Банківське кредитування – Владичин У. В. – 11.3. Критерії оцінювання кредитних ризиків
В умовах зростання обсягів неповернення кредитів позичальниками особливої актуальності набуває питання оцінювання та управління банківськими кредитними ризиками. При цьому банки, використовуючи світові передові технології та керуючись законодавчими і нормативно-правовими актами, впроваджують сучасні методики оцінювання та управління кредитними ризиками, розробляють методики оцінювання кредитних ризиків, які є найбільш прийнятними у їх діяльності і дають змогу максимально якісно оцінити ризик проведення кредитної операції. Банківські установи можуть використовувати декілька методів, комбінуючи їх чи використовуючи різні методи для різних видів ризику. При цьому здійснюється аналіз як кількісної, так і якісної інформації про позичальника та ризику кредитної операції.
Аналіз та оцінювання величини ризиків у банку має здійснюватися або підтверджуватися незалежною службою – підрозділом з ризик-менеджменту банківської установи, який має ресурси, повноваження та досвід, достатній для оцінювання ризиків, тестування ефективності заходів з управління ними та надання рекомендацій щодо здійснення відповідних коригуючих дій.
Основними критеріями оцінювання кредитного ризику є його якісний та кількісний аналізи. Якісний аналіз кредитного ризику (Ідентифікація ризику) полягає у виявленні причин та сфер його виникнення. При цьому слід давати чітку класифікацію та характеристику кожного з кредитних ризиків, а також приймати рішення щодо наслідків дії їхніх конкретних проявів. Кількісний аналіз полягає у визначенні рівня кредитних ризиків банку. Серед підходів до визначення кредитних ризиків можна виділити визначення як абсолютними (сума збитків від наданого та неповерненого кредиту), так і відносними величинами (відношення суми збитків за неповерненими кредитами до загального обсягу кредитного портфеля, до валюти балансу тощо).
Найбільш поширеними методами кількісного аналізу кредитного ризику є:
– статистичний метод, який використовується для обчислення очікуваної тривалості кожної роботи і проекту в цілому та полягає у тому, що для розрахунку ймовірностей виникнення збитків аналізуються всі статистичні дані, що стосуються результативності здійснення банком розглянутих операцій;
– метод аналізу доцільності витрат, який грунтується на тому, що у процесі банківської діяльності витрати за кожним конкретним напрямом та окремим елементом мають неоднаковий ступінь ризику. Даний метод орієнтовано на ідентифікацію потенційних зон ризику;
– метод експертних оцінок, який має суб’єктивний характер і полягає в оцінюванні експертами ризику, поданні ними оцінок минулої ситуації та перспектив розвитку в майбутньому. Цей метод, як правило, застосовується при недостатній кількості інформації або при визначенні рівня ризику напряму діяльності банку, який не має аналогів. При використанні цього методу банк може виділяти певну групу ризиків та розглядати їхній вплив на діяльність банківської установи, надавати бальні оцінки ймовірності виникнення того чи іншого виду ризику та ступеня впливу кожного з них на банківську діяльність, а також наслідків досліджуваних ризиків;
– аналітичний метод, який полягає в проведенні аналізів (визначення точки беззбитковості, аналіз чутливості проекту тощо), результати яких дають змогу визначити ключові показники, що найбільше впливають на оцінку кредитної операції. Даний метод може застосовуватися зіставленням графічного матеріалу (діаграм, ліній тренду тощо).
– метод аналогії, який полягає у тому, що при аналізі ступеня ризику визначеного напряму діяльності доцільно використовувати інформацію про розвиток аналогічних напрямів у минулому. Отримані дані з різних джерел обробляються з метою виявлення залежностей між плановими результатами діяльності та потенційними ризиками.
Розрахунок рівня кредитного ризику в абсолютному вираженні як на рівні окремої кредитної угоди, так і на рівні кредитного портфеля може здійснюватися за формулами:
А) кредитний ризик щодо окремої кредитної угоди полягає у визначенні ймовірності виникнення несприятливих подій за цією угодою:
Де IV – величина ризику; р(с) – ймовірність виникнення збитків за кредитною угодою; 5-сума кредиту;
Б) кредитний ризик на рівні кредитного портфеля розраховується з використанням таких показників:
O можлива сподівана величина збитків за кредитним портфелем:
Де Бр – можлива величина збитків за кредитним портфелем; 5, – сума і-ої кредитної угоди;
Р{с) – ймовірність виникнення збитків щодо і-ої кредитної угоди; o середньозважений портфельний кредитний ризик (І):
O дисперсія (варіація) як міра кредитних ризиків щодо угод, які становлять кредитний портфель банку (У(р)):
O середньоквадратичне (стандартне) відхилення кредитних ризиків щодо угод, які становлять кредитний портфель банку (у(р))
Вважається, що варіація та стандартне відхилення характеризують міру розсіювання кредитних ризиків окремих кредитів відносно середньозваженого кредитного портфельного ризику, а тому ці показники є базою для відображення диверсифікованості кредитного портфеля стосовно ризику. Чим більші значення цих показників, тим більш диверсифікованим, з точки зору ризику, є кредитний портфель банку.
