Безпека життєдіяльності людини та суспільства – Мягченко О. П. – 4.3.5. Фізичні небезпеки в побуті
Безпека в побуті, як і виробництві, може бути забезпечена тільки при суворому дотриманні певних правил безпеки. Мій дім – моя фортеця, кажуть англійці. Але чи така це вже фортеця, яка нас може захистити. Як супротивник в тилу, так і у власній квартирі, насиченій всілякими досягненнями сучасної цивілізації, ми стаємо їх заручниками. Екологія житла не менше важлива, ніж екологія природи. В нашому приміщенні діють ті ж чинники, що й у виробництві: фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні і звісно – соціально-психологічні. І якщо, як ми кажемо, на роботі нас захистять засоби індивідуального, колективного захисту, потурбується профспілкова організація, адміністрація, щоб забезпечити необхідний рівень техніки безпеки праці, то вдома тільки ми самі можемо себе захистити. Та і сам наш сучасний будинок не такий вже і міцний.
По-перше – фізичні чинники: тепло, світло, шум і самий устрій нашого житла далеко не оптимальні. По друге – часто самі стіни помешкання можуть бути небезпечними, з-за можливої наявності в них природних радіоактивних матеріалів. Тому і вдома необхідно додержувати техніки безпеки і пам’ятати про побутові небезпеки, які за причинами, змістом та наслідками не поступаються виробничим. Це є Проблеми архітектурної екології.
Наші міста, будинки – це найефективніша у світі система для опалення вулиць і площ, тому що тепло виноситься через щілини, непродуману систему вентиляції, віконні прорізи, які в першу чергу служать не стільки для освітлення, а більше для видалення тепла з квартир.
Якщо в північній Швеції на опалення одного кв. м житла витрачають 27 кг умовного палива, то в Україні – 84. Різниця у 57 кілограмів саме і “призначена” для опалення вулиць.
Це та енергія, яка повинна була б гріти нас у наших квартирах, яка до помешкань просто не доходить – вилітає через труби теплоцентралей, вентиляції. Ще її третина видаляється вже безпосередньо з квартир – через стіни, вікна і двері, щілини і кватирки. Повітропроникненість наших вікон у 10-100 (!) разів вища, чим у закордонних.
Теоретично, щоб будинок випромінював у простір мінімум тепла, він повинен бути кулеподібним. Наші будинки, особливо багатоповерхові, ніби спеціально побудовані для найскорішого охолодження.
На зовнішній вигляд вони схожі з ребрами охолодження мотоциклетного двигуна – довгі і тонкі. Типова ширина двохсотметрового житлового корпуса – 10 метрів. А от якщо збільшити ширину дома вдвічі, то навіть без додаткової теплоізоляції можна знизити втрати тепла на 15 процентів – через зменшення поверхні тепловіддачі. А якщо ще й утеплити будинок трьохшаровими панелями з пористого бетону, то в квартирі з’являться бажані 20-22 градуси за Цельсієм. Не даремно ж ця температура називається кімнатною.
А коли людина спить, краще якщо температура буде 17 градусів – в прохолодному повітрі у сні дихати легше. Хоча частіше тепло (інфрачервоні промені) видаляється не стільки через щілини, скільки через величезні скляні віконні шибки, які не є перепоною для теплових променів.
Давно вже з’явилася ціла прикладна наука про вікна. Це складні світлопрозорі пристрої, які світло пропускають, а шум поглинають, тепло не випускають. Таке вікно має трьохшарове скло, а саме скло покрите поліефірною плівкою, яка відбиває внутрішнє тепло назад в кімнату – щось на зразок парникового ефекту у біосфері. Іноді між шибками замість повітря напускають аргон, щоб удвічі підвищити тепловий опір вікна. В деяких країнах почали випускати вікна – “хамелеони”, в яких чутливий фотоелемент керує світло-пропускною спроможністю вікна, як в світлозахисних окулярах.
Просторові параметри житлового приміщення вимагають, щоб в ньому було шість зон: для сну та індивідуального відпочинку, розміщення одягу, індивідуальних розумових і аматорських занять, загальносімейного відпочинку та спілкування, розміщення речей культурно-побутового призначення загального користування, блок харчування або кухня, санітарно-гігієнічний блок.
Існує формула, відповідно до якої кількість кімнат у квартирі повинна дорівнювати: Х+1, де Х – число членів сім’ї. У невеличкому помешканні збільшується концентрація шкідливих чинників – шуму, речовин на кухні, які є небезпечними.
Фізичні чинники небезпеки – це шум у квартирі – від телевізора, комп’ютера, гучномовця, до яких ми здається звикли. Але це тільки здається – нервова система все рівно автоматично все фіксує, перенапружується і формує стресовий стан.
Фахівці вважають, що якщо середній рівень інтенсивності шуму вдень нижче 50 децибел (дБ), а вночі – нижче 40, то квартира спокійна. Для порівняння: шум трамвая на відстані 7,5 м – 83 дБ. Щоб зменшити його шкідливу дію використовуємо звукоізоляцію – килими, портьєри, фіранки, тобто звукопоглиначі.
Шум – один із головних ворогів людини. Приміром, рівень шуму залежить від часу реверберації, тобто часу звучання – луни відбитого сигналу. Наприклад, у 30-метровому порожньому залі реверберація складе 5-8 секунд. Але якщо стіни, стеля, підлога мають звукопоглинаючі властивості, шум гасне за секунду.
Зменшити звукопроникненість стін можна за допомогою плит з мінеральної скловати. Вона не горить, має відмінні теплоізолюючі властивості. Гарний протишумний захист – лінолеум. Але не звичайний, а термостійкий, створений за новітньою технологією – чотирьохміліметровий, на звукопоглинаючій пористій основі. Звукоізоляція майже як у килима.
Не менш небезпечні джерела електрики – електричний струм та поля, які він породжує – електричне, електромагнітне – змінні або постійні. Небезпечні магнітні та електромагнітні, випромінювання.
Питання
1. Що таке архітектурна екологія, її проблеми?
2. Які недоліки характерні для побутових приміщень?
3. Які небезпечні чинники притаманні побутовим приміщенням?