав – війна
3. Від других груп людей – етнічні конфлікти
4. Від злочинних угруповань
5. Загрози жінкам – насилля, жорстоке поводження в сім’ї
6. Загрози направлені на дітей – жорстоке поводження, насилля
7. Загрози самому собі – самовбивство, наркотики.
– Громадська безпека – захист на рівні сім’ї, общин, іншого угруповання, які в свою чергу можуть здійснювати насилля над людиною.
– Політична безпека – безпека від репресій за переконання, національність, релігію. тобто порушення прав людини. спів відношення У бюджеті витрат на військові і соціальні потреби.
В даному звіті безпека людини визначена, як універсальна потреба, яка підкреслюється широкою взаємозалжністю всіх людей, залежністю від величезної кількості загроз, загальних для будь-кого і будь-де. Безпека людини залежить від наявності превентивних засобів, які в свою чергу залежать від того, як люди живуть, від їх доступу до засобів охорони здоров’я, соціальних, економічних і освітянських можливостей, від того, живуть вони в умовах миру чи війни.
Забезпечення безпеки людини відбувається за допомогою:
O Ідентифікації (поширених і критичних загроз);
O Запобігання (таким чином, щоб небезпеки не реалізовувалися);
O Обмеження (небезпеки проявляються, але шкода від них обмежується);
O Реагування (жертви небезпек отримують всесторонню підтримку).
Право людини на безпеку ухвалено в ряді міжнародних документів, зокрема в:
Декларації, ухваленій 5-ю Всесвітньою конференцією по запобіганню і управлінню пошкодженнями, що відбулася в Делі, 8 березня 2000 р.
Декларації про право людини на безпеку “Монреальськїй декларації”, прийнятій 6-тою Всесвітньою конференцією по запобіганню і управлінню пошкодженнями, Монреаль, Канада, 15 травня 2002 р.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)