Аудит – Утенкова К. О. – 1. Загальні принципи аудиту фінансової звітності

1. Загальні принципи аудиту фінансової звітності

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємств за звітний період.

Підприємства зобов’язані складати фінансову звітність відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996 – XIV, зі змінами та доповненнями. А основні принципи складання фінансової звітності викладено в П(С)БО І “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, зі змінами та доповненнями.

Мета аудиту фінансової звітності відповідно до МСА 200 “Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності” полягає у встановленні аудитором відповідності фінансової звітності у всіх суттєвих аспектах чинному законодавству, що регламентує порядок підготовки та подання фінансових звітів. Тобто метою є незалежна експертиза для встановлення реальності та достовірності фінансової звітності, своєчасності і точності її показників.

Критерієм оцінки при аудиті фінансової звітності будуть виступати документ, який визначає методичні засади формування показників звітності, а саме П (С)БО№ 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”. П (С)БО№ 2 “Баланс”. П (С)БО№ 3 “Звіт про фінансові результати”, П (С)БО№ 4 “Звіт про рух грошових коштів”, П (С)БО № 5 “Звіт про власний капітал”, П (С)БОМ б “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”, П (С)БО № 20 “Консолідована фінансова звітність” тощо.

Об’єкти аудиту – показники фінансової звітності, а також операції, на підставі яких вони були сформовані.

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова звітність складається з таких форм:

Баланс (форма № 1).

Звіт про фінансові результати (форма № 2),

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3),

Звіт про власний капітал (форма № 4),

Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5).

Інформація за сегментами (форма № 6).

Джерела аудиту фінансової звітності:

– вимоги нормативних документів, що встановлюють порядок

Складання фінансової звітності; – наказ про облікову політику; – фінансова звітність і примітки до неї: – бізнес-план;

– регістри синтетичного і аналітичного обліку;

– первинні документи;

– статистична звітність;

– відповіді на запити аудитора;

– аудиторські звіти і висновки та результати інших форм контролю попередніх років (періодів).

Користувачами фінансової звітності можуть бути уповноважені представники органів державної влади” юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб’єктів (власники, засновники, кредитори, інвестори тощо), які згідно з чинним законодавством мають право на отримання інформації, що міститься у фінансовій звітності. Користувачі фінансової звітності мають право виступати замовниками аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторської перевірки в межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами тощо.

2. Організація і методика аудиту фінансової звітності

З метою ефективності аудиту фінансової звітності необхідно здійснити такі заходи:

– провести перевірку достовірності початкових і порівнювальних показників фінансової звітності;

– направити письмові запити для підтвердження відповідної інформації керівництву підприємствам і третім особам;

– ознайомитись з аудиторським висновком і письмовою інформацією про результати попереднього аудиту, якщо такий проводився;

– організувати письмове направлення запитів фірмі, що здійснювала попередній аудит тощо.

Методика перевірки відповідності поданої фінансової звітності нормативним вимогам передбачає такі етапи.

Встановлення переліку форм фінансової звітності, які згідно з чинними вимогами повинно складати підприємство.

Аудитор встановлює, які форми звітності має подавати підприємство, тобто звітує на загальних підставах (подає всі форми) чи як мале підприємство (за скороченою формою). А також досліджує повноту складу поданої звітності з урахуванням наявних філій, представництв, інших відокремлених підрозділів.

Перевірка правильності визначення звітного періоду, за який складена звітність.

Відповідно до чинного законодавства звітним періодом для річної звітності є календарний рік. Для новоствореного підприємства звітний період може перевищувати календарний рік (але охоплювати не більше 15-ти місяців), а для ліквідованого підприємства він буде меншим за один рік (з 1 січня до дати ліквідації”).

Перевірка правильності формування статей фінансової звітності

Аудитор перевіряє правомірність відображення конкретних показників у статтях фінансової звітності, відповідність їх вимогам діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

Аудит – Утенкова К. О. – 1. Загальні принципи аудиту фінансової звітності