Банківське право – Костюченко О. А. – 4. Норми банківського права та їхня класифікація
Банківська діяльність, будучи важливим елементом функціонування фінансової системи держави, є об’єктом регулювання з боку банківського права. Відносини, що виникають у процесі банківської діяльності, регулюються нормами банківського права. Норми банківського права є загальнообов’язковими правилами поведінки, які встановлюють і регулюють публічні відносини, пов’язані з організацією та функціонуванням банків, а також приватні відносини банків з клієнтами, тобто з порядком здійснення ними банківських операцій. Для з’ясування поняття норми банківського права важливе значення має визначення специфічних ознак, що характеризують норми банківського права.
Норми банківського права регулюють специфічну групу суспільних відносин – банківські правовідносини, тобто взаємовідносини суб’єктів банківського права в процесі здійснення банківської діяльності. Ці відносини мають як публічний, так і приватний характер.
Норми банківського права є за своєю природою спеціальними нормами і з огляду на це підлягають застосуванню.
Норми банківського права чітко визначають юридичні права і обов’язки учасників, закріплюють правове положення суб’єктів банківських правовідносин і передбачають певні варіанти їх поведінки. У нормах банківського права жорстко закріплено вимоги держави у сфері банківської діяльності і встановлено відповідальність за невиконання приписів держави. Ці норми, як правило, мають імперативний (обов’язковий) характер, забезпечений примусовою силою держави. Однак деякі норми банківського права диспозитивні. Так, норми, що регулюють укладання банківських договорів, є згодою сторін і дають їм можливість визначити конкретний зміст своїх прав та обов’язків.
Норми банківського права регулюють організацію і функціонування банківської системи, основу якої становлять грошово-кредитні відносини, об’єктом яких є гроші та грошові зобов’язання. З цього випливає, що банківські правовідносини регулюються не лише нормами банківського права, а й нормами інших галузей права – адміністративного, цивільного, фінансового та ін. Наприклад, норми цивільного права регулюють розрахункові та кредитні відносини, а норми адміністративного права (ст. 166 КУпАП) передбачають адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафів на керівників банків та інших осіб за порушення вимог банківського законодавства. У банківській практиці також застосовуються звичаї ділового обороту та банківські звичаї, які можуть визнаватися нормами банківського права лише за умови їхнього визнання НБУ. Як приклад можна навести Указ Президента України від 4 жовтня 1994 р. № 566/94 “Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб’єкти підприємницької діяльності України”, в якому міститься посилання на звід звичаїв – Уніфікованих правил та звичаїв МТП для документарних акредитивів у редакції 1993 р.
Норма ст. 9 Уніфікованих правил МТП за інкасо в редакції 1995 р. г банківським звичаєм і передбачає, що банки будуть діяти сумлінно і виявляти розумну старанність.
Структура норм банківського права, тобто їхня внутрішня побудова, складається з таких елементів – гіпотези, диспозиції та санкції. Однак ці елементи мають ряд особливостей. Гіпотеза цих норм визначає умови, за яких можуть виникати банківські правовідносини. Ці умови виражені конкретно і характеризуються чіткістю. Наприклад, надання банками кредитів може відбуватися за певних умов: забезпеченості, платності кредиту або гіпотеза норми, яка визначає умови, за яких НБУ може відмовити в реєстрації комерційного банку. Диспозиція норм банківського права детально формулює правила поведінки учасників банківських правовідносин, тобто визначає їхні права й обов’язки. Так, ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачає перелік банківських операцій, які банки мають право здійснювати.
Способом захисту правил, установлених нормами банківського права, є санкції. Санкції норм банківського права передбачають юридичні засоби, які використовуються суб’єктами цих правовідносин для захисту приписів держави. За порушення банківського законодавства можуть застосовуватися адміністративні, кримінальні, дисциплінарні, фінансові санкції. До них належать штрафи і пеня, застосування кредитних санкцій за користування банківським кредитом тощо. До порушників банківського законодавства застосовуються і специфічні заходи – оперативні санкції, що передбачені законодавством, спрямовані на запобігання правопорушенням і мають на меті налагодити діяльність конкретного банку.
