Банківські системи зарубіжних країн – Мельник П. В. – 9.5. Особливості банківського нагляду в Італії у контексті інтеграції банківських систем країн Європейського Союзу
Банківський і фінансовий нагляд в Італії здійснюється Міжвідомчим комітетом з кредитів і заощаджень, Банком Італії і Національною комісією з контролю за фінансовими компаніями і фондовою біржею. Перший з цих органів, що Очолюється міністром фінансів, відповідає в основному за загальний нагляд у сфері кредитної політики і захисту ощадних внесків. Центральний банк Італії готує проекти рішень і пропозиції з питань нагляду за резолюціями Комітету, встановлює правила нагляду і сам безпосередньо його здійснює – як у документарній, так і в дистанційній формах. Національна комісія з контролю над фінансовими компаніями і фондовою біржею контролює діяльність кредитно-фінансових установ на ринку цінних паперів.
Основні принципи наглядової діяльності в Італії сформульовані в новому Законі про банки, прийнятому у 1993 році. У ньому визначені статус органів банківського і фінансового нагляду, процедура здійснення нагляду і прямого управління банком, якщо він опиняється у скрутному фінансовому становищі. З 80-х років в Італії все більше уваги почало приділятися нагляду за банківськими групами, що складаються з фінансових і банківських компаній, організованих у формі холдингу. Для цього була розроблена концепція об’єднаного нагляду, відповідно до якої він ведеться за діяльністю групи в цілому, а не за окремими банківськими установами, що входять у неї.
В Італії банківські перевірки на місцях здійснюються кожні 4-5 років у невеликих і кожні 8-9 років – у великих банках. Як правило, інспекції тривають 4-6 місяців і в них беруть участь 5-6 інспекторів з Банку Італії. Інспекції плануються на початку року як регіональними відділеннями Банку Італії, так і Центральним інспекційним відділом. Дрібніші банки перевіряються службовцями відділень, що здійснюють і звичайний документарний нагляд за даними кредитними установами. Під час перевірок їм допомагає група старших інспекторів з центрального апарату Банку Італії. Великі банки перевіряються інспекторами центрального апарату Банку Італії. Як правило, інспектори знайомляться з інформацією про банк у його головній конторі, але іноді відвідують і філіали банку – місцеві та іноземні. Інспектори зобов’язані інформувати Банк Італії за всіма фактами протиправної діяльності, виявленими під час ревізій, дотримуватися конфіденційності отриманої інформації, звітувати безпосередньо перед керівником Банку Італії.
Банки Італії функціонують в умовах зовнішніх кримінальних подій – місцеві банки піддаються озброєним пограбуванням у шість разів частіше, ніж в інших країнах Західної Європи. Хоча варто зазначити, що лідером серед розвинених країн за кількістю нападів на відділення банків є зовсім не Італія, а Канада, де в середньому піддається нападу щорічно кожне сьоме відділення (у Італії лише кожне тринадцяте). Згубні наслідки кримінальної діяльності для економіки і фінансів змушують державні органи вживати заходи щодо посилення наглядової функції центрального банку і підвищення його відповідальності за збереження стабільності в банківській сфері. Основним завданням Банку Італії є запобігання проникненню фінансових ресурсів незаконного походження у реальну економіку шляхом створення нових фінансових установ або придбання уже існуючих.
Департамент нагляду Банку Італії стежить за появою нових учасників на банківському ринку, зокрема, вивчає склад власників і організаційну структуру, проводить перевірки на професіоналізм керівних осіб. Нагляд ведеться постійно шляхом аналізу звітної документації про результати діяльності установ і зустрічей з керівництвом банків. Регулярно проводяться перевірки на місцях, що дозволяють оцінити здатність банків залучати та інвестувати засоби відповідно до правил ефективного управління і всіх правових вимог. Спеціальні перевірки для виявлення можливих порушень кримінального права не проводяться, але при виявленні таких – передаються у судові інстанції. У 1997 році в Італії був прийнятий Закон “Про боротьбу з відмиванням грошей”, який передбачає: співпрацю на довірчій основі між фінансово-кредитними установами, відстежування укладених операцій, інформація за якими може знадобитися при розслідуваннях, і донесень про будь-які підозрілі операції. Для полегшення виявлення операцій, що порушують законодавство, Банк Італії опублікував пам’ятку з викладом відхилень від норми, що вимагає ретельного аналізу різних сторін операції і, можливо, повідомлення про неї у відповідні органи.
