Банківський маркетинг – Лютий І. О. – 7.7. Трансфертне ціноутворення
Головним елементом формування внутрішньої інформації щодо прибутковості комерційної діяльності (загалом по банку, за центрами прибутку, продуктами (послугами) та їх групами, клієнтами та їх групами) є система трансфертного ціноутворення, у якій розрахунок процентної маржі за центрами прибутку, продуктами (послугами) (або групами продуктів (послуг)), що створюються в межах як активних, так і пасивних операцій, відбувається на підставі фінансування, урівноваженого за строком.
Трансфертне ціноутворення – процес формування структури трансфертних цін банку.
Трансфертна ціна (трансфертна ставка) – внутрішня ставка, що встановлюється з урахуванням ринкових індикаторів та використовується для розподілу доходів і витрат між напрямками управління в усіх структурних підрозділах одного банку. Трансфертна ціна виражається у вигляді річної процентної ставки.
За допомогою системи трансфертного ціноутворення здійснюється аналіз за об’єктами управління, а також передається процентний, валютний, інші ринкові ризики та ризик ліквідності від центрів прибутку, що здійснюють комерційну діяльність, до центрів прибутку казначейства, які здійснюють діяльність з управління активами і пасивами.
Систему трансфертного ціноутворення доцільно застосовувати в межах брутто-підходу.
Брутто-підхід Передбачає умовний продаж кожним центром відповідальності комерційної діяльності всіх залучених ним коштів центру прибутку з управління трансфертними (внутрішніми) коштами та умовну купівлю у цього центру прибутку всього обсягу коштів, необхідних для розміщення, з використанням трансфертних цін, які мають встановлюватися Комітетом з управління пасивами і активами за валютами та строками погашення відповідних активів та пасивів з урахуванням ринкових індикаторів.
Використання системи трансфертного ціноутворення забезпечує коректний аналіз фінансового результату за центрами прибутку, надає можливість банку розраховувати чисту процентну маржу як за активними, так і за пасивними продуктами (послугами) (групами продуктів (послуг)) на об’єктивній основі.
Трансфертна ціна для кожного окремого продукту (послуги) має фіксуватися в момент його створення (або надання кінцевому (зовнішньому) клієнту, або отримання від такого клієнта) і залишатися незмінною протягом усього строку дії цього продукту (послуги), за винятком продуктів (послуг) з плаваючими ставками, де трансфертна ставка переглядається під час перегляду клієнтської (номінальної) ставки.
Центри прибутку, що належать до торгової діяльності, здійснюють операції (створюють продукти і послуги) на зовнішніх щодо банку ринках у межах лімітів, установлених Комітетом з управління пасивами і активами.
Кошти для проведення торгових операцій центри прибутку торгової діяльності продають або купують у центрі прибутку діяльності з управління активами і пасивами, який здійснює управління ліквідністю, на підставі внутрішнього дилінгу. З цією метою казначейство встановлює відповідні ціни.
Внутрішні дилінгові ціни для торгової діяльності можуть установлюватися з урахуванням закладення додаткової маржі для фінансування управління ризиком ліквідності, яке здійснюється відповідними центрами прибутку діяльності з управління активами і пасивами.
Центри відповідальності, що здійснюють діяльність з управління активами і пасивами, проводять операції з внутрішньої (умовної) купівлі-продажу коштів (для комерційної діяльності) та внутрішнього дилінгу (для торгової діяльності), операції на відкритих ринках з метою управління активами і пасивами, у тому числі з метою управління ліквідністю, а також операції, пов’язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю.
Розрахунок прибутковості та ефективності роботи центрів прибутку, що здійснюють діяльність з управління активами і пасивами, визначається з використанням системи трансфертного ціноутворення.
Прибутковість центрів прибутку діяльності з управління активами і пасивами може встановлюватися на рівні беззбитковості.
Комітет з управління пасивами і активами, відповідно до прийнятих політик і процедур, затверджує трансфертні ціни для центрів прибутку комерційної діяльності та внутрішні дилінгові ціни для центрів прибутку торгової діяльності, ураховуючи потреби управління ліквідністю і управління процентним, валютним та іншими ринковими ризиками комерційної діяльності.
