Аудит: організація і методика – Огійчук М. Ф. – 6.3. Фактори, які впливають на достатність і обгрунтованість аудиторських доказів
Аудитор повинен бути впевнений, що при перевірці він обрав правильний перелік вибраних процедур. На висновки проведеного аудиту і підтвердження виявлених порушень може вплинути весь організаційний процес перевірки:
O правильне планування проведення аудиту;
O інформованість клієнта зі сторони виконавця;
O ділове ознайомлення з веденням бізнесу замовника;
O достатнє спостереження за організаційними та функціональними діями клієнта;
O виявлення стану бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю клієнта;
O наявність договору на проведення аудиту, який має юридичну силу;
O правильне складання листа-зобов’язання;
O правильне формулювання тексту перевірки;
O складання правильних висновків по виявленню порушень;
O ретельне ведення передбаченої документації по реєстрації порушень.
Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання, внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За характером існують докази:
– візуальні;
– документальні;
– усні.
Також обгрунтованість аудиторських доказів залежить від конкретних обставин. Надійність аудиторських доказів залежить від наступних факторів:
O аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження одержані від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел;
O аудиторські докази одержані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю;
O аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором від результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що одержані від працівників підприємства;
O аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання.
Якщо аудиторські докази отримані із різних джерел, то вони є найбільш переконливими.
6.4. Аналітичні процедури виявлення обману та помилок
При виявленні обману та помилок аудитор може застосовувати (при перевірці) різноманітні процедури. Це в першу чергу залежить від тематики перевірки.
При перевірці стану необоротних активів перевіряють:
O стан об’єкта;
O відповідність вартості об’єкта;
O порядок дооцінки та уцінки об’єкта;
O порядок нарахування амортизації;
O правильність списання об’єкта з балансу;
O законність обліку об’єкта в даній ситуації.
Аналогічно перевіряється і група запасів. Для дослідження стану обліку по даним групам можна застосовувати і інші процедури:
– візуальний огляд об’єкта;
– виявлення наявності записів по рахунку, на якому обліковується об’єкт;
– своєчасність оцінки (уцінки) об’єкта;
– правильність застосування методів нарахування амортизації;
– виявлення можливого переміщення об’єкта з однієї облікової групи в іншу.
При виявленні записів “червоним сторно” установлюють причину їх виникнення. Іноді такі записи можуть виникати, коли передчасно оприбутковується приріст (при його відсутності) по групі тварин.
В такому випадку ретельно перевіряють відомості зважування, а також встановлюють наявність тварин.
При перевірці стану дебіторської заборгованості встановлюють:
* час виникнення заборгованості;
– реальність суми;
* приналежність заборгованості;
O можливість пред’явлення претензій та позовних заяв.
Для цілей контролю активів можуть застосовуватися методи перевірки:
– порівняння;
– зустрічна перевірка;
– взаємна перевірка;
– математичне моделювання;
– нормативна перевірка.
При перевірці операцій пов’язаних з пасивними рахунками також застосовують аналогічну методику.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)