Аудит: організація і методика – Огійчук М. Ф. – 7.8.3. Завдання, об’єкти, джерела і послідовність аудиту зобов’язань
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначається в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання”.
Згідно з цим Положенням (стандартом) зобов’язання – це суми, які виникають унаслідок минулих подій, для врегулювання яких потрібно буде використати ресурси, що втілюють у собі економічні вигоди.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” встановлено, що зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Зобов’язання погашаються за наявності певного джерела. При цьому сума погашення – це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена в процесі звичайної діяльності підприємства. Крім цього, вираховують теперішню вартість, яка знаходиться як дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства.
Враховуючи особливості оцінки та розкриття інформації щодо зобов’язань, можна сформулювати завдання їх перевірки. До таких завдань відносять перевірку:
O правильності складання первинної документації з формування зобов’язань;
O правильності визначення зобов’язань;
O правильності оцінки і класифікації зобов’язань;
O реальності утворення зобов’язань;
O своєчасності погашення зобов’язань;
O правильності бухгалтерського обліку зобов’язань;
O правильності вирахування належних податків й платежів та своєчасності їх платежу.
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання”, зобов’язання визначаються, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Але здійснення бухгалтерського обліку та контролю за порядком руху зобов’язань за цим стандартом передбачає такі групи зобов’язань:
– довгострокові;
– поточні;
– забезпечення;
– непередбачені зобов’язання;
– доходи майбутніх періодів.
До складу довгострокових зобов’язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання; відстрочені податкові зобов’язання; інші довгострокові зобов’язання. Зобов’язання, на яке нараховуються відсотки та яке піддягає погашенню протягом дванадцяти місяців із дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов’язання, а також якщо первісний термін погашення був більше, ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує факт про переведення цього зобов’язання на довгострокове.
Довгострокове зобов’язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов’язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов’язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо:
O позикодавець щодо затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення;
O не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, повинні відображатися в балансі за їх теперішньою вартістю. До складу поточних зобов’язань належать:
– короткострокові кредити банків;
– поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;
– короткострокові векселі видані;
– кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;
– поточна заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;
– інші поточні зобов’язання.
До групи забезпечень належать такі (майбутні) операційні витрати:
* виплата відпусток працівникам;
* додаткове пенсійне забезпечення;
* виконання гарантійних зобов’язань;
* реструктуризацію.
До об’єктів аудиту зобов’язань також належать зобов’язання, які відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.
Для проведення аудиту зобов’язань усю необхідну документацію, на якій здійснюється відображення господарських операцій за рухом зобов’язань, можна поділити на:
– первинні документи;
– договори купівлі-продажу;
– письмові заяви на отримання кредиту;
– бізнес-плани;
– договори на придбання матеріальних ресурсів;
– контракти;
– Журнали-ордери (№ 3 с.-г, № 5 с.-г., № 6 с.-г.);
– Відомості аналітичного обліку (№ 3.4 с.-г., № 3.5 с.-г., № 5.1 с.-г, № 5.3 с.-г, № 5.4 с.-г.);
– Акти розслідування нещасного випадку (ф. Н-1);
– Акти розслідування професійного захворювання (ф. П-4).
Під час проведення аудиту його послідовність обирається аудитором. Необхідно, щоб при плануванні перевірки в першу чергу обирали таку групу зобов’язань, завдяки якій можна було б виявити найбільше порушників.
У тих випадках, коли під час перевірки ризик не планується, перевірку починають з вивчення поточних зобов’язань за розрахунками з бюджетом. Вивчивши групу поточних зобов’язань, перевіряють довгострокові зобов’язання, забезпечення, непередбачені зобов’язання і доходи майбутніх періодів.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)