Трансфертні ціни для комерційної діяльності зазвичай розраховуються фінансовою службою, а для торгової діяльності – казначейством у момент купівлі – продажу ресурсів з урахуванням цілей управління ліквідністю та управління активами і пасивами, а також відповідно до політики і процедур, установлених Комітетом з управління пасивами і активами.
Ринковим орієнтиром установлення трансфертних цін можуть бути ставки за операціями з купівлі – продажу ресурсів на міжбанківському ринку, облікова ставка Національного банку, ставки за операціями з розміщення ОВДП на первинному або вторинному ринку тощо.
Найкращим методом установлення трансфертних цін є методи, орієнтовані на ринкові індикатори.
Трансфертні ціни доцільно диференціювати за строками, валютою продукту чи послуги, іншими факторами.
Деякі однорідні продукти (послуги) можуть групуватися. У такому разі трансфертна ціна застосовується відповідно до групи (пулу) продуктів (послуг).
Трансфертна ціна може встановлюватися таким чином, щоб розподіляти процентну маржу між певним центром прибутку і центром прибутку діяльності з управління активами і пасивами казначейства. З цією метою може виділятися комерційна маржа і маржа, пов’язана з невідповідністю строків, ставок та валют активів і пасивів (трансфертна маржа).
Комерційна маржа – це різниця між трансфертною ціною певного продукту (послуги) та відповідною ціною цього продукту (послуги) для клієнта.
Трансфертна маржа – це маржа діяльності з управління активами і пасивами, яка розраховується як різниця між трансфертними цінами умовно придбаних та проданих ресурсів певного типу (за валютою, строком погашення).
Процедури трансфертного ціноутворення включаються до прикладних програмних продуктів. Трансфертні ставки мають реєструватися та зберігатися з моменту створення продукту чи послуги (рахунку, залишку або контракту). Після цього система повинна нараховувати трансфертні (внутрішні) доходи (витрати) на регулярній основі (доцільно щодня) та робити розрахунок процентної маржі для продукту чи послуги.
Комітетом з управління пасивами і активами встановлюються відповідні ліміти для центрів відповідальності торгової діяльності, а також ліміти ліквідності й інші внутрішні ліміти залежно від принципів управління ризиками, мети, стратегії діяльності банку та інших факторів.
Якщо в структурі діяльності з управління активами і пасивами виділяється окремий центр прибутку для управління інвестиціями в основні засоби та нематеріальні активи (непоточні активи), на нього умовно відносяться всі непоточні активи банку. Надалі ці активи розподіляються між усіма центрами відповідальності шляхом умовного їх продажу (фінансового лізингу) за спеціальними трансфертними цінами.
Контрольні запитання до розділу 7
1. Сутність і структура цінової політика комерційного банку.
2. Основні етапи розробки цінової політики комерційного у банку.
3. Ціноутворення з урахуванням етапів життєвого циклу банківського продукту чи послуги.
4. Цінові і нецінові фактори попиту на банківські продукти і послуги.
5. Еластичність попиту на банківські продукти і послуги, її практичне застосування в процесі ціноутворення.
6. Фактори впливу на еластичність попиту на банківські продукти і послуги.
7. Залежність між рівнем ціни банківського продукту (послуги) і загальним доходом комерційного банку від його (її) реалізації на різних інтервалах цінової еластичності попиту.
8. Методика оцінки збільшення попиту на банківський продукт чи послугу при зниженні ціни.
9. Традиційні методи ціноутворення.
10. Сутність і мета цінової дискримінації.
11. Процес розробки заходів цінової політики комерційного банку.
12. Показники недоопрацьованості цінової політики.
13. Значення нецінової конкуренції в банківському секторі.
14. Алгоритм формування цін на банківські продукти і послуги.
15. Аналіз витрат комерційного банку.
16. Система коефіцієнтів оцінки рівня витрат комерційного банку.
17. Способи зниження ризику при формуванні ціни банківських продуктів і послуг.
18. Структура ціни кредитних продуктів.
19. Розрахунок ефективної процентної ставки.
20. Особливості цінової політики комерційних банків щодо депозитних продуктів.
21. Собівартість банківських продуктів і послуг.
22. Метод функціонально-вартісного аналізу.
23. Система трансфертного ціноутворення.
24. Брутто-підхід у системі трансфертного ціноутворення.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)