Аудит: організація і методика – Огійчук М. Ф. – 7.4.2. Законність дотримання класифікації необоротних активів
До складу необоротних активів включають окрему групу засобів виробництва – засоби праці. До засобів праці відносять основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. Крім того, до необоротних активів відносять окремі підкласи, які забезпечують функціонування засобів праці. До складу таких підкласів включають:
O нематеріальні активи;
O знос (амортизація) необоротних активів;
O довгострокові фінансові інвестиції;
O капітальні інвестиції;
O довгострокові біологічні активи;
O довгострокову дебіторську заборгованість та інші необоротні активи;
O відстрочені податкові активи;
O гудвіл.
Під час перевірки класифікації необоротних активів треба знати, що до основних засобів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” відносять матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). При цьому під окремим об’єктом основних засобів розуміють закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу, тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний термін корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.
Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:
– земельні ділянки;
– інвестиційна нерухомість;
– капітальні витрати на поліпшення земель;
– будинки та споруди;
– машини та обладнання;
– транспортні засоби;
– інструменти, прилади, інвентар (меблі);
– тварини;
– багаторічні насадження;
– інші основні засоби.
– інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди;
– малоцінні необоротні матеріальні активи;
– тимчасові (нетитульні) споруди;
– природні ресурси;
– інвентарна тара;
– предмети прокату;
– інші необоротні матеріальні активи.
До малоцінних необоротних матеріальних активів відносять предмети, які використовуються більше одного року і мають вартість до 2500 грн.
Нематеріальні активи, які включають до групи, що забезпечують функціонування засобів праці, мають структуру:
* права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);
* права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);
O права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);
O права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);
* авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);
O інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи”, нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.
Під час перевірки треба враховувати, що окремі витрати не є матеріальними активами, а відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, це:
– витрати на дослідження;
– витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;
– витрати на рекламу та просування продукції на ринку;
– витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;
– витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).
Підклас “Знос (амортизація) необоротних активів” містить активи (субрахунки):
O знос основних засобів;
O знос інших необоротних матеріальних активів;
O накопичена амортизація нематеріальних активів;
O накопичена амортизація довгострокових біологічних активів. Даний підклас, таким чином, призначений для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу (накопиченої амортизації) необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Під довгостроковими фінансовими інвестиціями розуміють довгострокові вкладення у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном тощо.
Довгострокові фінансові інвестиції можуть здійснюватися за такими напрямками:
– інвестиції пов’язаним сторонам за методом участі в капіталі;
– інші інвестиції пов’язаним сторонам;
– інвестиції непов’язаним сторонам.
У бухгалтерському обліку за даними напрямками передбачені субрахунки, на яких відображається вартість довгострокових інвестицій, їх вибуття (списання, зменшення), а також одержання дивідендів від об’єкта інвестування.
Для більш ретельної характеристики об’єкта обліку має місце відображення його за видами довгострокових фінансових вкладень та об’єктами інвестування.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції”.
Більшу частину інвестицій підприємства вкладають у капітальне будівництво. При цьому капітальні інвестиції використовуються на:
O капітальне будівництво;
O придбання (виготовлення) основних засобів;
O придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів;
O придбання (створення) нематеріальних активів;
O придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів. Для кожного каналу використання інвестицій в бухгалтерії відкривають відповідний субрахунок.
Капітальне будівництво може здійснюватися як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства. До складу витрат на капітальне будівництво включається також устаткування після його монтажу в процесі будівництва.
Основою формування субрахунку “Придбання (виготовлення) основних засобів” є затрати на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів. Тут відображаються всі основні засоби крім об’єктів будівництва та основного стада.
Для відображення придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів відкривають окрему облікову групу “Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів”.
Витрати підприємства на придбання або створення власними силами нематеріальних активів формуються в обліковій групі “Придбання (створення) нематеріальних активів”.
До підкласу “Довгострокові біологічні активи” включають такі облікові групи:
– довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю;
– довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю;
– довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю;
– довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю;
– незрілі довгострокові біологічні активи, які оцінені за справедливою вартістю;
– незрілі довгострокові біологічні активи, які оцінюються за первісною вартістю.
До складу довгострокових біологічних активів відносять:
O робочу худобу;
O продуктивну худобу;
O багаторічні насадження;
O інші довгострокові біологічні активи.
До складу необоротних активів входить також довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи.
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість” дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.
Сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Довгострокову дебіторську заборгованість класифікують за такими групами:
– заборгованість за майно, що передане у фінансову оренду;
– довгострокові векселі одержані;
– інша дебіторська заборгованість.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності відображені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”.
Оренда – це угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем терміну
Вексель – документ. Обов’язково існує простий вексель і переказний.
Простий вексель являє собою зобов’язання векселедавця сплатити з настанням терміну визначену суму грошей отримувачу. Переказний вексель (трата) містить письмовий наказ векселеотримувача (трасанта), адресований платнику (трасату) про сплату вказаної у векселі суми грошей третій особі – першому отримувачу векселя (ремітенту).
Група “Інша дебіторська заборгованість” об’єднує довгострокову дебіторську заборгованість, яка не включається до складу інших груп підкласу “Довгострокова дебіторська заборгованість”, зокрема, розрахунків з працівниками за виданими позиками тощо, іншими видами розрахунків.
Складовим підкласом необоротних активів є “Відстрочені податкові активи”. Вони складаються з податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних звітних періодах внаслідок:
* тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування;
O перенесення податкових збитків, невикористаних для зменшення податку на прибуток у звітному періоді.
Для отримання інформації підклас “Відстрочені податкові активи” поділяється на види активів або зобов’язань.
Інші необоротні активи об’єднують рух необоротних активів, які не знайшли відображення в інших підкласах необоротних активів. Сюди також включають активи, використання яких, як очікується, неможливе протягом дванадцяти місяців з дати балансу, зокрема, грошові кошти.
Поняття гудвіл та негативний гудвіл визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 “Об’єднання підприємств”.
Гудвіл – це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання.
Негативний гудвіл – перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань над вартістю придбання на дату придбання.
Термін корисного використання гудвілу визначається з урахуванням:
– прогнозованого терміну діяльності підприємства;
– нормативно-правових актів або контрактів, що впливають на термін корисного використання;
– зміни попиту на продукцію (роботи, послуги) підприємства тощо.
Якщо гудвіл на кінець року не відповідає ознакам активу, то він списується з включенням залишкової вартості до витрат. Діяльність придбаного підприємства може прогнозуватися у майбутньому без збитків, тоді вартість негативного гудвілу визначається доходом.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)