Банківське кредитування – Владичин У. В. – 12.1. Сутність та значення контролю за банківським кредитуванням
12.1. Сутність та значення контролю за банківським кредитуванням
Для мінімізації ризиків втрати наданих кредитних ресурсів та забезпечення ефективної діяльності банківська установа має здійснювати постійний контроль за проведенням кредитних операцій. Банківський контроль повинен здійснюватися на всіх етапах кредитного процесу, починаючи від подання позичальником відповідної документації до погашення кредитної заборгованості клієнтом і сплати процентів за користування наданими коштами.
Вітчизняні дослідники тлумачать контроль як особливий від діяльності, що включає стеження за процесом управління та його оцінювання. Контроль полягає в накопиченні інформації, спостереженні та перевірці відповідності реального ходу і розвитку об’єкта управління розробленому плану. Ефективність здійснення контролю залежить від вірогідності наданої інформації про стан об’єкта контролю і про можливість проведення регулюючих заходів.
Енциклопедія банківської справи України під поняттям банківський контроль розуміє діяльність банків, спрямовану на попередження, фіксацію й усунення недоліків та порушень, а також надання практичної допомоги в питаннях господарсько-фінансової діяльності підприємств, установ, організацій і громадян у процесі здійснення банківських операцій та користування банківськими послугами.
Довідкова література подає визначення банківського контролю як контролю, який здійснюється банками за фінансово-господарською діяльністю клієнтури в процесі проведення кредитних, розрахункових та інших операцій.
Контроль за банківською кредитною діяльністю – це сукупність процедур щодо перевірки якісних та кількісних характеристик процесу кредитування, його відповідності розробленим вимогам і стандартам, аналізу кредитного портфеля банку та можливості проведення регулюючих заходів для усунення недоліків кредитування і недопущення виникнення значних ризиків, які можуть призвести до втрати банком ресурсів.
При цьому будь-якому виду контролю, у тому числі і кредитному, притаманні такі складові, як встановлення стандартів, оцінювання виконання та коригування (рис. 12.1).
Рис. 12.1. Складові елементи контролю
Основною складовою будь-якого контролю є вставлення стандартів, яких повинні дотримуватися банківські установи у здійсненні кредитної діяльності. Такі стандарти формуються банківською установою при розробці кредитної політики. При цьому розробляються відповідні положення та інструкції щодо проведення кредитних операцій у банку, яких необхідно дотримуватися. Будь-які відхилення від розроблених стандартів повинні документуватися та мати винятковий характер.
Оцінювання виконання як складовий елемент контролю за кредитною діяльністю в банку полягає у тому, що під час здійснення кредитної операції мають відбуватися спостереження та перевірки ходу їх виконання, аналіз недоліків, які можуть проявлятися у процесі кредитних взаємозв’язків банку і позичальника. При цьому банківські установи повинні мати в своїй структурі відповідні підрозділи чи відповідальних осіб, які оцінюють виконання операцій банку. Відповідальність за належну організацію системи внутрішнього контролю та її функціонування в процесі операційної діяльності банку покладається на його керівництво.
Коригування як елемент контролю за кредитною діяльністю банків передбачає вжиття коригуючих заходів, які грунтується на неправильних чи невизначених стандартах, або на помилках, які виявлені у процесі здійснення кредитної операції. При цьому помилки та недоліки слід виявляти якомога раніше для недопущенні виникнення значних ризиків, які можуть призвести до втрати банком кредитних ресурсів.
Контроль за кредитною діяльністю банківських установ може проводитися різноманітними організаціями, установами та контролюючими органами, які здійснюють нагляд та. регулювання банківської діяльності. Однак особливого значення набуває внутрішній контроль у банку, який має забезпечувати усунення недоліків здійснення банківських операцій.
Система внутрішнього контролю банку – це сукупність процедур, що спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок, а також забезпечення захисту і збереження активів, повноти і точності облікової документації. Внутрішній банківський контроль має бути невід’ємною частиною операційної діяльності банку та поєднувати адміністративний і бухгалтерський контроль за активами та пасивами банку.
Банки мають застосовувати такі процедури внутрішнього банківського контролю:
1) з адміністративного контролю:
А) організаційні процедури контролю банку, які мають передбачати таке:
– визначення короткострокових та довгострокових цілей банку;
– визначення організаційної структури банку;
– затвердження правил внутрішнього розпорядку банку та правил, що стосуються конфлікту інтересів;
– розроблення процедур здійснення операцій;
– відбір компетентних та надійних працівників, їх навчання, застосування системи заохочення тощо. Працівники, які залучені до укладання договорів, управління ризиками, контролю за ризиками, оброблення та обліку операцій, аналізу та фінансового контролю за операціями, а також особи, які заміщують їх, повинні мати необхідні знання, що відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним у процедурах здійснення операцій банків;
Б) управлінські процедури контролю, які мають забезпечувати таке:
– регулярне (щоденне, щотижневе або щомісячне) визначення рівня фактичних ризиків та їх відхилення від установлених лімітів. Управлінську звітність має складати особа, на яку не покладається відповідальність за укладення договорів, пов’язаних з фінансовими інструментами;
– систематичну підготовку інформації про укладені договори відповідно до контрагентів і встановлених лімітів;
– регулярну і своєчасну підготовку та надання управлінської інформації керівництву з різних питань (у тому числі про дотримання правил щодо надання кредитів; оцінювання кредитного портфеля (якості окремих кредитів та їх забезпечення) для своєчасного виявлення сумнівних або прострочених кредитів та їх впливу на фінансовий стан банку; депозити та ймовірність їх вилучення; реалізовані прибутки і збитки від активів, що використовуються банком для здійснення операцій; перевіряння звітів, що містять інформацію про фактичні фінансові результати діяльності банку, їх порівняння з результатами попереднього звітного періоду; аналіз дотримання вимог, визначених законодавством України; аналіз стану розрахунків та заборгованості за податковими платежами банку тощо);
В) розподіл функцій;
Г) фізичні заходи контролю (захист і збереження активів, матеріальних цінностей і облікових регістрів);
2) з бухгалтерського контролю:
А) облік операцій у повному обсязі;
Б) своєчасне вивіряння;
В) оцінювання вартості.
Важливого значення у процесі контролю за кредитною діяльністю банків набуває розроблення банківською установою власних контрольних та регулюючих заходів щодо процесу кредитування та ризику кредитної діяльності. Банківська установа повинна мати власну розроблену методику контролю за кредитною діяльністю, яка відповідає стратегії діяльності банку та положенням розробленої банком кредитної політики. При цьому для забезпечення ефективного кредитного контролю у банку його слід проводити найбільш кваліфікованим та досвідченим банківським працівникам.
Основною метою контролю за банківською кредитною діяльністю є виявлення на усіх етапах кредитного процесу ознак зародження фінансових труднощів у позичальників і вжиття відповідних заходів щодо захисту економічних інтересів банку. Результатом посилення контролю за кредитними операціями банку є позитивні зміни в цільовій спрямованості кредитів, оптимізація сфер вкладення кредитних ресурсів, отримання додаткових гарантій щодо забезпечення погашення кредитів, поліпшення окремих компонентів і в цілому системи організації кредитного процесу тощо.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)