Банківське право – Костюченко О. А. – 1. Поняття, призначення і види кредиту

1. Поняття, призначення і види кредиту

Кредит посідає важливе місце у фінансовій системі України. Кредит – це важливий інститут, за допомогою якого держава здійснює мобілізацію та перерозподіл тимчасово вільних коштів і контроль за їхнім правильним використанням. Кредит сприяє підвищенню ефективності економіки, забезпечує перелив капіталу, стимулює грошовий обіг та є важливим інструментом державного регулювання економікою.

Установлений законодавством обов’язковий порядок зберігання всіма підприємствами, організаціями та установами своїх коштів на рахунках у банках дає можливість використовувати такі вільні кошти у кредитуванні. У процесі кредитування виникають відносини, пов’язані з мобілізацією тимчасово вільних коштів підприємств, організацій, бюджету та населення. Використання цих коштів відбувається на умовах повернення для задоволення економічних і соціальних потреб держави.

Термін “кредит” відноситься до числа центральних системоутворюючих понять банківського права. Найбільш розповсюдженим дефініцієм у загальному визначенні поняття кредиту є те, що кредит – це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним чи фізичним особам на певний строк під відсоток.

Поняття “кредит” має широке значення, і в подальшому термін “кредит” визначено як позиковий капітал банку в грошовій формі та банківських металах, що передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, а кредитна операція – це договір про надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Кредит як інститут фінансової системи держави виконує емісійну, розподільчу і контрольну функції. Ці функції взаємозалежні і мають у кредитуванні специфічні особливості. Емісійна функція здійснюється шляхом випуску і розміщення цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредитування і взаємодіє з нею. Нестача платіжних засобів в економіці також може покриватись за рахунок розширення комерційного кредиту.

Розподільча функція проявляється в процесі мобілізації та витрачанні централізованих і децентралізованих фондів коштів, у розподілі та перерозподілі національного доходу між суб’єктами господарської діяльності. Отже, в умовах ринкової економіки зазначена функція сприяє вдосконаленню кредитної політики з метою регулювання грошового обігу і здійснення ефективного впливу на економічні процеси в державі.

Контрольна функція забезпечує нагляд за правильним і ефективним використанням коштів, що надаються клієнтурі банками, та – за їх поверненням у певні строки.

У банківській практиці існує різна класифікація кредитів, багатогранність їх критеріїв (ст. 347 ГК України). Так, кредит розподіляється на фінансовий, товарний та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Фінансовий кредит – це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно із законодавством, у позику юридичній чи фізичній особі на певний строк, для цільового використання та під відсоток. Правила надання фінансових кредитів встановлюються НБУ (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) згідно із законодавством.

Товарний кредит – це товари, що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочку кінцевого розрахунку на визначений строк та під відсоток.

Кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики – це кошти, що залучаються юридичною особою – боржником (дебітором) від інших юридичних чи фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебітором облігацій або депозитних сертифікатів.

У господарській діяльності використовуються такі форми кредиту: лізинговий, іпотечний, споживчий, бланковий, консорціум-ний, податковий.

Лізинговий кредит – це відносини між суб’єктами лізингу, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Об’єктом лізингу є різне рухоме майно (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) і нерухоме майно (будинки, споруди, системи телекомунікацій тощо). Суб’єктами лізингу виступають: лізингодавець – суб’єкт господарювання, що є власником об’єкта лізингу і здає його в оренду; користувач-суб’єкт, що домовляється з лізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об’єктом лізингу в межах, установлених лізинговою угодою; і виробник – підприємство, організація та інші суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товароматеріальних цінностей.

Іпотечний кредит – це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Відносини у системі іпотечного кредитування регулюється Законом України від 19 червня 2003 р. “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”.

Споживчий кредит – це кредит, який надається фізичним особам – резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Бланковий кредит – це кредит, який надається банком в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення – тільки під зобов’язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Консорціумний кредит – це кредит, який надається позичальнику банківським консорціумом такими способами:

А) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності;

Б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється залежно від потреби в кредиті;

В) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Податковий кредит становить суму (вартість) витрат, понесених платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за результатами такого звітного року, у випадках, визначених Законом України від 22 травня 2003 р. “Про податок з доходів фізичних осіб”.

У характеристиці кредиту найбільш поширеною є класифікація кредитних операцій залежно від кредитора, у зв’язку з цим розрізняють державний, банківський і комерційний кредити.

