Банківське право – Костюченко О. А. – 3. Правове регулювання валютних операцій

Законодавство України не лише визначає сутність валютних операцій та їхні види, а й встановлює правовий режим здійснення валютних операцій. Валютні операції відіграють важливу роль у всебічному розвитку зовнішньоекономічної діяльності держави, залученні іноземних інвестицій. Валютні операції – це господарські операції, вартість яких виражено в іноземній валюті або розрахунки за якими здійснюються в іноземній валюті.

У банківській практиці існують різні підстави для класифікації валютних операцій. Класифікація валютних операцій може здійснюватися за критеріями, спільними для всіх банківських операцій (активні та пасивні), так і за особливими ознаками, властивими тільки валютним операціям.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” валютні операції визначаються як операції, пов’язані з:

– переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

– використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

– ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

У ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України (далі – Декрет) “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначено, що резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначає НБУ. Суми у валюті України, які було вивезено, переказано, переслано на законних підставах за кордон, можна вільно ввезти, переслати, переказати назад в Україну.

Відповідно ст. 4 Декрету уповноважені банки зобов’язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов’язань резидентів у разі платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей; платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземних інвестицій в іноземній валюті, раніше здійснених на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності,

НБУ зобов’язаний проводити політику, спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може виступати суб’єктом міжбанківського валютного ринку України. НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв’язку, що одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій, пов’язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами-резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

1) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

– вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами – резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ;

– вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами – резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

– платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя. Слід зазначити, що для виконання операцій з векселями, суму яких виражено в іноземній валюті, необхідно мати ліцензію НБУ;

– платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

– вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

2) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, коли йдеться про суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, які можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну;

3) надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо строки і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

4) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

5) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

– відкриття фізичними особами – резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

– відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

– відкриття рахунків в іноземній валюті резидентами – дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

6) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами – резидентами як дарунок або у спадщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною чи третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються НБУ. Відмову у видачі НБУ ліцензії може бути оскаржена в судовому порядку.

Згідно з Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ від 17 липня 2001 р. № 275 комерційні банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ. Цим Положенням передбачено, що банки за вказаними умовами здійснюють такі операції з валютними цінностями:

1) неторговельні операції з валютними цінностями;

2) ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

3) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

4) ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

5) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

6) відкриття кореспондентських рахунків в банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

7) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

8) залучення іноземної валюти на міжнародні ринки, її розміщення на них;

9) операції з банківськими металами на валютному ринку України, а також на міжнародних ринках;

10) перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

11) інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Одночасно правилами НБУ встановлено спеціальні вимоги щодо здійснення операцій з валютними цінностями. Банки мають бути забезпечені відповідними спеціалістами, а також належним спеціальним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають вимогам чинного законодавства. Особливістю здійснення валютних операцій є отримання банками письмового дозволу НБУ, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій.

Комерційні банки та інші фінансові установи можуть одержувати від НБУ ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями лише тоді, коли мають незаплямовану репутацію і можуть надавати своїм клієнтам послуги і консультації на високому професійному рівні.

Згідно з чинним законодавством юридичні та фізичні особи-резиденти можуть мати рахунки в іноземній валюті в іноземних банках, однак з обов’язковим отриманням індивідуальної ліцензії на це від НБУ. Порядок надання таких ліцензій передбачено у Положенні про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особами-резидентами України рахунків в іноземних банках, затвердженому постановою Правління НБУ від 5 травня 1999 р. № 221. Термін дії індивідуальної ліцензії на право відкриття та використання рахунків у іноземних банках, яка надається НБУ юридичним особам – резидентам України, визначено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті за межами України фізичними особами – резидентами визначається Положенням про порядок надання фізичним особам – резидентам України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України та розміщення на них валютних цінностей, затвердженим постановою Правління НБУ від 2 листопада 2000 р. № 431.

Резиденти та нерезиденти згідно з вимогами Декрету мають право вивезення, переказу і пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Зазначений порядок встановлено Правилами надання фізичним і юридичним особам-резидентам (крім уповноважених банків України) і нерезидентам індивідуальних ліцензій та спеціальних дозволів на переміщення валюти України, іноземної валюти, платіжних документів (іменних, дорожніх чеків), банківських металів через митний кордон України, затвердженими постановою Правління НБУ від 31 липня 2001 р. № 305.

