Банківські операції – Коцовська P. P. – 5.1.3. Комісійні операції з векселями: інкасування і доміциляція векселів
До комісійних операцій із векселями належить зарахувати:
– інкасування векселів (інкасо векселів);
– доміциляцію векселів.
Інкасо векселів – це виконання банком доручення векселедержателя отримати в установлений термін платіж за векселем і переказати його на рахунок векселедержателя.
Банки одержують за цю операцію як дохід у формі комісійних, так і відшкодування витрат на здійснення платежу в іншому місці, проте банки в цьому разі не є власниками векселів.
Власникам векселів ця операція також приносить вигоду, тому що вони звільняються від контролю за термінами погашення, не несуть інших затрат, що виникли б у них, якщо 6 вони не звернулись до банківських установ.
Векселедержатель подає до свого банку такі документи для здійснення цієї операції:
– заяву з умовами угоди та зі згодою оплачувати комісійні;
– оригінали векселів, які виставляються на інкасо;
– дві ксерокопії кожного з векселів;
– реєстр векселів;
– товарні угоди.
Векселі передають у банк із написом про передоручення на користь банку. Цей індосамент учиняється на зворотному боці векселя так: “Сплатіть за наказом…. банку. Валюта на інкасо “. Такий індосамент уповноважує банк отримати платіж, а в разі не оплати векселя – вчасно його опротестувати. Операція здійснюється на підставі укладеного між обома сторонами договору на інкасо векселів (рис. 5.1).
Рис. 5.1. Інкасо векселів у банках:
1 – доручення векселедержателя на отримання платежу за векселем;
2 – видавання розписки про прийняття векселя на інкасо;
3 – повідомлення векселедавця (акцептанта) про надходження доручення на отримання платежу за векселем;
4 – пред’явлення векселя до оплати;
5 – погашення векселя;
6 – повернення погашеного векселя з розпискою про платіж;
7 – зарахування вексельної суми на поточний рахунок векселедержателя;
8 – повідомлення векселедержателя про погашення векселя;
9 – оплата комісійної винагороди.
Векселі, прийняті на інкасо, банк своєчасно пересилає до місця платежу та інформує платника повідомленням про інкасування векселів.
Після настання терміну платежу платник оплачує векселі, а банк ремітент перераховує ці кошти на поточний рахунок векселедержателя.
Потреби надійного забезпечення своєчасності отримання платежу за векселем можуть створити таку ситуацію, за якої платникові за векселем зручніше та економічно доцільніше доручити здійснити платіж третій особі.
Призначення платником за векселем будь-якої третьої особи (а це, найчастіше, банк) називається доміциляцією векселів, а сам вексель – доміцильованим. Зовнішніми ознаками такого векселя стають: незбіг місця проживання платника і місця платежу за векселем, зазначення особи доміциліата. На векселі на лицьовому боці в місці “ім’я платника” зазначаються такі слова: “Доміцильований у…….. банку”.
Доміциліат за вексельним правом стає особливим платником, який діє виключно в межах доручення і за кошти акцептанта-платника. Банк, якщо приймає на себе зобов’язання особливого платника, вимагає наперед зарезервувати кошти на поточному рахунку платника чи іншої векселезобов’язаної особи, операція здійснюється на підставі договору про доміциляцію векселів (рис. 5.2).
Рис. 5.2. Схема доміциляції векселів:
1 – подання платником документів для розгляду питання про доміциляцію:
2 – укладення договору;
3 – реєстрація векселя в “Книзі обліку доміцильованих векселів”:
4 – перерахування коштів для оплати векселів та комісійної винагороди;
5 – подання векселя до оплати;
6 – погашення векселя.
За проведення доміциляції векселя банк стягує комісійну винагороду, а несе відповідальність лише за своєчасність оплати векселя.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)