Банківське кредитування – Владичин У. В. – 5.1. Сутність та етапи процесу банківського кредитування

5.1. Сутність та етапи процесу банківського кредитування

Ефективність кредитної діяльності банку безпосередньо залежить від того, наскільки якісно зроблено структурування процесу банківського кредитування, чітко визначені завдання на основних етапах цього процесу і функції працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій.

Процес банківського кредитування можна охарактеризувати як комплекс дій, пов’язаних з оформленням, видачею, обслуговуванням та погашенням кредиту. Його умовно доцільно поділити на кілька етапів, кожний з яких забезпечує розв’язання конкретних завдань, а всі вони в сукупності спрямовані на досягнення мети банківського кредитування – отримання банком прибутку (рис. 5.1).

На попередньому етапі процесу банківського кредитування відбувається залучення клієнта і первинний контакт з позичальником, який проводиться працівниками фронт-офісу. На цьому етапі позичальник звертається до банківської установи з обгрунтованим клопотанням (зверненням) на одержання кредиту, в якому міститься прохання щодо надання банком кредиту, зазначаються сума, вид, цільове призначення кредиту, строк користування кредитом, забезпечення та максимальна процентна ставка. У разі кредитування юридичної особи нею подається лист-клопотання, який має довільну форму, оформляється на фірмовому бланку підприємства і підписується керівником та головним бухгалтером (Додаток 5).

З метою обмеження концентрації кредитного ризику при розгляді заявки на кредит (Додаток 6) кредитний працівник банку вивчає

Р и с. 5.1. Етапи процесу банківського кредитування

Можливість надання кредиту. Заявка на отримання кредиту юридичною особою, як правило, містить таку інформацію (Додаток 7):

– загальні дані про позичальника (повна назва підприємства, його юридична адреса, дані про засновників, керівника і головного бухгалтера, інформація щодо реєстрації, організаційно-правова форма, контактні телефони, наявність відкритих поточних рахунків у банках тощо);

– інформація щодо кредиту (сума, валюта та строк кредиту, його цільове призначення, характер кредитної операції, графік погашення кредиту, джерела погашення, інформація щодо забезпечення, поточна заборгованість за кредитами, кредитна історія позичальника тощо);

– детальна характеристика підприємства (вид діяльності, обсяги продажів, наявність ліцензій (у разі, якщо підприємство займається діяльністю, що потребує ліцензування), характеристика виробничих активів підприємства, наявність складських приміщень, обладнання, автотранспорту, інформація про працівників підприємства, головних постачальників, покупців, їх частка в загальному обсязі, термін співробітництва, інформація про головних замовників, їх частка в загальному обсязі, термін співробітництва, дані щодо головних конкурентів, їх переваг, зв’язки з іншими фірмами тощо);

– детальна інформація про засновників підприємства, керівників та головного бухгалтера (прізвище, ім’я, по батькові, дата і місце народження, паспортні дані, адреса місця проживання, сімейний стан, освіта, контактні телефони тощо).

Після розгляду кредитної заявки кредитний працівник проводить попередню бесіду (інтерв’ю) з майбутнім позичальником. Попередні переговори з потенційним позичальником проводяться з метою отримання інформації щодо особливостей господарської діяльності позичальника, ринків збуту продукції чи послуг, намірів повернення кредиту. Ця бесіда має велике значення для остаточного вирішення питання про надання кредиту. Вона допомагає спеціалісту банку з’ясувати важливі деталі, пов’язані з кредитуванням, сформувати висновок про позичальника (скласти свого роду психологічний портрет позичальника), оцінити професійну підготовку керівників підприємства (директора і головного бухгалтера), визначити перспективи його розвитку.