Державний кредит надається державою іншій державі, а також юридичним чи фізичним особам. У державному кредиті позичальником (кредитором) виступає держава чи місцеві органи влади. Формами державного кредиту є натуральні позики (наприклад, хлібні, цукрові), державні позики (облігації, казначейські зобов’язання) та інші кредитні документи. Кошти, які збирає держава за реалізовані цінні папери, становлять її борг. Після закінчення строку позики держава повинна розрахуватися з кредиторами. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків та покриття частки державного боргу.

Банківський кредит надається суб’єктам господарської діяльності усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Банківський кредит – це економічні відносини з акумуляції кредитних ресурсів за рахунок статутних та інших фондів банків, коштів на депозитних рахунках, коштів у обігу і в міжбанківських розрахунках та інших грошових ресурсів. Банківський кредит є основною формою кредиту, за якої грошові кошти надаються банками у тимчасове користування.

Банківський кредит – це надання банками грошей (готівкою чи безготівкове) в позику юридичним та фізичним особам, державі.

У ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” наведено таке визначення банківського кредиту: “Банківський кредит – будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми”. Отже, у наведеному визначенні кредит – це не тільки грошові кошти, а й зобов’язання, що випливають з договору чи з інших підстав.

Відповідно до статей 47 і 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” до кредитних операцій віднесено:

Операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

Організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

Здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

Операції за грошовими вимогами, надання гарантій, порук за грошовими зобов’язаннями;

Фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг) та пов’язане з цим ведення обліку грошових вимог клієнтів до боржників, пред’явлення до сплати грошових вимог від клієнтів або від свого імені, а також інші операції, спрямовані на одержання коштів від боржника;

Лізинг.

При аналізі сутності банківського кредиту слід зазначити, що банки не можуть надавати кредити:

– на покриття збитків господарської діяльності позичальникам;

– на формування та збільшення статутного фонду клієнта;

– на внесення клієнтом коштів до бюджету і позабюджетних фондів;

– підприємствам, щодо яких порушено справу про банкрутство;

– підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від непоставки товарно-матеріальних цінностей;

– підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позичками і неоплаченими відсотками.

Банківський кредит класифікується залежно від певних ознак та різних підстав. Зокрема, зважаючи на економічну сферу застосування, кредит розподіляється на внутрішній і міжнародний. В Україні дворівнева банківська система передбачає кредит центрального банку і кредит комерційних банків. Залежно від позичальників та мсти використання кредити поділяють на виробничі, споживчі, інвестиційні, кредити на операції з цінними паперами, міжбанківські, імпортні та експортні. Залежно від забезпеченості кредити поділяють на незабезпечені (бланкові) та забезпечені (персональні). Більшість кредитів, що надаються банками, мають відповідне забезпечення: наявність застави, відповідна гарантія або порука, страхування кредитного ризику. Надання незабезпечених кредитів означає вияв особливої довіри банку до свого клієнта, свідчить про його платоспроможність і враховується банком при аналізі економічного становища клієнтів.

Кредити, які надаються банками, також поділяють за строками користування на коротко -, середньо – й довгострокові. Строк користування короткостроковими кредитами не перевищує 12 місяців, середньостроковими – до 3 років, довгостроковими – понад 3 роки.

За ступенем ризику кредити поділяють на:

А) стандартні кредити;

Б) кредити з підвищеним ризиком. За методами надання:

А) у разовому порядку;

Б) відповідно до відкритої кредитної лінії;

В) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов’язання).

За строками погашення:

А) одночасно;

Б) у розстрочку;

В) достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника);

Г) з регресією платежів;

Д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу). На практиці застосовуються кредити на поточні та капітальні витрати і в зв’язку з цим розрізняють кредити в оборотні фонди і фонди обігу, а також кредити в основні фонди.

Ще однією формою кредиту є комерційний, який надається одним суб’єктом господарської діяльності іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Комерційний кредит оформляється векселем і призначений для прискорення реалізації товарів та одержання підприємствами прибутку.

Комерційний кредит може бути погашений після переоформлення його на банківський кредит, який здійснюється сторонами на умовах, передбачених договором.

Для реалізації кредитної політики, яка забезпечує функціонування суспільного виробництва, важливу роль в державі відведено кредитній системі – сукупності кредитно-фінансових установ, які акумулюють вільні грошові капітали, доходи і надають їх у позику – юридичним і фізичним особам, уряду, і тим самим реалізують кредитні відносини в державі.