У країні також здійснюється моніторинг узагальнених даних, що надають 2 000 фінансово-кредитних установ, які мають ліцензію, з метою виявлення невідповідностей, що можуть сигналізувати про факти відмивання грошей. Кількість операцій, що підлягають перевірці, перевищує 30 млн у місяць, зокрема близько 10 млн операцій готівкою. Це абсолютно новий сектор моніторингу, і не тільки для Італії, який вимагає серйозних розробок нових методологій виявлення аномальних фінансових потоків і глибшого наукового аналізу природи і характеру зв’язків між економікою та організованою злочинністю. Цими дослідженнями займається Центр боротьби з відмивання грошей, який поки що є неофіційним органом.
З 1 вересня 1997 року в Італії змінена процедура інформування відповідних органів про підозрілі операції – функції збору інформації передані від фінансової поліції Італійському бюро з валютних операцій (ІБВО). ІБВО були конкретизовані ознаки підозрілих банківських операцій: невідповідність між обсягами операції і фінансовим станом клієнта або згода клієнта на невигідні для нього терміни і ставки. Для банків, що надають фінансові послуги, ІБВО розробило типову форму, в яку заносять детальні відомості про операцію із зазначенням причин, з яких вона викликає підозру. Основне навантаження щодо оцінки операції покладене на фінансового оператора. Після отримання повідомлення про підозрілу операцію ІБВО направляє інформацію в Бюро боротьби з мафією і спеціальний відділ податкової поліції, що займається валютними операціями, і ті продовжують розслідування. За фактом встановлення зв’язку з організованою злочинністю інформується прокурор, який проводить кінцеве розслідування.
Крім жорсткого контролю банківської системи Італії в середині країни, процес глибокої інтеграції банківських систем країн ЄС вплинув на банківську систему Італії. Так, у кінці 1995 року, відповідно до Другої банківської директиви ЄС, Банк Італії прийняв положення про регламентацію діяльності італійських банків або інших італійських фінансових установ, що користуються правом взаємного визнання і пропонують свої послуги в країнах-членах ЄС або інших країнах, і банків країн-членів ЄС, що пропонують послуги в Італії.
Італійські фінансові установи, зареєстровані в Італії, також можуть вести свою діяльність у будь-якій державі ЄС без створення установи при дотриманні таких умов:
– контроль за їх роботою з боку одного або більше італійських банків;
– володіння італійськими банками не менше 90 % голосів на зборах акціонерів;
– відповідальність контролюючих банків за всіма зобов’язаннями цих фінансових установ;
– відповідність виду діяльності нормативним актам;
– наявність досвіду роботи в Італії.
Італійські банки також можуть здійснювати діяльність без відкриття установ у країнах, що не є членами ЄС, за умови отримання дозволу Банку Італії.
Банки країн-нечленів ЄС також можуть вести свою діяльність в Італії без створення установ за наявності у них відповідного дозволу Банку Італії, який видає його, заздалегідь погодивши питання з органом нагляду тієї країни, у якій у банку є зареєстровані установи.
У Італії отримання ліцензії на створення нового банку припускає виконання таких умов: розмір мінімального первинного капіталу банку має бути близько 8 млн амер. дол.; достатній рівень компетентності адміністрації; неухильне дотримання певних вимог, що стосуються ділової репутації аудиторів і засновників. Засновники повинні разом із заявкою надати повний опис стратегії розвитку банку.