У ході співбесіди кредитний працівник концентрує свою увагу на базових, ключових для банку питаннях, які можуть бути розподілені на відповідні групи (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Ключові питання при проведенні співбесіди з позичальником

При проведенні співбесіди позичальник чи відповідний кредитний працівник може заповнювати попередньо визначену банком форму (опитувальник) із конкретними запитаннями, що стосуються діяльності позичальника (Додаток 8). Після проведених переговорів для отримання більш повної інформації про позичальника кредитний працівник разом із представником служби безпеки банку повинні перевірити отриману в ході співбесіди інформацію, отримати документальні підтвердження наявності майбутнього забезпечення. При цьому банк може здійснювати перевірку позичальника на місці. Відвідуючи клієнта, можна з’ясувати ті питання, що не обговорювалися під час інтерв’ю, оцінити рівень компетенції працівників, скласти уявлення щодо стану майна клієнта.

Після проведення попередніх переговорів працівник кредитного відділу (кредитний експерт) надає клієнту перелік документів, що потрібні для визначення кредитоспроможності позичальника та розгляду питання про можливість здійснення кредитної операції. Банківські установи самостійно визначають необхідний їм базовий перелік документів. Кількість та види документів, що вимагаються, слід адаптувати до кожного конкретного позичальника відповідно до сфери його діяльності, організаційно-правової форми та характеру кредитної операції. При цьому перелік може бути доповнений додатковими документами чи навпаки, скорочений.

Зазвичай перелік документів, що вимагається банком для проведення попереднього аналізу позичальника та кредитної операції, включає такі матеріали:

– лист-клопотання (звернення) позичальника до банку про одержання кредиту (довільної форми);

– заповнену заявку на одержання кредиту встановленого зразка (відсутність даних у відповідних розділах заявки має бути обгрунтована);

– копії установчих документів, завірені нотаріально (при цьому слід звернути увагу на те, чи вносились зміни до установчих документів, відповідність розміру та порядку формування статутного фонду вимогам законодавства, відповідність розміру статутного фонду даним фінансової звітності);

– копії документів, що підтверджують реєстрацію підприємства в органах державної влади, управлінні статистики, податковій інспекції, Пенсійному фонді тощо;

– копії ліцензій (дозволів, патентів) для підприємства, що займається діяльністю, яка підлягає ліцензуванню;

– картки із зразками підписів керівника та головного бухгалтера або осіб, що мають право розпоряджатися рахунком та підписувати розрахункові документи, завірені нотаріально або вищою організацією у встановленому порядку;

– документи, що підтверджують повноваження керівника або іншої особи на укладення, підписання угод та розпорядження майном підприємства (протоколи, договори найму, накази про призначення керівників підприємства, головного бухгалтера тощо);

– копії паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційного коду керівників та засновників підприємства;

– протокол з рішенням власника (або уповноваженого ним органу) про отримання кредиту в банку та надання забезпечення (при цьому слід перевірити наявність печатки підприємства на протоколі, правильність назви організації тощо);

– довідку про рух грошових коштів на рахунках у банках за останній рік роботи підприємства з розбивкою за місяцями з призначенням платежу;

– фінансову звітність, яка містить баланс і звіт про фінансові результати за останні три роки. Баланс має показувати структуру активів, зобов’язань та капіталу підприємства. Звіт про фінансові результати охоплює річний період і дає докладну інформацію про доходи та витрати підприємства, чистий прибуток та його розподіл (відрахування в резерви, виплата дивідендів тощо). При цьому слід звернути увагу на наявність штампу управління статистики про приймання звітності; правильність арифметичних дій у підведенні підсумків; відповідність приросту нерозподіленого прибутку чистому прибутку (чистий прибуток може не спрямовуватися на збільшення нерозподіленого прибутку за умови, якщо він спрямований на виплату дивідендів, збільшення статутного чи резервного фонду); відповідність сум дебіторської та кредиторської заборгованостей, зазначених у розшифровках, даним балансу; відповідність сум кредитних зобов’язань даним банку чи довідкам з інших банків; відповідність надходжень на поточні рахунки виручці від реалізації тощо;

– розшифровку дебіторської і кредиторської заборгованостей за останній рік роботи (за наявності простроченої заборгованості мають бути пояснення щодо причин її виникнення та запланованих заходів і термінів ліквідації);

– документ про відсутність заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами;

– довідки з банків, де відкриті поточні рахунки позичальника, інформація про раніше отримані кредити і наявність (відсутність) заборгованості за ними (якщо є діючі кредитні договори в інших банках, то слід подати копії кредитних договорів та договорів застави, поруки, гарантії тощо);

