Безпека життєдіяльності людини та суспільства – Мягченко О. П. – 4.1.2. Хімічні небезпеки в побуті
Побутова сфера, в якій людина проводить більшу частину життя, насичена небезпечними хімічними речовинами. Це засоби побутової хімії, лікарські речовини, хімічні харчові добавки. Побутова хімія, здавалося б повинна бути нешкідливою, але це далеко не так. Хімічні речовини, в якій би якості, напрямку їх не використовували залишаються небезпечними. Сучасний побут, житлове помешкання практично не мислимо без лікарських препаратів і так званої побутової хімії – миючі засоби у вигляді порошків та паст, розчинників, емалі та фарби, мінеральні добрива та пестициди – головним чином – інсектициди (для знищення комах). Більшість із них відносяться до третього (небезпечні речовини) або другого (дуже небезпечні речовини) класів небезпечних речовин. Перший клас (надзвичайно небезпечні речовини), які майже у кожного є вдома – це деякі антибіотики, інсектициди – хлорофос, тіафос.
Вдома ми дихаємо повітрям, в якому концентрація хімічних токсичних речовин у кращому випадку в півтора рази (часто у десять разів) більше, чим зовні. Велику небезпеку складають меблі з деревино-тирсових плит (ДТП), які просочені полімерами. Поступово, дуже повільно з них виділяються формальдегід (надзвичайно небезпечна речовина), аміак та фенол, отруюючи повітря кімнати, а значить її мешканців. Меблі, особливо якщо вони нові, це суцільна хімічна небезпека, тому що просочені достатньо отруйними полімерами – фенолоформальдегідними, епоксидними, діановими смолами. З-за них меблі ще й пожежонебезпечні.
Статистика свідчить, що більшість нещасних випадків при пожежах – це смерть не від вогню, а від отруєння газами, які виділяються при нагріванні меблів. Але вже з’являються спеціально оброблені меблі, які у вогні не горять, не виділяють шкідливих речовин. Майже немає їх і в меблях з натуральної деревини, яка майже не містить наших “друзів-полімерів”. Не користуйтеся, приміром, по-лівінілхлоридною плівкою та ізопленом при оздобленні кухні або ванни – вони посилено виділяють отруйні речовини саме в теплих і вологих приміщеннях. Для кухні найкраще – білені вапном стіни, в крайньому разі шпалери на паперовій основі. При покупці оздоблювальної плитки, лінолеуму, паласів, килимів необхідно дивитися документацію про їхню відповідність державному стандарту, хоча рідко хто це робить. Отруйними є випаровування пральних порошків, фарб, лаків, розчинників і шампуней – їхня присутність, як правило, непомітна і це заважає нам уловити зв’язок між якістю повітря і станом нашого здоров’я. Більшість синтетичних миючих засобів – другий або третій клас, побутові розчинники – бензин, гас, сольвент – третій або четвертий клас небезпечних речовин. Тому, недбале їх зберігання або неправильне використання часто призводить до отруєнь. Слід пам’ятати про небезпеки на звичайній кухні. По перше енергетичним джерелом частіше всього є газова плита, яка живиться природним газом – вибухо-, пожежонебезпечна речовина. Природний газ безбарвний, безсмаковий, який при суміші з повітрям може вибухнути при наявності іскри, наприклад від електроприладів (вимикач). Для того, щоб відчути його добавляють спеціальну речовину з різким неприємним запахом. В процесі приготування їжі виділяються досить отруйні речовини: чадний газ, дим, в якому містяться Канцерогени. Особливо у великій концентрації вони утворюються при жаренні продуктів на різноманітних оліях, особливо на тваринного походження. Тому кухня обов’язково повинна провітрюватися. Отже кухня – це енергонасичене небезпечне побутове виробництво. Тут, як і в промисловому, потрібно додержувати певних правил поводження з небезпечними об’єктами – електрообладнанням, природним газом, побутовою хімією, лікарськими препаратами, знати що тут можуть бути перевищені значення ГДК шкідливих речовин у повітрі (див. табл. 1 Додатку 2).
Особливої уваги потребує Лікарська небезпека, бо і в побуті, і виробництві часто виникають ситуації, в яких використовують ліки. Але особливо це характерно саме для побуту, де вони майже безконтрольні. Тут широко розповсюджені лікарські препарати, основою яких частіше всього є синтетичні хімічні речовини, а отже до них треба відноситися з обережністю. Дуже часто при неправильному вживанні – передозуванні, одночасному прийомі кількох ліків спостерігаються небезпечні явища. Особливо небезпечні ліки в руках дітей, які ваблять їх своїм гарним виглядом.
Токсичні ефекти виявляються при передозуванні або дуже швидкому насиченні організму ліками, іншими токсичними речовинами, через що печінка не може знешкодити їх надлишок, а нирки – вивести з організму. Специфічні або побічні реакції виявляються звиканням або толерантністю до ліків, що може перейти у пристрасть, у лікарську залежність, а це призводить до глибокої біохімічної перебудови в організмі. Це явище особливо характерно для клітин мозку, чутливих до цефалотропнихречовин – знеболюючі ліки (морфін, кодеїн, амфе-тамін), деякі розчинники (ацетон, ефіри) та інсектициди, які викликають відчуття ейфорії. Після припинення ефекту виникає потреба в його повторенні, а у випадку неможливості цього виникає Абстиненція – з’являються сильні болі, які можна зняти повторним вживанням препарата.