Певні вимоги пред’являються до акціонерів банку: гарантоване стійке і продумане управління банком; чітке розмежування між банківськими і небанківськими операціями, щоб уникнути використання засобів банків їх акціонерами – нефінансовими компаніями у збиток інтересам самого банку і його вкладників. Відповідно до банківського законодавства Банк Італії повинен видавати дозвіл на участь потенційних акціонерів у капіталі банку, якщо їх частка становить не менше 5 % його сукупного капіталу, або для придбання пакета акцій, що дозволяє брати участь в управлінні банком. Небанківським і нефінансовим установам заборонено володіти більше 15 % капіталу банку. Така ж норма визначена і на участь банків в акціонерному капіталі нефінансових компаній.
До компетенції Банку Італії відносять також питання злиття банків, що вирішуються з урахуванням фінансового стану кожного банку, що бере участь у питаннях достатності капіталів, перспектив отримання доходів, можливостей ефективного управління, а також вплив злиття на конкуренцію у банківському секторі. Для збільшення банківського капіталу за рахунок емісії звичайних акцій також потрібний спеціальний дозвіл Банку Італії, що звертає особливу увагу на наявність у банку можливості виплачувати дивіденди за новими акціями без зниження обсягів нерозподіленого прибутку.
Таким чином, дотримання умов “Базель II” дозволяє банківській системі Італії, хоча й зі значними втратами, відповідати вимогам європейського співтовариства і підтримувати стабільну діяльність Європейської банківської системи.
Завдання і запитання для самоконтролю
1. Назвіть роки та періоди становлення банківської системи Італії.
2. Коли сформувалися основні риси сучасної банківської системи Італії?
3. Які особливості функціонування притаманні банківській системі Італії?
4. У якому році була створена перша ощадна каса?
5. Опишіть перший рівень банківської системи Італії? Чим він відрізняється від інших країн?
6. Назвіть основні роки еволюції банківської системи Італії.
7. Чи належить центральний банк Італії державі? Поясніть відповідь.
8. Що входить до завдань центрального банку Італії?
9. Які функції виконує Міжвідомчий комітет з кредитів і заощаджень?
10. Хто входить до складу Міжвідомчого комітету з кредитів і заощаджень та з яким органом він адміністративно пов’язаний?
11. Поясніть систему взаємодії Банку Італії та Міжвідомчого комітету з кредитів і заощаджень.
12. Хто входить до управляючого складу Банку Італії і який орган його очолює?
13. Назвіть особливості проведення внутрішнього і зовнішнього аудиту Банку Італії.
14. Якими компаніями володіє Банк Італії і якою мірою це впливає на його діяльність?
15. Які види банків функціонують в Італії і який з них переважає на ринку банківських продуктів і послуг?
16. Наведіть класифікацію банків Італії. Відобразіть схематично.
17. Назвіть основні причини банківської кризи в Італії у 90-х роках.
18. Які заходи застосовувалися в Італії для подолання кризи в банківській системі?
19. Яким процесам сприяло прийняття Закону Амато? У якому році він був прийнятий?
20. Назвіть основні види спеціалізованих банків, що діють в Італії.
21. Опишіть особливості діяльності ощадних кас в Італії.
22. На які типи поділяють ощадні каси Італії, від яких органів залежить їх діяльність?
23. Які установи входять до мережі спеціалізованих фінансово-кредитних шститутів? Чим їх функціонування відрізняється від діяльності спеціалізованих комерційних банків в Італії?
24. Які органи в Італії здійснюють банківський і фінансовий нагляд?
25. З якою періодичністю в Італії здійснюються банківські перевірки і ким вони реалізуються?
26. Які завдання виконує Італійське бюро з валютних операцій?
27. Які кількісні та якісні зміни відбулися в банківській системі у зв’язку з приєднанням Італії до Європейського валютного союзу?
28. Назвіть позитивні зрушення у діяльності банківської системи в цілому після реалізації умов “Базель II” в Італії.