– договори оренди або свідоцтва про права власності на виробничі та офісні приміщення (строк оренди має перевищувати строк кредиту);

– контракти та договори, які є об’єктом кредитування (договори купівлі, рахунки фактури, накладні, митні декларації), копії контрактів, договорів та інших документів, які с джерелом отримання виручки та погашення кредиту (договори продажу, протоколи про наміри, проекти договорів на реалізацію)

– техніко-економічне обгрунтування кредиту з розрахунком надходжень від реалізації проекту; копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредитної операції.

– бізнес-план (подасться у разі, якщо кредитні заявки пов’язані з фінансуванням підприємств-початківців, котрі ще не мають фінансових звітів та іншої документації), який має містити цілі проекту, методи ведення операцій, а також:

O детальний опис товарів або послуг, що планується виробляти за допомогою кредиту;

O галузевий і ринковий прогнози (опис ринків, інших компаній, що пропонують аналогічні товари і послуги, державне регулювання у відповідній галузі, переваги і слабкі сторони конкурентів);

O план маркетингу (потреби споживачів, реклама, способи просування товарів і послуг на ринок);

O план виробництва (потреба у виробничих потужностях і робочій силі, наявність устаткування, структура виробничого процесу, обсяги продукції);

O організаційний план (структура організації, керівні органи, штат консультантів);

O фінансовий план (прогноз руху грошових коштів, перспективний баланс на наступні періоди);

O копії договорів, що підтверджують угоди, на реалізацію яких планується отримати кредит;

– документи, необхідні для оформлення договору застави, гарантії, поруки та інше (при цьому слід подати копії документів, які підтверджують право власності на майно, яке надається у забезпечення);

– копії документів (нотаріально посвідчені) поручителів чи гарантів щодо створення підприємства та предмета його діяльності, установчих документів, документів, що підтверджують повноваження керівника тощо.

На прохання банку, позичальник може подавати до розгляду й інші матеріали:

– договори поручительства (якщо позичальник виступає поручителем за іншим кредитним договором);

– квартальні звіти за минулі роки роботи підприємства;

– баланси поручителів і гарантів за останній звітний рік та на останню звітну дату, інформацію щодо їх фінансового стану та заборгованості перед бюджетом;

– прогноз фінансування, який містить оцінки майбутніх продажів, витрат, дебіторської заборгованості, оборотності запасів, потреб у готівці, капіталовкладень тощо;

– для розгляду можливості надання довгострокового кредиту – проектно-кошторисна документація, розглянута і затверджена у встановленому порядку; контракт на будівництво; документи на право землекористування; позитивне рішення екологічної експертизи; проект технічного переозброєння діючого підприємства та інше.

Банк може вимагати іншу фінансову звітність та матеріали для визначення фінансового стану й оцінювання кредитоспроможності позичальника. Окрім одержаних від позичальника документів, кредитний працівник користується всіма доступними джерелами вірогідної інформації, яка може бути корисною у визначенні кредитоспроможності позичальника, прийнятті рішення щодо надання кредиту та оцінювання ризиків банку.

Кредитна заявка разом з пакетом супровідних документів надходить до працівника відповідного кредитного підрозділу, який здійснює її ретельний розгляд. Перевірку документів здійснюють також юридична служба і служба банківської безпеки у межах покладених на них функцій.

На першому етапі кредитний працівник має прийняти дуже важливе рішення: чи продовжувати роботу з кредитною заявкою цього позичальника, чи вже на цьому етапі відмовити йому у видачі кредиту. Якщо пропозиції клієнта не відповідають принципам політики та стратегії банку у сфері кредитування, то кредитна заявка має бути відхилена. При цьому необхідно роз’яснити заявнику причини, з яких кредит не може бути наданий. Якщо ж за результатами співбесіди працівник кредитного відділу приймає рішення щодо продовження роботи з клієнтом, то кредитна заявка разом з пакетом супровідних документів передається до підрозділу кредитного аналізу для оцінювання кредитоспроможності позичальника.

