Безпека життєдіяльності людини та суспільства – Мягченко О. П. – 1.2.2. Структура науки про безпеку життя і діяльності людини

Сучасна теорія БЖДЛ вимагає системного підходу до процесу навчання, визначення практичної мети та результатів навчання, реалізація яких повинна вплинути на радикальне зменшення таких негативних проявів, як високий рівень травматизму, захворюваності та смертності людей в Україні.

Безпека людини – продукт соціального розвитку, який не можна розглядати тільки як сукупність окремо взятих чинників – природного, техногенного, антропогенного походження. Слід враховувати людський фактор – сукупність психічних якостей як окремої людини, так і колективу, ефектів натовпу. Отже, механічне накопичення різнопланових елементів проблеми БЖДЛ не може дати нової якості у вирішенні проблеми безпеки, особливо в тому, що стосується світоглядних цінностей.

Кожен фахівець повинен сприяти підвищенню ефективності роботи державної системи з безпеки населення і підготовки людей до їх адекватної взаємодії з небезпеками. Таким чином, освіта готує студента – майбутнього спеціаліста до повноцінного життя з активною участю в забезпеченні рівня безпеки, що залежить від сфер оточуючого середовища – виробничого, побутового, природного, соціального, психічного – сфера відносин між людьми. Фахівець будь-якої спеціальності є учасником державної системи підтримки безпеки людини (пожежна охорона, органи правопорядку, цивільна оборона, безпека праці, охорона здоровая). Він повинен володіти основами індивідуального захисту особи (психічний стан, мотивації, уміння, індивідуальні засоби захисту).

Практична складова змісту БЖДЛ – уміння передбачати прояви небезпечних ситуацій та долати їх прояв, враховуючи особливості певних соціальних груп громадян і окремих осіб. Детальний розгляд ситуації передбачає уміння ідентифікувати тип ситуації, оцінити рівень ризику та прогнозувати наслідки шкоди здоровлю. Необхідно вміти визначати характер дії чинників, що зменшують рівень небезпеки та втрат від розвитку ситуації, впроваджувати дії по запобіганню шкоди, зменшенню втрат. Для цього слід використовувати державну систему підтримки, допомогу сторонніх осіб, впроваджувати індивідуальні дії та приймати вибір адекватного рішення – план дій і реалізовувати його для запобігання небезпечним ситуаціям.

Зміст, структура та організація вищої освіти з БЖДЛ включає два послідовні етапи навчання: системно-орієнтований та задачноорієнтований. Системно-орієнтоване навчання формує здатність до комплексного наукового розв’язання проблем безпеки, науково-дослідницького обгрунтування правових і соціально-економічних механізмів політики держави в галузі захисту людини і середовища її діяльності.

В системі наук про безпеку людини особливе місце посідають науки про ризик, який є невід’ємним супутником суспільства і окремої людини зокрема. Ризик – міра вірогідності виникнення аварій та катастроф, небезпечних ситуацій в побуті, виробництві, в медицині та економіці, міжлюдських та міждержавних відносинах. Незважаючи на розмаїття чинників він має єдиний теоретичний базис і динамічний цикл виникнення та розвитку небезпеки як фундаментального соціально-психічного явища.

Задачно-орієнтований етап навчання включає знання, які вимагають адекватних дій із запобігання поширеним в Україні видам шкоди людині і довкіллю, вивчення необхідних типових елементів структури діяльності з орієнтацією на кінцевий результат. Державний стандарт вищої освіти містить державні вимоги щодо змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки студентів з питань БЖДЛ. Вимоги до фахової підготовки містять основи знань з техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, охорони довкілля тощо – залежно від специфіки виробництва, фаху випускника, засвоєння яких завершує тематику шкільної освіти стосовно компетентності особи з питань забезпечення індивідуальної безпеки.

Випускник вищого навчального закладу з дипломом про вищу освіту повинен бути здатним забезпечити необхідний рівень безпеки в повсякденні для себе і для осіб, які його оточують – підлеглі, близькі та знайомі люди, сусіди. Він також повинен бути готовим забезпечити індивідуальну безпеку та виконувати певні роботи в складі групи фахівців із забезпечення зовнішнього захисту людей в умовах надзвичайних ситуацій в складі позаштатних формувань Єдиної державної системи (ЄДС) по запобіганню і реагуванню на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. Цим держава передбачає неперервну підготовку студентів (спеціалістів) для вирішення відповідних завдань діяльності.