Відповідно до ст. 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” НБУ має право застосувати до банків такі заходи впливу, як: відкликання ліцензії, призупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу, підвищення економічних нормативів, ліквідація і реорганізація банку та ін. . У статтях банківського законодавства не завжди містяться одночасно всі три елементи норми банківського права. Окремі елементи цих норм можна знайти в інших нормативних актах.
Норми банківського права можна класифікувати з різних підстав.
Більшість норм банківського права мають неповну структуру і поділяються на:
Норми-принципи (принцип свободи підприємницької діяльності – ст. 44 ГК України);
Норми визначення (фундаментальні банківські закони мають спеціальну статтю “визначення термінів”, у якій розкривається зміст основних термінів, що застосовуються у відповідному законі,- ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”;
Компетенційні норми (наприклад, про компетенцію Національного банку України – статті 6, 7, 9, 15, 19 Закону України від
20.05.1999 р. “Про Національний банк України”;
Норми заборони (наприклад, заборона здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії – ст. 19 Закону України від
07.12.2000 р. “Про банки і банківську діяльність”; норми-рекомендації – не будучи юридично обов’язковими,
Орієнтують суб’єктів на бажану для держави поведінку: наприклад, примірний статут банку.
За функціональною спрямованістю норми банківського права можна поділити на дві групи:
А) регулятивні;
Б) охоронні.
Регулятивні норми банківського права встановлюють права і обов’язки суб’єктів банківських правовідносин. До регулятивних норм належать норми, які визначають функції НБУ і комерційних банків, установлюють вимоги щодо ліцензування банківської діяльності.
Охоронні норми банківського права передбачають застосування заходів примусу за порушення норм банківського законодавства. До цих норм належать норми, які передбачають підстави і форми здійснення банківського нагляду, санкції за порушення валютного законодавства.
Роль банківського права виявляється в захисті прав та інтересів суб’єктів і має конкретне втілення завдяки застосуванню регулятивних та охоронних норм. У свою чергу, регулятивні норми банківського права залежно від характеру їх впливу на учасників банківських правовідносин поділяють на зобов’язальні, заборонні та уповноважувальні.
Зобов’язальні норми права регулюють активну поведінку суб’єктів і пропонують в категоричній формі здійснювати певні дії. Наприклад, обов’язок отримати банком ліцензію на здійснення банківської операції, зберігати кошти на рахунках в банках та ін.
Заборонні норми банківського права приписують не здійснювати дій, що порушують банківську дисципліну.
В одних випадках в цих нормах вказується, що певні дії забороняються або не допускаються. Наприклад, правилами касових операцій застосування готівки між юридичними особами обмежене. Валютне законодавство України забороняє на території країни використання іноземної валюти як способу платежу, за винятком окремих випадків і в порядку, встановленому чинним законодавством.
Уповноважу вальні норми банківського права надають учасникам цих відносин повноваження на здійснення певних позитивних дій в установлених межах. Ці норми містять дозвіл суб’єктам і оперують словами “має право” або “вправі”. Прикладом може бути норма, закріплена в ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”: “На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції…”.
За змістом норми банківського права поділяють на матеріальні і процесуальні. Прикладом матеріальних норм банківського права є мета і функції банківського нагляду, підстави створення комерційних банків, види санкцій, які можуть застосовуватися до банків.
Процесуальні норми банківського права встановлюють порядок застосування норм матеріального права. Так, законодавець визначає вимоги, що пред’являються до звітності банків, установлює процедуру стягнення штрафів, тобто процесуальні норми регулюють взаємовідносини НБУ і банків з приводу банківського нагляду.
За призначенням норми банківського права поділяють на загальні та пруденційні. Загальні норми банківського права закріплюють правове положення НБУ і комерційних банків, їх організаційно-правові форми, функції; визначають порядок організації та здійснення банківського нагляду, порядок здійснення банківських операцій.
Пруденційні норми банківського права (від англ. prudent – розсудливий, розважний) – це норми, що мають на меті забезпечити стабільність функціонування банківської системи, захистити інтереси вкладників. Вони передбачають різні фінансові та організаційні заходи, реалізація яких має привести до зниження банківського ризику. Наприклад, державна реєстрація та ліцензування банківської діяльності, встановлення НБУ економічних нормативів, застосування заходів впливу від імені держави.
Отже, класифікація норм банківського права важлива для визначення їхньої сутності та місця в системі права, а також для подальшого розвитку банківського права.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)