На підготовчому етапі процесу кредитування визначаються кредитоспроможність клієнта і оцінка ризику за кредитом. Спеціаліст банку здійснює поглиблене та сумлінне обстеження фінансового стану клієнта. При цьому він проводить всебічне вивчення суб’єкта і об’єкта кредитування та оцінювання ризиків кредитної операції на підставі різних джерел інформації (надана позичальником документація, відомості з архіву банку, статистичні дані та інші матеріали, отримані службою банківської безпеки у процесі збирання інформації про потенційного позичальника). Особливо важливою є інформація, отримана з архівів банку. Адже, якщо клієнт вже отримував раніше кредит у цьому банку, то в архіві є дані про допущені ним затримки в поверненні боргу чи інші порушення. Із зовнішніх джерел найбільш важливою с інформація, отримана від інших банків, які обслуговують цього клієнта, та від його партнерів.

Основними критеріями оцінювання кредитоспроможності позичальника можуть бути:

– репутація позичальника: кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни, своєчасність погашення раніше виданих кредитів та інших зобов’язань:

– фінансовий стан позичальника: забезпеченість фінансовими ресурсами, ефективність використання фондів, рентабельність та ліквідність його балансу;

– прогноз розвитку господарської діяльності з урахуванням кон’юнктури ринку: оцінка продукції, що випускається, стан ЇЇ реалізації, характер послуг, конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, обсяги експорту, здатність до інновацій тощо.

Отримавши всю необхідну інформацію та здійснивши аналіз фінансового стану позичальника, кредитний підрозділ банку (філії банку) приймає рішення щодо доцільності подальшої роботи з клієнтом та при позитивному вирішенні передає кредитний проект до підрозділу ризик-менеджменту та інших служб банківської установи. Експертиза кредитного проекту проводиться з метою визначення його окупності та можливості своєчасного погашення кредиту разом з процентами в результаті отримання економічного ефекту від впровадження (здійснення) проекту у строки, які відповідають строками кредитування.

Під час оцінювання кредитного проекту здійснюється детальний аналіз кредитної пропозиції, тобто:

– визначаються мета та строк кредитування;

– перевіряється коректність розрахунку суми кредиту шляхом аналізу техніко-економічного обгрунтування разом з відповідними документами;

– перевіряється обгрунтованість строків погашення кредиту;

– детально аналізуються доходи, що передбачаються від кредитної угоди, та витрати, пов’язані з кредитним проектом, відповідність рівня процентної ставки за кредитом рівню ризику, який несе банк (витрати на залучення ресурсів, формування резервів за кредитними операціями, страхування ризику неповернення кредиту тощо);

– аналізуються можливі способи мінімізації кредитного ризику (зокрема, достатність і ліквідність забезпечення за кредитом) тощо.

Банк оцінює та аналізує кредитні проекти, виходячи з інформації, наведеної у кредитній справі, операційних показників попередніх періодів компанії, прогнозів руху грошових коштів, відомостей про акціонерів і менеджмент, наявних у банку даних щодо кредитної історії та ділової репутації позичальника та іншої інформації.

На підготовчому етапі процесу банківського кредитування у процесі оцінювання кредитоспроможності позичальника та аналізу кредитного проекту кредитна документація одночасно розглядається у кількох службах банківської установи. Крім кредитного підрозділу банку (залежно від того, чи клієнт є юридичною або фізичною особою, це може бути відділ кредитування юридичних осіб (корпоративного кредитування) або відділ кредитування фізичних осіб (індивідуального кредитування)), кредитну документацію перевіряють юридичний відділ, відділ ризик-менеджменту (управління ризиками), служба безпеки банківської установи, операційний відділ (підрозділ операційного супроводження) тощо.