Компетентність випускників вищих навчальних закладів з питань БЖДЛ перевіряється під час державних іспитів і відображається певними показниками рівня підготовленості в документах про вищу освіту або окремих документах (обов’язкових додатках).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.98 № 1247 “Про розробку державних стандартів вищої освіти” державні вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки громадян складають три взаємопов’язані складові: освітньо-кваліфікаційна характеристика, освітньо-професійні програми, засоби діагностики рівня освітньо-професійної підготовки.

Існують вимоги до змісту, обсягу та рівня підготовки випускників вищих навчальних закладів України стосовно питань безпеки людини поза виробництвом. Виходячи з цього фахівець повинен вміти вирішувати задачі: запобігати типовим небезпечним ситуаціям; адекватно діяти в типових аварійних ситуаціях; надавати потерпілому першу долікарняну допомогу у невідкладних станах потерпілого; зберігати власне здоров’я (фізичне, психічне, моральне і соціальне); захищати права особи стосовно безпеки; бути здатним організувати підвищення індивідуальної підготовки людей щодо безпеки шляхом навчання.

В надзвичайних ситуаціях керівник, менеджер повинен бути здатним забезпечити: індивідуальний захист і захист осіб, про яких піклується; зовнішній захист людей в межах обов’язків відповідних посад невоєнізованих формувань цивільної оборони; при наявності інформації про надзвичайну ситуацію і діючих вимог за допомогою типових правил та засобів планувати заходи цивільного захисту щодо ліквідації наслідків НС і забезпечення діяльності об’єкта.

На підставі діючих в Україні узагальнених вимог до рівня його безпеки керівник повинен уміти розробляти вимоги щодо рівня безпеки населення в конкретних умовах життєдіяльності, щодо рівня підготовленості самозбереження людей різних соціальних груп та різних рівнів дієздатності, що знаходяться в межах побутового об’єкта (території). Існують певні вимоги до стану якості прийняття Управлінських рішень. Критерії стану та вимоги до прийняття управлінського рішення для запобігання або зменшення рівня небезпеки наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Критерії вимог до прийняття управлінського рішення

Стан

Діапазони оцінок

Ознаки якості приняття управленського рішення

Терміни приняття рішення

Радикальність Змін

Управлінські рішення

Еталонний

1,0-0,8

Обмеження за часом приняття рішень відсутні

Зміни майже відсутні

Періодичний

Контроль

Ситуації

Благополучний

0,8-0,6

Час приняття рішень контролюється

Помірні зміни

Нормуючі рішення

Задовільний

0,6-0,4

Обмеження за часом приняття рішень значні

Значні зміни

Тактично

Регулююче

Рішення

Загрозливий

0,4-0,2

Жорсткі обмеження за часом приняття рішень

Дуже неначні зміни

Планові зміни тактики та стратегічно регулюючого рішення

Критичний

0,2-0,0

Негайні дії з мобілізацією всіх ресурсів

Принципові

(тотальні)

Зміни

Негайна зміна стратегії

Якість управлінського рішення залежить від рівня освіченості фахівця, широти його знань та умінь, без яких неможливо вірно оцінити ситуацію.

Питання

1. Які причини виникнення науки та навчальної дисципліни з питань БЖДЛ?

2. Охарактеризуйте чинники, що впливають на безпеку людини.

3. Що Ви знаєте про основні положення Державної концепції освіти

З БЖДЛ?

4. Які методологічні основи, мета освіти з БЖД?

5. Охарактеризуйте завдання та пріоритети освіти з БЖДЛ.

6. В чому полягає задачно-орієнтовний етап начання з питань БЖДЛ?

7. Які задачі повинен уміти вирішувати фахівець у повсякденні та в

Надзвичайних ситуаціях?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Безпека життєдіяльності людини та суспільства – Мягченко О. П. – 1.2.2. Структура науки про безпеку життя і діяльності людини