Останнім часом актуальним питанням стає боротьба щодо запобігання легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом. З метою протидії відтоку капіталу за кордон, виявлення таких порушень, викривання шляхів незаконного вивезення валютних цінностей Правління НБУ 19 листопада 2001 р. прийняло постанову № 482 “Про повідомлення спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю про одержані клопотання щодо видачі ліцензій на здійснення операцій з іноземною валютою та внесення відповідних змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України”. Згідно з постановою та відповідними правилами НБУ, Міністерство внутрішніх справ України і Служба безпеки України інформуються НБУ (протягом 5 робочих днів) про надходження пакета документів щодо видачі індивідуальних ліцензій: а) на відкриття юридичними особами рахунків у банках-нерезидентах; б) фізичними особами рахунків за межами України та розміщення валютних цінностей; в) здійснення інвестицій за кордон; г) вивезення уповноваженими банками банкнот, банківських металів; г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу членами ІАТА і агентами авіапідприємств – членів ІАТА. Негативні висновки зазначених силових органів є підставою для відмови у видачі індивідуальних ліцензій.

Важливими валютними операціями є купівля та продаж іноземної валюти. Декретом визначено порядок організації торгівлі іноземною валютою та правила здійснення розрахунків в іноземній валюті. Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами – юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ на торгівлю іноземною валютою, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються НБУ.

Згідно з Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затв. постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 р., безпосереднє здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку дозволяється лише суб’єктам цього ринку: НБУ; уповноваженим банкам (комерційним банкам, які одержали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями); уповноваженим фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями. Суб’єкти цього ринку мають право купувати іноземну валюту для власних потреб та за дорученням клієнтів у разі виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами та в інших випадках, передбачених законодавством України. Підставою для купівлі іноземної валюти є відповідні документи, що підтверджують правомірність здійснення цієї операції (договір тощо).

Уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ:

– від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів;

– мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб – резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам – резидентам.

Уповноважені банки мають право продавати іноземну валюту за валюту за заявами резидентів і нерезидентів України. Нерезиденти можуть продавати валютні кошти із зарахуванням на банківський рахунок в уповноваженому банку з метою інвестування їх в економіку. Клієнти банку для придбання іноземної валюти, з метою здійснення розрахунків з іноземними партнерами, подають до банку замовлення на купівлю іноземної валюти із вказівкою строку дії цього замовлення, суми, необхідної для придбання, максимального курсу іноземної валюти, за яким може бути укладено договір.

Уповноважені банки та уповноважені установи, здійснюючи операції з купівлі-продажу іноземної валюти за власні кошти, зобов’язані, крім загальних правил, також дотримуватися додаткових обмежень. Такі операції, зокрема, мають здійснюватись тільки в межах ліміту відкритої валютної позиції, визначеного НБУ. Резиденти і нерезиденти – фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом іншим фізичним особам – резидентам.

Фізичні особи – резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом – у інших фізичних осіб – резидентів і нерезидентів.

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Н а й м о дав ці – нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України – у готівковій або безготівковій формі.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлює НБУ за погодженням з Кабінетом Міністрів України. НБУ може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України для уповноважених банків та інших фінансових установ, що одержали ліцензію НБУ, за винятком операцій, пов’язаних із строковими (ф’ючерсними) угодами.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягають обов’язковому декларуванню в НБУ. Порядок і терміни декларування встановлює НБУ. НБУ гарантує таємницю інформації, зазначеної вище, згідно з положеннями статей 60-62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та ст. 66 Закону України “Про Національний банк України”. Сьогодні діють такі документи, як: Наказ Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 р. № 207 “Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи і майно, що належать резиденту України і знаходиться за її межами”; спільний лист ДПАУ і НБУ від 17 квітня 2003 р. “Про порядок надання валютної декларації та отримання Довідки про проведення декларування”. Порядок, види, форми й терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їхні валютні операції визначаються НБУ за погодженням з Держкомітетом статистики України з урахуванням чинного законодавства України. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 16 вищезазначеного Декрету.

Закон України від 23 вересня 1994 р. “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” передбачає, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні банківські рахунки в іноземній валюті в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, вказані в контрактах, але не пізніше за 90 календарних днів від дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації*) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг) чи прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта чи іншого документа, який свідчить про виконання робіт, надання послуг та експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення вказаного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли така відстрочка перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг), потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами, зобов’язані здійснювати перерахунок даних сум протягом п’яти робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів. Порушення резидентами вказаних строків (понад п’ять робочих днів) тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неотриманої виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованому в грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. У разі порушення резидентами цих строків, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом п’яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, котра може виникнути за такої операцією, щоквартально направляється в Державний бюджет України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Правилами НБУ також встановлено порядок, використання готівкової іноземної валюти на території України, а саме: використання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичними особами – резидентами, використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або застави, використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу у разі здійснення торгівлі і надання послуг на транспортних засобах під час їхнього перебування за кордоном.

Резиденти та нерезиденти відповідно до вимог Декрету мають право ввезення, переказу і пересилання з-за кордону і за кордон валютних цінностей за умов дотримання митних правил.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)