При цьому служба безпеки банку проводить ідентифікацію клієнта – юридичної особи та перевірку його ділової репутації, даних про засновників та керівників підприємства (з їх письмового дозволу). Зокрема, визначається вірогідність поданих позичальником реєстраційних документів; інформації про засновників та керівних осіб клієнта; наявність структурних підрозділів підприємства (дочірні підприємства, філії); ділова репутація клієнта, його зв’язки у діловому світі; своєчасність погашення раніше отриманих кредитів; інша інформація, яка має значення у прийнятті рішення щодо кредитування. При цьому для аналізу до служби безпеки банку надаються копії таких документів: заявки на отримання кредиту; паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів платників податків керівників, що зазначені в заявці; довідки про державну реєстрацію підприємства та інше.

За наявності вагомих підстав служба безпеки банку може підготувати негативний висновок щодо кредитування клієнта.

Юридичний відділ здійснює аналіз правоздатності позичальника на підставі таких документів:

– копія заявки на отримання кредиту встановленого зразка;

– копії установчих документів, засвідчені нотаріально;

– копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчена нотаріально, або оригінал;

– довідка з органів статистики про включення підприємства до ЄДРПОУ;

– довідка з державної податкової адміністрації про взяття підприємства на облік платників податків;

– картка зі зразками підписів керівника та головного бухгалтера; накази (протоколи) про призначення керівників підприємства,

Головного бухгалтера;

– копії паспортів та довідок про присвоєння коду платника податків керівників та засновників підприємства;

– протокол вищого органу управління підприємства відносно отримання кредиту та передачі майна у заставу;

– контракти та договори, які є об’єктом кредитування (договори купівлі, рахунки-фактури, накладні, митні декларації та ін.), копії контрактів, договорів та інших документів, які є джерелом отримання виручки та погашення кредиту (договори продажу, протоколи про наміри, проекти договорів на реалізацію та інше);

– дозволи, ліцензії, патенти, що надані позичальнику державними органами на здійснення його діяльності;

– документи на майно, яке передається у заставу;

– інші необхідні для аналізу документи.

Юридичним відділом надається висновок щодо повноти та правильності наданих для аналізу документів, у тому числі: про повноваження потенційного позичальника та поручителя (майнового поручителя) у відповідності до установчих документів; за запитами підрозділів ризик-менеджменту або відповідних кредитних підрозділів – про наявність необхідних ліцензій, дозволів та інших документів для проведення позичальником діяльності, на яку надається кредит; про відповідність чинному законодавству України контрактів, які передбачається фінансувати; про належність майна, яке пропонується у заставу, позичальнику та майновому поручителю, та юридичну можливість прийняття його у заставу; про ризики юридичного характеру, що існують або можуть виникнути; рекомендації юридичного характеру щодо отримання додаткової інформації і документації та інше.

За наявності застережень з боку юридичної служби висновок має містити можливі пропозиції щодо їх усунення.

Підрозділ ризик-менеджменту проводить оцінювання фінансового стану з визначенням класу позичальника згідно з діючою у банку методикою та аналіз кредитного проекту згідно з внутрішніми нормативними документами банку. При цьому він запитує в клієнта інформацію щодо майна, майнових прав чи іншого забезпечення, що пропонується в заставу банку для здійснення його оцінювання.

Клієнт надає забезпечення та оформляє всі необхідні документи. При наданні кредиту під поручительство або гарантію третіх осіб, здійснюється аналіз фінансового стану поручителя або гаранта. Відділ ризик-менеджменту описує в своєму висновку ризики кредитного проекту та надає його до відділу кредитування юридичних осіб.

Після проведення аналізу кредитоспроможності позичальника та оцінювання кредитного проекту необхідно значну увагу приділяти визначенню умов забезпечення повернення кредиту. Кожна з запропонованих позичальником форм забезпечення оформляється окремим документом, що має юридичну силу і закріплює за кредитором певне фінансове джерело для погашення боргу у разі відсутності коштів у позичальника після настання строку погашення кредиту. Кредитний працівник банку разом із працівником юридичного відділу та служби безпеки банку повинні впевнитись у можливості реалізації забезпечення як додаткового шляху погашення кредиту і процентів за його користування. Зокрема, працівники банку повинні перевірити і підтвердити його наявність, місцезнаходження, можливість його відчуження, ліквідність тощо.