Токсичні побічні дії виникають при абсолютному або відносному передозуванні лікарських речовин. Воно може спостерігатися також при надмірно швидкому насиченні організму ліками. Наприклад, збільшення лікувальної дози серцевого глікозиду строфантину в 2,5-3 рази вже призводить до отруєння. Але в той же час така отрута, як миш’як у малих дозах є лікарським препаратом. Лікувальні властивості притаманні відомій отруйній речовині – іприту. Розведений у 20000 разів вазеліном, ця отрута військової хімії застосовується проти лускатого лишаю.
Поняття отрути носить не стільки якісний скільки кількісний характер, про що казав ще лікар Парацельс – будь-яка речовина може бути і отрутою, і ліками – все залежить від її дози.
Специфічні побічні дії ліків залежать від індивідуальних особливостей структури речовини та особливостей її взаємодії з внутрішньоклітинними речовинами. До специфічних побічних дій відносять: небажаний ефект на місці введення (виведення), великі і різкі рефлекторні реакції (алергії), резорбтивні впливи на інші системи організму, звикання і пристрасть, а також зниження вітамінної активності організму, дисбактеріоз, утворення стійких і лікарсько залежних мікроорганізмів, реакції загострення інфекційного процесу внаслідок масованого розпаду збудників та інших факторів. Таким чином, крім основного ефекту лікарські препарати можуть викликати і побічні негативні реакції.
Неспецифічні побічні явища або лікарська хвороба, зокрема Ідіосинкразія, виявляється підвищеною негативною реакцією навіть на мінімальні кількості ліків. Лікарська хвороба може протікати повільно або дуже швидко, що небезпечно, бо виникають алергічні реакції негайного типу – анафілактичний шок, набряк Квінке, кропивниця, бронхіальна астма. Уповільнений прояв лікарської хвороби розвивається через 7-12 діб поразками шкіри, суглобів. Це пов’язано з ферментними порушеннями в організмі, які виникають частіше всього після прийому протималярийного засоба примахіну, сульфаніламідних препаратів, фенацетина, протитуберкульозного препарату – парааміносаліцилової кислоти (ПАСК), жарознижуючого засобу – аспірину (ацетилсаліцилова кислота) і багатьох інших.
Висока токсичність притаманна препаратам, які містять бензольне кільце з амінною групою або атомом хлору – це сульфаніламіди, новокаїн, антибіотики та інші. Майже для 10% людей, які користуються такими препаратами, характерні негативні ефекти. Щоб зменшити їх негативну дію застосовують димедрол, супрастин, ді-празин, піпольфен – антигістамінні препарати, які зменшують чутливість організму, але і вони самі теж можуть бути небезпечними.
У побуті люди часто приймають одночасно декілька препаратів, які можуть бути несумісними. В результаті вони в організмі можуть взаємодіяти між собою з утворенням отруйних продуктів реакції (див. Дод 2, табл №6). Наприклад, не можна одночасно вводити всередину препарати валеріани, інсулін і серцеві глікозиди. Несумісні сульфамідні препарати з бутадіоном, левоміцетином, амідопірином, вітамінами С, Р, Д; стрептоміцин із неоміцином, коліміцином, моно-міцином – антибіотики і багато інших (Дод. 2, табл. 6).
Більшість отрут у побуті це речовини, які містяться в лікарських препаратах, рослинах, або речах повсякденного вжитку, наприклад тютюн. У багатьох рослинах або ліках містяться отруйні алкалоїди. Це речовини, які містять азотоорганічні сполуки природного, частіше всього рослинного походження. Майже всі такі речовини дуже отруйні. Містяться вони в рослинах сімейства бобових, макових, пасльонових, лютикових, марьових та інших рослин.
Не менш небезпечними можуть бути харчі, які містять різні домішки з різноманітними функціями – Хімічні харчосмакові домішки, які застосовують у продуктах харчування. Санітарні правила і норми (СанПіН від 23.07.96) визначають номенклатуру таких домішок – це природні або синтетичні речовини, що спеціально вводяться до складу продуктів харчування для надання їм визначених якостей. Всі такі добавки позначають буквою “Е” з цифровим кодом. До них віднесені ароматизатори, барвники, консерванти, регулятори кислотності, антиоксиданти, емульгатори, стабілізатори, загущувачі, зволожувателі, наповнювачі.