Кредитну систему України очолює НБУ, який здійснює систему заходів у кредитній сфері з мстою регулювання грошового обігу. До кредитної системи України належать також комерційні банки та небанківські кредитно-фінансові установи, які повинні мати ліцензію НБУ для здійснення кредитування.

До небанківських кредитно-фінансових установ належать лізингові, факторингові, фінансові, страхові, інвестиційні компанії, біржі, недержавні пенсійні фонди, ломбарди, каси взаємної допомоги та кредитні спілки, довірчі товариства тощо (див. таблицю на с. 209).

Відповідно до Закону України від 12 липня 2001 р. “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” в Україні діє Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка здійснює реєстрацію та ліцензування фінансових установ та поточний контроль за їх діяльністю.

Згідно з п. З ч. 1 ст. 47 Закону України “Про банки і банківську систему” до поширених традиційних банківських кредитних операцій належить розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Ця операція є одним із основних видів активних банківських операцій і є об’єктом спеціального нормативного регулювання.

Статтею 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про консорціумне кредитування. Консорціумне кредитування здійснюється шляхом об’єднання банків у консорціум, який надалі виступатиме кредитодавцем для одного або кількох позичальників. Банківські консорціуми не є юридичними особами і створюються на підставі консорціумного договору між його учасниками, як тимчасові об’єднання банків для координації дій при проведенні різного виду банківських операцій. У рамках такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик за ним кредитом пропорційно до внесених у консорціум коштів. Банки зобов’язані мати підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов’язаними з кредитуванням.

Законодавством установлено певні обмеження при проведенні кредитування.

Банкам заборонено прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу НБУ.

Банки зобов’язані додержуватися основних принципів кредитування, зокрема, перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватися встановлених

Таблиця. КРЕДИТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Установи

Форма власності

І. Національний банк України

Державна

II. Банківська система:

– системоутворюючі універсальні банки на акціонерній основі (“Промінвестбанк”, “Укрсоцбанк”);

– спеціалізовані комерційні банки на державній основі (Ексімбанк України, Ощадний банк);

– інші комерційні банки

Акціонерна, кооперативна

III. Небанківські фінансово-кредитні установи: Спеціалізовані інститути;

– інвестиційні компанії та фонди;

– фінансові, трастові компанії;

– лізингові, факторингові компанії;

– клірингові центри;

– фондова та валютні біржі;

– кредитні спілки, кредитні установи;

– ломбарди;

– каси взаємодопомоги;

– довірчі товариства

Колективна

IV. Страхові установи та інші фонди:

– страхові компанії;

– недержавні пенсійні фонди

Колективна

НБУ вимог щодо грації ризиків. Банки не можуть надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і від процентної ставки, то виплачується ним за депозитами. Виняток може бути зроблено лише у разі, якщо у здійсненні такої операції банк не матиме збитків. Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності, а також існують певні обмеження щодо надання кредитів пов’язаним особам та інсайдерам.

Банки мають право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів. Надання безпроцентних кредитів заборонено, за винятком передбачених законом випадків.

У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банки мають право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов’язання, я кию це передбачено угодою.

Чинне законодавство також передбачає, що до функцій НБУ належить і те, що він виступає кредитором останньої інстанції для банків та організовує систему рефінансування. НБУ надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче від ставки рефінансування НБУ та в порядку, визначеному НБУ (п. 1 ст. 42 Закону України “Про Національний банк України”) .

Комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють у процесі своєї діяльності. При потребі, банки можуть на договірних засадах позичати ресурси один в одного, або брати кредит в НБУ, залучати і розміщувати кошти у формі депозитів та вкладів. Кредитні ресурси НБУ становлять кошти статутного та інших фондів, інші кошти, що використовуються як кредитні ресурси відповідно до закону.

У проведенні кредитної політики, визначеної НБУ, комерційні банки виходять з необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та суб’єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних інтересів. У разі надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (“великі кредити”), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок НБУ. Жоден з виданих великих кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банків. Загальний обсяг наданих кредитів не може бути більшим за восьмикратний розмір власних коштів комерційного банку, а загальний розмір отримання комерційними банками міжбанківських кредитів обмежується двократним розміром власних коштів банку. Недотримання обмежень, установлених законодавством, тягне за собою застосування до порушників заходів впливу.

Слід також зазначити, що отримання резидентами України кредитів в іноземній валюті регламентується спеціальними нормативними актами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

Банківське право – Костюченко О. А. – 1. Поняття, призначення і види кредиту