Безпека життєдіяльності людини та суспільства – Мягченко О. П. – 4.2.6. Проблеми біологічної безпеки
Біологічна безпека – стан, при якому дія біологічних об’єктів або їх компонентів, речовин, з них отриманих не викликають генетичних, біохімічних змін в організмі. Біологічна безпека пов’язана із загальним станом довкілля, соціально-екологічним станом оточуючого природного середовища. Традиційним проявом біологічної небезпеки є масові захворювання, епідемії, пандемії серед людей та епізоотії серед тварин. В останній час, у зв’язку із станом довкілля хворіють не тільки люди, тварини, але і рослини. Розробка методів захисту від біологічної небезпеки стала особливо актуальной тепер, коли з’явилися методи синтезу генів, не існуючих в природі – штучні гени, методи перекомбінації природних генів – генна інженерія.
Через надмірну хімізацію оточуючого середовища, збільшення інтенсивності жорсткого ультрафіолетового випромінювання відбуваються спонтанні мутації і перед усім в мікроорганізмах. В результаті виникають вірулентні (лат. – здатний викликати хворобу) мікроорганізми, здатні викликати нові хвороби, небезпечні перед усім для людей. Типовим прикладом є віруси СНІДу, пташиного грипу. Першими симптомами захворювання на пташиний грип є різке підвищення температури, сильний головний біль, відсутність реакції організму на введення вакцин.
Ці та інші віруси, мікроорганізми можуть змінюватися (мутува-ти) в природі під дією небезпечних активних антропогенних факторів – хімічних, фізичних – іонізуючих випромінювань, рівень яких зростає. Важливою є проблема генетично модифікованих організмів (ГМО), продуктів харчування.
На теперішній час відсутні науково достовірні дані щодо негативного впливу генетично змінених сортів рослин, тварин та продуктів вироблених з них, з-за нетривалого часу їх використання та їх дії на організм. Наприклад картопля, яку не пошкоджує навіть колорадський жук, генетично змінені буряки з високим вмістом цукру. Такі продукти харчування можуть бути небезпечними, хоча вони економічно дуже вигідні.
Ніби передбачаючи це в США ще 15.03.62 була введена в дію постанова Президента США Дж. Кеннеді, яка захищала права людини як споживача. Це був Білль про права споживачів, який містить чотири документи – Право на небезпечність товарів та послуг, Право на інформацію про них, Право вибору, Право бути вислуханим в суді. Це важливо, бо в 2000 р. німецькі вчені опублікували в Англії звіт про небезпечність продуктів харчування з генетично змінених рослин і тварин.
Саме з-за цього в Монреалі 130 країн світу 30 січня 2000 р. підписали Угоду про біологічну безпеку – Картахенський Протокол з біобезпеки. В дію він вступив 11 вересня 2003 р. після його ратифікації більш як 50 державами. Він містить правила, що регламентують переміщення генетично змінених об’єктів через кордони.
Ця проблема вже не теоретична, а практична. Прикладом є запозичений у бактерії Bacillus thiiringiensis ген типу bt, що виробляє токсин, який в кишечнику комах перетворюється на смертельну для них отруту. Тепер цей ген синтезовано штучно і введено до генома деяких трансгенних рослин. Стали відомими факти масової загибелі метелика Монарх від отруйного тепер для нього пилку трансгенної bt-кукурудзи. Але потерпають не тільки шкідники, на що розраховували автори цього методу, а також сільськогосподарські тварини.
Треба пам’ятати, що в природі все зв’язано з усім і тому ГМ організми можуть схрещуватися з дикими природними спорідненими видами. Це може призвести до виникнення супербур’янів, стійких до гербіцидів, до утворення і передачі гена інсектицидостійкості. Виникла проблема занесення в природні системи штучних генів, які раніше не існували та які можуть призвести до порушення природної рівноваги в біосфері.
Це особливо небезпечно для України, де природні екосистеми перебувають під впливом надмірного антропогенного чинника. Введення крім хімічного, фізико-хімічного навантажень ще генетичного може докорінно змінити, дестабілізувати трофічно-енергетичні зв’язки в природі.