На підготовчому етапі процесу кредитування за умови позитивного для позичальника закінчення вивчення кредитоспроможності та оцінювання ризику також здійснюється структуризація кредиту, тобто визначення основних параметрів кредитної угоди (рис. 5.3).

Розробляючи умови кредитної угоди, банк має перш за все визначити вид кредиту. Залежно від того, на які цілі спрямовуватимуться отримані підприємством кредитні ресурси, різнитиметься і спосіб акумулювання коштів, необхідних для погашення заборгованості. Запозичені кошти, які були використані для формування оборотного капіталу, вивільняються після закінчення процесу кругообігу, тобто, як правило, після реалізації продукції у позичальника з’являється можливість повернути кредит. Цей кругообіг, зазвичай, не перевищує одного року. Тому, кредити, вкладені

Р и с. 5.3. Структуризація кредиту

В оборотний капітал, належать до короткострокових. Якщо кредит використовується для придбання обладнання, транспортних засобів та інших видів основних фондів, то кошти для його погашення будуть отримані в процесі тривалого періоду експлуатації, який перевищує один рік. У цьому разі потрібен довгостроковий кредит. Що ж стосується методу кредитування, який пропонується клієнту, то він має якнайкраще відповідати характеру операції, що кредитується.

Успіх кредитної операції значною мірою залежить від правильно встановленого строку кредитування. Якщо кредитною угодою будуть передбачені дуже стислі строки, то позичальник може залишитись без необхідних коштів, що призведе до спаду виробництва. Якщо ж будуть встановлені дуже ліберальні строки та умови погашення кредиту, то позичальник деякий час зможе користуватись неконтрольованими банком коштами.

Значну роль у структуру ванн і кредиту має правильне визначення суми кредиту. її заниження може призвести до порушення строків повернення, тому що кредитна операція не буде здійснена вчасно, а завищення – до нецільового використання частини кредиту. Зазвичай сума кредиту встановлюється в межах витрат, що кредитуються.

Значну увагу під час структуризації кредиту приділяють вартості (ціні) кредиту, що складається з процентної ставки, комісії за видачу та оформлення кредиту й інших елементів. При визначенні величини процентної ставки необхідно враховувати чинники, що властиві конкретній кредитній операції, її місцю та часу. Тут банку необхідно враховувати всю гамму своїх взаємозв’язків з клієнтом. Якщо ці стосунки різносторонні, мають широкі масштаби (наприклад, клієнт зберігає значний стабільний залишок на своєму рахунку, користується різноманітними банківськими послугами), у результаті чого банк отримує додатковий дохід, то він має прагнути зберегти та закріпити взаємини з клієнтом. Таким клієнтам можна встановити пільговий процент за кредитом.

Погашення кредиту може здійснюватися різними способами: одночасним внеском після закінчення строку дії кредитної угоди; однаковими сумами протягом всього періоду дії кредитної угоди; шляхом спрямування виторгу від реалізації продукції на повернення кредиту. У разі повернення кредиту рівномірними внесками розробляється графік повернення згідно зі строками оборотності того виду капіталу, на формування якого було надано кредит.

Більшість банківських кредитів надається під відповідний вид забезпечення. У банківській практиці використовуються різні види забезпечення кредитів (застава рухомого і нерухомого майна, гарантія, порука, страхування тощо). Визначаючи цей елемент структури кредиту, працівник банку повинен керуватися традиціями, що склались у банківській практиці, а також оцінювати характер кредитної операції і ризики для банківської установи.

Після закінчення роботи щодо структуризації кредиту кредитки н працівник банку переходить до наступного – основного етапу кредитного процесу і приступає до переговорів про складання кредитної угоди з клієнтом. При цьому клієнта ознайомлюють з умовами майбутньої кредитної операції (процентна ставка, комісія, забезпечення тощо). Ці пропозиції можуть суттєво відрізнятись від умов, що містяться в кредитній заявці клієнта. Зближення позицій банку і клієнта та досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів. Щоб уникнути помилки та забезпечити об’єктивність у прийнятті рішення, банк, як правило, встановлює обмеження повноважень окремих посадових осіб щодо укладання кредитних договорів. Таке обмеження залежить від суми кредиту, строку, ризику та інших чинників.