З усіх цих речовин в Україні офіційно заборонені до застосування в продуктах харчування чотири речовини: Е121 – барвник “Цитрус червоний”, Е123 – барвник амарант, Е239 – консервант гекса-метилентетрамін, Е240 – консервант формальдегід. Але є речовини, що не одержали абсолютного статусу дозволених до застосування через недостатню інформацію про їхню біологічну дію на людину. Наприклад, флавоноїдні барвники (Е 161а, е, ф, Е 166), консерванти (Е 214-219, Е 242, 265, 266, 280-283, 537, 550), антиоксиданти (Е 312, 314, 316, 317-319, 323, 324, 384, 386-388, 391), регулятори
Кислотності (Е 328, 329, 343-345, 349, 350, 365-368, 370, 505, 580),
Стабілізатор кольору (Е 375), загущувачі (Е 383, 408, 409,411, 419, 467), стабілізатори (Е 399, 1202), емульгатори (Е 429-431, 443, 444, 446, 472ж, 477, 478, 480, 484-489, 496, 542, 1000, 1001), наповнювач (Е 462), підсилювач смаку і пахощів (Е 632), модифікатор смаку і пахощів (Е 641), глазуруючі добавки (Е 906, 911), покращувачі борошна (Е 916-919, 924б, 925, 926, 928, 929), пропеленти – для відлякування комах (Е 940, 943а, 943б,944-946), підсолодувачі (Е 952,
955, 957-959).
Крім цього варто пам’ятати, що консерванти Е 103, 105, 121, 125, 126, 130, 131, 142, 152, 210, 211, 213-217, 240, 330 та 477 можуть сприяти появі злоякісних пухлин, добавки Е 221-226, 338-341, 407, 450, 461-466 є стимуляторами захворювань шлунково-кишкового тракту. Алергенами можуть бути Е 230-232, 239, 311-313. Хвороби печінки і нирок викликають консерванти Е 171-173, Е 320-322.
У Франції та Англії опублікована інформація про групи ризику домішок, які застосовують у промисловому масштабі. В країнах Європейської економічної спілки заборонені до застосування домішки: Е 102, 110, 120, 127 – небезпечні для здоров’я людини, Е 105, 111, 121, 125, 126, 130, 152 – заборонені до застосування, Е 123, Е 131, 142, 210–213, 215-217, 240, 330 – канцерогени.
Небезпеку можуть складати інші домішки, в тому числі і біологічного походження, які можуть міститися у продуктах харчування і треба знати про їх концентрацію (див табл. 5 з додатку). Через широке використання радіоактивних речовин у промисловості, забрудненні ними великих площ території держави, їх трансграничному переносі вони можуть потрапляти у харчові продукти, що небезпечно і тому треба знати вміст радіонуклідів в них (див. табл. 1 та 5 з додатку).
Не меншою небезпекою є мікроорганізми, для розмноження яких дуже підходять температура, вологість житлового помешкання. Це насамперед віруси, мікроби і найпростіші гриби, тобто Біологічні чинники небезпеки. Побутове середовище, житло, як і вся оточуюча нас природа насичена мікроорганізмами – вірусами, бактеріями, ріккетсіями, що викликають різноманітні захворювання – інфекційні та неінфекційні. І насамперед їхній удар приймає на себе шкіра, органи дихання і система травлення, фізіологічний стан яких визначає механізми передачі інфекцій. При кишковому механізмі передачі збудник виводиться з зараженого організму з фекаліями або сечею і може знову надійти в нього оральным шляхом (через рот) за допомогою харчових продуктів (немиті овочі, фрукти). Певну небезпеку у побуті складають патогенні нижчі гриби – плесені. Вони знаходяться у грунті, на рослинах, тваринах, на людині. Гриби цього роду складаються з двох великих груп: які паразитують на людині – тільки на шкірі та її придатках – так звані антропофільні гриби, і паразитуючі як на тваринах, так і на шкірі людини – зооан-тропофільні гриби.
Таким чином, сучасний побут суміщає багато небезпек, характерних для природної та виробничої сфер життєдіяльності людини. Як і для останньої сфери діяльності для побутової дуже характерним є побутовий травматизм, причини і джерела якого майже співпадають з виробничим.
Дуже часто побутовий травматизм має наслідки не менш небезпечні ніж виробничий. Причини одинакові – нехтування правилами безпеки при поводженні з електричними приладами, неувага до стану електромережі у приміщенні, порушення правил поводження при використанні газу, токсичних, пожежо – та вибухонебезпечних речовин, посудин які знаходяться під тиском (газові балони). Дуже часто люди травмуються під час приготуванні їжі, обробки отрутохімікатами присадибної ділянки, городу, при ремонті помешкання. Побутовий травматизм, якщо людина працює, прирівнюється до виробничого. Також, як і у виробництві, такий вид травматизму розслідують і якщо він відбувся не з вини травмованого (людина не була у стані алкогольного сп’яніння, не порушила правил безпеки) видається лікарняний листок непрацездатності та інші види допомоги. Кабінет міністрів України 5.05.97 затвердив положення про розслідування, відповідно до якого розслідування побутового травматизму проводиться підприємством де працює постраждалий.
Питання
1. Які небезпечні речовини містяться у побутових речах?
2. Що спільного між побутовим і виробничим середовищем?
3. Що таке лікарська небезпека, як вона проявляється?
4. Які побутові медичні препарати найбільш небезпечні, чому?
5. Охарактеризуйте групи харчосмакових добавок, їх властивості.
6. Що Ви знаєте про небезпечні біологічні небезпеки у побуті?
7. Які причини побутового травматизму?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)