Банк мас забезпечити систематичне здійснення аналізу ризиків, спрямованого на їх виявлення та оцінювання їх величини. Метою аналізу має бути розуміння сутності кредитних ризиків, на які наражається банк, та визначення, чи узгоджуються вони з його завданнями, стратегією та кредитною політикою. Тому такий аналіз має здійснюватися постійно як на рівні установи в цілому, так і на рівні окремих підрозділів, які беруть участь у процесі кредитування, та включати виявлення, визначення та оцінювання всіх видів ризиків, у тому числі зв’язок і взаємний вплив різних категорій ризиків банку.
Аналіз ризиків – це безперервний процес, який повинен враховувати:
– зміни внутрішніх та зовнішніх умов діяльності банку;
– нові банківські продукти, послуги, процеси;
– плани на майбутнє.
Таким чином, аналіз кредитних ризиків має охоплювати всі продукти, послуги та процеси банку, пов’язані з кредитуванням, і передбачати як якісне оцінювання відповідних ризиків, так і оцінювання їх кількісних параметрів (у разі можливості). Керівництво банку має знати результати аналізу ризиків кредитної діяльності та враховувати їх у своїй роботі.
У результаті аналізу кредитних ризиків можна отримати висновок, що ризики банку не відповідають або перестали відповідати обраним параметрам кредитної діяльності, або, що обрані параметри ризиків не відповідають або перестали відповідати завданням та стратегії розвитку банку. Може також виявитися, що організаційна структура і механізми контролю банку не узгоджуються зі змінами в параметрах ризиків. Тому управління ризиками має супроводжуватися переглядом завдань, обраної стратегії, розробленої організаційної структури та механізмів контролю.
Аналіз ризиків може виявити ризики, які не були виявлені раніше або які не можна мінімізувати за допомогою відповідних процедур та заходів контролю. У такому разі банк має прийняти рішенні щодо прийнятності таких ризиків та доцільності подальшого здійснення того виду діяльності, на якому ці ризики грунтуються. Для забезпечення належного виявлення, розуміння та управління ризиками у їхній взаємодії вони не повинні розглядатися окремо один від одного. Аналіз, потрібний для виявлення та узагальнення ризиків, має проводитися на рівні, що дає змогу охопити банк у цілому як на індивідуальній, так і на консолідованій основі.
Банк має забезпечити уникнення конфлікту інтересів. Аналіз ризиків має здійснюватися, а його результати повідомлятися зацікавленим сторонам без будь-якого впливу з боку керівників банку, відповідальних за той чи інший вид діяльності.
Оцінювання та визначення кредитного ризику здійснюється банком з врахуванням різноманітних зовнішніх та внутрішніх чинників діяльності позичальника. При виявленні кредитного ризику банківської установи слід враховувати такі чинники:
– репутація позичальника, яка полягає у бажанні клієнта погашати кредитну заборгованість перед банком. Для цього банківська установа повинна налагоджувати постійні ділові контакти з позичальником, відвідувати його на місці, спілкуватися з клієнтом для окреслення його психологічного портрету і виявлення його порядності та чесності щодо виконання взятих на себе зобов’язань за кредитною угодою;
– можливість позичальника розраховуватися за кредитними зобов’язаннями, яка полягає у здатності отримувати грошові кошти у процесі діяльності підприємства чи реалізації кредитного проекту, вмінні ефективно управляти грошовими потоками для забезпечення своєчасного і повного повернення основної суми боргу за кредитом та процентів за користування ним;
Наявність власного капіталу підприємства-позичальника, який може бути вкладений у реалізацію даного кредитного проекту;
– умови господарської діяльності клієнта, які полягають у поінформованості банківського працівника щодо стану розвитку галузі, в якій працює підприємство-позичальник, регіональної і національної економіки, періодичності огляду та прогнозування можливих змін у макроекономічній ситуації та зовнішньому навколишньому середовищі;
– забезпечення позичальника, яке полягає у правильному оцінюванні його вартості, ліквідності та можливості тривалого зберігання, стабільності цін на заставлене майно та визначенні співвідношення між вартістю застави та сумою наданого кредиту.
Отож, важливим етапом управління ризиками в банку при здійсненні кредитної діяльності є аналіз та визначення рівня ризику. Правильно і якісно здійснене оцінювання ризику в банківській установі сприятиме запобіганню виникнення ситуацій, які можуть призвести до фінансових утрат банку.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)