Одночасно з розглядом кредитним та юридичним працівником можливостей надання кредиту працівники служби банківської безпеки проводять перевірку відсутності фактів порушень норм цивільного, кримінального та адміністративного законодавства підприємством та його керівниками, попереджають позичальника про кримінальну відповідальність за надання банку відомостей та документів, що заздалегідь не відповідають дійсності, та налають письмовий висновок.

Після здійснення зазначених заходів кредитний працівник готує висновок у довільній формі щодо можливості (неможливості) кредитування потенційного позичальника, в якому відображає:

– основні відомості про позичальника;

– умови кредитування (сума кредиту, цільове призначення, процентна ставка, строки користування кредитом, нарахування та сплати процентів);

– висновок щодо платоспроможності та кредитоспроможності позичальника;

– клас позичальника за рейтингом надійності (при цьому, якщо позичальник віднесений до класу “Г” та “Д”, слід навести розрахунок очікуваних доходів банку від кредитування позичальника порівняно з розміром витрат на формування резерву щодо можливих втрат за кредитними операціями);

– висновок щодо ліквідності та достатності забезпечення кредиту;

– умови страхування;

– пропозиції кредитному комітету.

Отож, основний етап процесу банківського кредитування починається з підготовки умов кредитного договору. Після визначення і узгодження всіх параметрів майбутньої кредитної операції відповідальними працівниками кредитного підрозділу, юридичного відділу та служби безпеки банку складаються відповідні висновки щодо кредиту.

Висновки відповідних підрозділів банку разом із заявкою на отримання кредиту та пакетом документів, одержаних від позичальника, заповненими кредитним працівником формами і таблицями, які визначені банком (таблиця наявності, стану та вартості майна, яке передається в заставу банку, переліки дебіторів та кредиторів, переліки діючих контрактів, основні розрахункові показники за балансом позичальника, графік погашення загальної кредитної заборгованості, схема руху кредитних коштів тощо), подаються на розгляд кредитного комітету банку. Усі рішення щодо кредитування приймаються цим колегіальним органом банку відповідного рівня: кредитний комітет головного банку; малий кредитний комітет банку; кредитна комісія філії.

Отже, кредитний проект, проаналізований, опрацьований та узгоджений з усіма службами банку, має бути винесений на розгляд кредитного комітету. При цьому працівнику кредитного підрозділу банку, який представляє проект на кредитному комітеті, відводиться певний час (як правило, 5-10 хвилин) для ознайомлення з проектом. Представлення на кредитному комітеті кредитного проекту вимагає від кредитного працівника не лише професійних знань, але й навиків ораторського мистецтва і презентаційної роботи. Саме відсутність таких навиків призводить до неможливості донести до членів кредитного комітету всіх переваг та недоліків кредитного проекту. У результаті чого технічно грамотно підготовані проекти можуть отримати відмову у кредитуванні. Після виступу кредитного працівника заслуховується заключення підрозділу, який відповідає за оцінювання і оформлення забезпечення, а також свою думку виражає підрозділ з управління ризиками, який виконує контрольні функції і оцінює основні ризики проекту. Після такого представлення члени кредитного комітету банку ставлять питання щодо кредитного проекту та проводять голосування щодо прийняття рішення про кредитування.

У разі прийняття позитивного рішення кредитним комітетом про надання кредиту (чи відкриття кредитної лінії) здійснюється оформлення кредитної документації: підписання кредитної угоди представником керівництва банківської установи та клієнтом (реквізити сторін закріплюються печатками) та укладання договору забезпечення виконання обов’язків позичальника за кредитним договором (договір застави, поруки, гарантії, страхування). Водночас секретар кредитного комітету надає витяг з протоколу засідання для виконання прийнятого рішення начальнику кредитного підрозділу банку та відділам, які займаються видачею кредиту та оформленням кредитних справ. Протоколи засідань кредитного комітету зберігаються в окремій справі у металевій шафі у визначеному керівником банківської установи місці.