Лідером біотехнологічних розробок є США, де зосереджено 80% світового виробництва ГМО. З 1992 р. США санкціонували виробництво генетично модифікованих організмів і на початок 2004 р. вони вирощували 55% ГМ сої, 50% ГМ бавовни, 49% ГМ кукурудзи. З 1989 року проводили експерименти з вирощування генетично модифікованих рослин у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Одеській, Сумській областях України. Фірма “Монсанто” вирощувала ГМ картоплю, стійку до колорадського жука, фірма “Новартіс” ГМ кукурудзу, стійку до комах, фірми “Баста” та “Агрево” цукровий буряк стійкий до гербіциду “Баста”.
У зв’язку з недотриманням умов “Тимчасового регламенту випробування трансгенних сортів рослин” Державна комісія України зупинила випробування цих ГМ гібридів. До Європи трансгенне насіння вперше потрапило в 1996 р., на що мешканці європейських країн відреагували негативно. Європейський Союз (ЄС) встановив жорсткі нормативні умови на поширення ГМО.
Слід підкреслити, що в законодавстві України є ряд статей, які враховують цю проблему. Передусім статті 50, 66 та пункт 6 статті 92 Конституції України враховують проблеми біотехногенної продукції. Проблеми ГМО враховують статті інших законів України: “Про охорону навколишнього природного середовища” – статті 53, 57, 72; “Про тваринний світ” – статті 46, 53,58; “Про екологічну експертизу” – 1, 7, 10, 14, 24 та 39 статті; “Про природно-заповідний фонд України” – статті 7, 16, 62, 64; “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” – 3, 4, 6, 10 та 13 статті; “Про основи законодавства охорони здоров’я” – статті 6, 8, 15, 22, 24, 27, 45; “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” – ст. ст. 1, 5, 6, 9, 11-13, 15, 16, 25, 31 та 33 стаття.
Україна поки що відсутнє окреме законодавство з проблеми генетично модифікованих об’єктів, хоча воно є надзвичайно актуальним. Через це існує неузгодженість в діях між міністерствами, їх відомствами. Таке законодавство розробили країни Європейського Союзу, Росія, США та багато інших країн, яке базується на Міжнародних керівних принципах техніки безпеки ЮНЕП (комісія ООН з екологічних програм) в галузі біотехнології. Зміст цих керівних принципів базується на загальних засадах, що містяться в існуючих національних, регіональних та міжнародних документах і нормах.
Вони розглядають питання охорони здоров’я людини, її екологічної безпеки щодо всіх видів застосування методів біотехнології або генної інженерії – від наукових досліджень до збуту продукції з ГМО, яка містить компоненти з новими якостями, отриманих внаслідок генетичних змін.
Керівні принципи ЄС надають рекомендації щодо використання методів біотехнологій, проведення заходів з метою оцінки та зменшення ризиків для безпеки людини та природи, пропонують механізми міжнародного співробітництва.
Рада ЄС прийняла три Директиви, які регулюють використання ГМО. Директиви обов’язкові для їх включення до національних законодавств і вимагають створення компетентних державних органів з проблеми генетично модифікованих організмів, з проблем генної інженерії, або біотехнології.
Важливе значення, зокрема з проблеми безпеки, мають мікроорганізми, тому Рада Європейського Союзу прийняла Директиву ЄК 90/219 “Використання генетично модифікованих мікроорганізмів (ГММ)”. Документ розглядає дві категорії ГММ – в залежності від ризику їх використання та два типи операцій з ними – некомерційні (наукові, навчальні) та комерційні (промислові).
Директива ЄК 90/220 “Вивільнення у навколишнє середовище генетично модифікованих організмів” передбачає експериментальне та комерційне їх використання, що узгоджується з країнами-членами ЄС, впровадження ГМО. Цей документ вимагає обов’язкового маркування продуктів генетично-інженерного походження. Отже, проблеми біологічної безпеки актуальні і мають велике значення для України і в соціально-правовому, і практичному значенні.
Питання
1. Що таке біологічна безпека?
2. Що таке генетично модифіковані організми, чим вони небезпечні?
3. Які нормативні документи регулюють застосування ГМ об’єктів?
4. Яке значення має Картахенський протокол?
5. Чому генетично модифіковані організми можуть бути небезпечними для довкілля?
6. Що Ви знаєте про зарубіжне право з екологічної безпеки?
7. Чому треба позначати харчові продукти з генетично модифікованих об’єктів?
(2 votes, average: 4,00 out of 5)