Home ⇒ 👍Банківські операції - Васюренко O. B ⇒ Банківські операції – Васюренко O. B. – 3.4. Ліцензування банків

Банківські операції – Васюренко O. B. – 3.4. Ліцензування банків

На відміну від звичайних господарських товариств, більшість з яких можуть починати фінансово-господарську діяльність одразу після державної реєстрації, комерційні банки, навіть зареєстровані в Державному реєстрі банків, не мають права на здійснення банківських операцій без отримання відповідної ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність щодо залучення вкладів та інших коштів, які підлягають поверненню, і надання кредитів, а також вести рахунки.

Банківська ліцензія видається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:

– наявність сплаченого та зареєстрованого підписного статутного капіталу в розмірі, що встановлюється Законом України “Про банки і банківську діяльність”;

– забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями відповідно до вимог Національного банку України;

– наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

Національний банк України може відмовити в наданні ліцензії, якщо зазначені вище умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. Державна реєстрація банку в такому разі теж скасовується, а банк ліквідується.

Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні Національний банк України приймає протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів, зазначених вище. Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

Національний банк України може відкликати банківську ліцензію тільки у випадках:

– якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцензії, містять недостовірну інформацію;

– якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом одного року з дня отримання банківської ліцензії;

– у разі порушення чинної законодавчо-нормативної бази, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку;

– на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку в правову відповідність з вимогами банківського законодавства;

– недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

Ліцензування комерційних банків запроваджено перш за все з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, забезпечення захисту інтересів кредиторів і вкладників.

На підставі банківської ліцензії комерційні банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Операції, визначені вище пунктами 1-3, належать до виключно банківських операцій, здійснювати які в сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2-3, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій.

Банк, крім перелічених вище операцій, має право здійснювати такі операції та згоди:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (у тому числі андеррайтинг);

5) надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6) придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних документів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також можуть здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди інших юридичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку; з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними і фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Таким чином, встановлений Законом України “Про банки і банківську діяльність” механізм ліцензування банківської діяльності, крім класичних банківських операцій, дозволяє комерційним банкам здійснювати широкий спектр різноманітних операцій та послуг, що є необхідною умовою комплексного обслуговування клієнтів та розвитку конкуренції на фінансових ринках.

Водночас на комерційні банки накладено певні обмеження щодо їх діяльності. Так, банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних та інвестиційних монет) та страхування (крім виконання функцій страхового посередника).

Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5% капіталу банку.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25% капіталу банку. Це обмеження не поширюється на:

1) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;

2) майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави;

3) майно, набуте банком з метою запобігання збиткам за умови, що таке майно має бути відчужене банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.

Контрольні запитання

1. За якими ознаками можуть бути класифіковані банки України?

2. У чому полягає головний принцип управління банківською діяльністю?

3. Як класифікувати банківські операції за функціональною ознакою?

4. За якими групами можуть бути класифіковані банківські операції за своєю економічною сутністю?

5. У чому особливості сучасної організаційної структури українських банків?

6. Хто не може бути засновником та акціонером банку?

7. Що таке істотна участь у банку?

8. За рахунок яких джерел може бути сформовано статутний капітал банку?

9. В якій формі мають здійснюватись внески до статутного капіталу банку?

10. Який порядок державної реєстрації банків з іноземним капіталом?

11. Який порядок державної реєстрації філій банків?