Загальна схема руху кредитної документації при наданні кредиту юридичній особі може мати такий вигляд (рис. 5.4):

Рис. 5.4. Загальна схема руху кредитної документації та прийняття рішення щодо надання кредиту

1 – Клієнт звертається до кредитного підрозділу банківської установи з клопотанням про одержання кредиту.

2 – Кредитна заявка потенційного позичальника передається до відділу кредитування юридичних осіб, який комплектує пакет необхідної документації про клієнта.

3 – Відділ кредитування юридичних осіб готує запити до юридичного відділу, служби безпеки банку та відділу управління ризиками (ризик-менеджменту) і надає їм необхідні для аналізу документи.

4 – Служба безпеки банку, юридичний відділ та відділ ризик-менеджменту здійснюють аналіз наданої документації та направляють висновки про прийняття рішення про надання кредиту.

5 – Кредитний підрозділ (відділ кредитування юридичних осіб) узагальнює всі отримані від служб банку висновки та готує представлення на кредитний комітет (кредитну комісію філії).

6 – За умови прийняття позитивного рішення на кредитному комітеті банку секретар кредитного комітету доводить до відома відповідні відділи про прийняття рішення до виконання. Зокрема, інформація доводиться до відділу кредитування юридичних осіб та операційного відділу, який проводитиме надання кредиту та оформлення кредитної справи позичальника.

7 – Операційний відділ (відділ кредитного супроводження) оформляє відповідні документи та забезпечує складання та надсилання розпоряджень про видачу кредиту позичальнику.

У разі, якщо рішення щодо надання кредиту позичальнику приймається у філії банківської установи і при цьому виходить за межі встановлених для філії банку лімітів кредитування, схема руху кредитної документації є більш деталізованою, оскільки за умови позитивного рішення кредитної комісії філії кредитна документація подасться також на розгляд у головний офіс банківської установи.

Усі документи щодо видачі кредиту і його забезпечення формуються в кредитну справу, яка має зберігатися в сейфі банку. Кредитна справа позичальника – це своєрідний архів, де концентрується вся необхідна документація: бухгалтерська та фінансова звітність позичальника, листування, аналітичні огляди і оцінки кредитоспроможності, документи про заставлене майно та ін.

Документи кредитної справи можуть групуватися в такий спосіб;

– матеріали з надання кредиту (кредитна угода, боргові зобов’язання, гарантійні листи та ін.);

– фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси, звіти про фінансові результати, бізнес-план та ін.);

– матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки, отримані від інших банків, запити, листування, звіти аудиторських фірм та ін.).

Після підписання кредитного договору та договору застави (гарантії, поруки) здійснюється процедура видачі кредиту. Ефективність здійснення кредитної операції багато в чому визначається правильним способом надання кредитних коштів.

Вибір варіанта надання кредиту здійснюється банком, виходячи з особливостей проекту, що кредитується, домовленостей з позичальником, а за потреби – з його банком. Надання банківського кредиту може здійснюватись одноразово, періодично або частинами (поетапно). Найбільш поширеним у вітчизняній банківській практиці є зарахування коштів на відповідний кредитний рахунок із подальшим використанням їх тоді, коли в цьому виникає необхідність.

Надання кредиту оформляється розпорядженням кредитного відділу банку своїй бухгалтерії про відкриття кредитного рахунка (Додаток 9). Форма та зміст розпорядження розробляються банками самостійно. Проте у ньому має бути зазначено номер балансового рахунка, валюта, в якій необхідно відкрити рахунок, назва позичальника, реєстраційний номер позичальника за клієнтською базою банку; призначення платежу; процентна ставка за кредитом; дата закінчення кредитного договору; обов’язкові аналітичні параметри для рахунка.

За потреби в кредитних коштах клієнт для оплати товарів чи послуг надає банку платіжні доручення, що сплачуються з його кредитного рахунка. Крім того, надання кредитних коштів може здійснюватися шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника (при цьому банк може вимагати окремого обгрунтування). Платежі проводяться в межах суми, що обумовлена кредитною угодою.

Якщо в процесі кредитування змінились умови ре

(2 votes, average: 3,50 out of 5)