Банківське кредитування – Владичин У. В. – 12.4. Нормативні інструменти контролю за кредитним ризиком
При проведенні банками кредитної діяльності із суб’єктами господарювання та населенням НБУ здійснює регулювання та нагляд за діяльністю банківських установ та концентрацією кредитного ризику. При цьому НБУ встановлює вимоги та визначає обов’язкові економічні нормативи кредитної діяльності, яких повинні дотримуватися банківські установи.
Надання кредитів у значних обсягах як одному позичальнику, так і групі позичальників, а також особам, пов’язаним з банком, призводить до концентрації кредитного ризику, тому банківські установи у своїй діяльності зобов’язані дотримуватися таких вимог:
А) не застосовувати пільгові умови кредитування при здійсненні операцій із асоційованими, дочірніми установами банку та акціонерами, керівниками банківської установи. Зокрема, під час надання кредитів і гарантій, проведення інших кредитних операцій з установами, що вважаються асоційованими особами чи дочірніми установами банку або належать до акціонерів (учасників) банку, персоналу та керівників банку чи іншого банку, що належить до тієї самої банківської групи або материнської компанії, банки не повинні застосовувати більш пільгові умови щодо встановлення пільгових процентних ставок (комісійних платежів), ніж ті, що застосовуються при кредитуванні інших клієнтів банку;
Б) обмежувати здійснення кредитних операцій керівному та управлінському персоналу банку. Зокрема, загальна сума кредитів, позик, авансів готівкою, гарантій, порук та індосаментів, наданих першим керівникам банку та іншому управлінському персоналу, не має бути більшою за 10 відсотків основного капіталу банку, а в кооперативних банках вона не має перевищувати 25 відсотків основного капіталу банку.
Для обмеження кредитного ризику за операціями з особами, пов’язаними з банком надання банком кредиту, позики, гарантії чи поручительства має здійснюватися за таких умов:
1) особі, яка належить до перших керівників банку, якщо загальна сума кредиту (позики, гарантії чи поручительств) цій особі перевищує еквівалент 5000 євро в гривнях за курсом, установленим НБУ,- за спільним письмовим рішенням правління та спостережної ради банку, таємним голосуванням більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів обох органів без участі зацікавленої особи (чи загальними зборами акціонерів);
2) особі, яка належить до перших керівників банку, якщо загальна сума кредиту (позики, гарантії чи поручительств) цій особі не перевищує еквівалент 5000 євро в гривнях за курсом, установленим НБУ,- за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку таємним голосуванням більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів правління банку без участі зацікавленої особи;
3) особі, яка належить до іншого управлінського персоналу банку, – за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку таємним голосуванням більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів правління банку.
Банківські установи повинні повідомляти НБУ про будь-яке надання кредиту (якщо в кожному окремому випадку вони перевищують еквівалент 30 000 євро у гривнях за курсом, установленим НБУ) фізичній особі (чи стороні, яка є асоційованою особою із нижчезазначеними особами), яка:
– належить до перших керівників та до управлінського персоналу банку;
– е керівником, контролером споріднених осіб;
– є акціонером (учасником) банку з істотною участю в капіталі банку або членом кооперативного банку.
Під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або більше позичальників можуть уважатися одним контрагентом і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності однієї з таких умов:
А) один контрагент є власником істотної участі іншого (інших);
Б) два або більше контрагентів мають хоча б одного спільного власника їх істотних часток (незалежно від того, чи він е також клієнтом банку);
В) контрагенти використовують кредитні кошти для проведення спільної діяльності таким чином, що джерело повернення кредиту є для них спільним;
Г) кредитні кошти, що надані банком одному контрагенту (групі контрагентів), використовуються цим контрагентом (групою контрагентів) як кредитні ресурси для третьої особи, яка є клієнтом цього банку.
З метою зменшення банківських ризиків НБУ установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку (рис. 12.3).
Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)
Встановлюється для обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань.
Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку. При розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента використовується формула:
Де Зс – сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом і фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими (сумнівними) нарахованими доходами, 100 відсотків суми
Рисі 2.3. Нормативи кредитного ризику, встановлені НБУ
Позабалансових зобов’язань, виданих щодо одного контрагента (або групи пов’язаних контрагентів);
РК – регулятивний капітал банку.
До вимог банку щодо контрагента включаються:
А) щодо банків-контрагентів:
– строкові депозити, які розміщені в банках;
– кредити, що надані банкам;
– сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами (депозитами), що надані банкам, та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами за цими операціями;
– дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками;
– боргові цінні папери, випущені банками, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
Б) щодо інших клієнтів:
– заборгованість за кредитами;
– сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами;
– дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;
– заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами органів державної влади та місцевого самоврядування, небанківських фінансових установ, нефінансових підприємств у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;
– акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень. у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал).
До позабалансових зобов’язань, що видані банком, уключаються:
– гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;
– сумнівні гарантії та поручительства;
– зобов’язання з кредитування, що надані банком. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), то він мас коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.
Норматив великих кредитних ризиків (Н8)
Установлюється з мстою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов’язаних контрагентів. Такий кредитний ризик уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів, становить 10 і більше відсотків регулятивного капіталу банку.
Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов’язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку. Розрахунок нормативу великих кредитних ризиків проводиться за формулою:
Де Зв – сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом і фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими (сумнівними) нарахованими доходами, 100 відсотків суми позабалансових зобов’язань, що враховуються в банку за великими кредитами за всіма контрагентами (або групою пов’язаних контрагентів);
РК – регулятивний капітал банку.
Якщо один контрагент банку належить одночасно до складу кількох груп пов’язаних контрагентів, то при розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума наданого кредиту контрагента, що належить до складу кількох груп, враховується один раз.
Рішення про надання великого кредиту приймається згідно з відповідним висновком кредитного комітету (комісії) банку, затвердженим його правлінням (радою).
Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратннй розмір регулятивного капіталу банку. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються:
А) якщо перевищення нормативу Н8 становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються,
Б) якщо перевищення нормативу Н8 більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)
Установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерам и, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об’єктивно.
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку. Розрахунок нормативу Н9 проводиться за формулою:
Де Зін – сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими (сумнівними) нарахованими доходами, 100 відсотків суми позабалансових зобов’язань щодо одного інсайдера; СК – статутний капітал банку.
Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 відсотків. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), то він мас коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.
Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)
Установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.
Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов’язань усіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та статутного капіталу банку. Розрахунок нормативу Н10 здійснюється за формулою:
Де Сін.- сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими (сумнівними) нарахованими доходами, 100 відсотків суми позабалансових зобов’язань щодо всіх інсайдерів; СК – статутний капітал банку.
Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 відсотків.
У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативів кредитного ризику головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
Спеціалізованим банкам та уповноваженим банкам, що спеціалізуються на здійсненні однієї чи декількох банківських операцій, залучають кошти фізичних осіб для довгострокового кредитування будівництва житла, у зв’язку із концентрацією ризиків установлюються спеціальні (підвищені) значення економічних нормативів для забезпечення більш високого, порівняно з універсальними банками, рівня адекватності регулятивного та основного капіталу, рівня ліквідності та запобігання надмірному перекладанню банками ризиків на своїх кредиторів (вкладників). Граничні значення нормативів кредитного ризику, встановлені НБУ для спеціалізованих ощадних, іпотечних, розрахункових (клірингових) та інвестиційних банків, наведені у Додатку 43.
Отже, однією із вимог НБУ до банківських установ є виконання ними обов’язкових економічних нормативів. Зокрема, з метою регулювання кредитної діяльності банків, НБУ встановлює обов’язкові нормативи кредитного ризику та визначає їх граничні значення. Дотримання банком нормативів кредитного ризику сприятиме мінімізації кредитного ризику та забезпечить стабільну роботу банку та розвиток банківської системи в цілому.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)