Аудит: організація і методика – Огійчук М. Ф. – 5.7. Визначення напрямів і сфери діяльності
Для подальшого визначення напрямів і сфери діяльності підприємства аудитор одержує відомість про галузь і суб’єкт господарювання з багатьох джерел.
Такими джерелами можуть бути:
* оперативні дані про виробничу та фінансово-господарську діяльність підприємства;
* економічні дані звітів;
* спілкування з управлінням персоналу;
* статистична звітність;
* довідки, пояснення.
Вивчивши дану документацію аудитор робить попередні висновки про стан бізнесу та можливості визначення напрямів і сфери діяльності.
Для поглибшого виявлення стану виробничої діяльності підприємства аудитор встановлює:
– ефективність роботи підприємства (рентабельність, якість виробленої продукції);
– зовнішнє оточення;
– умови ринку збуту;
– безперервність поставки сировини для поставки продукції;
– кліматичні умови для виробництва сільськогосподарської продукції;
– можливість прояву конкуренції при збуту продукції;
– кадровий склад замовника;
– стан бухгалтерського обліку і внутрігосподарського контролю. Вивчення таких умов дає можливість визначити вартість економічного та аудиторського ризиків.
В зв’язку з цим аудитор робить висновки про визначені напрями і сфери діяльності підприємства:
O оновлення структури товарної продукції;
O розширення ринку збуту;
O виявлення більш стабільних постачальників сировини та замовників по збуту продукції;
O покращення системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.
5.8. Оцінювання системи внутрішнього контролю
У системі економічного контролю в Україні внутрішній контроль, поряд з позавідомчим, відомчим, незалежним, займає важливе місце. Значення його полягає в тому, що він належить передусім до первинного виду контролю і безпосередньо організовується і здійснюється всередині підприємства, тому його називають внутрішньогосподарським. На відміну від внутрішньосистемного контролю, який здійснюється міністерствами, концернами, асоціаціями, акціонерами, цілі внутрішньогосподарського контролю дещо інші. Вони базуються на вивченні внутрішніх завдань цілісного господарського утворення.
За змістом і функціями внутрішньогосподарський контроль можна поділити на:
O попереджувальний;
O перманентний;
O ретроспективний;
O стратегічний;
O операційний.
Попереджувальний контроль здійснюється через виконання господарських операцій. Сюди можна віднести планування окремих виробництв, нормування робіт та ін. Його здійснюють робітники планового відділу, нормувального відділу, бухгалтерії, ревізійні комісії.
Перманентний контроль проводиться в період виконання господарських операцій. Він здійснюється тими самими робітниками, що й при проведенні попереджувального контролю.
Ретроспективний контроль проводиться після здійснення господарських операцій. Крім робітників внутрішнього контролю його можуть здійснювати і зовнішні контролюючі служби. Робітниками внутрішніх контролюючих органів може здійснюватися стратегічний контроль. Це відповідальний вид внутрішнього контролю, оскільки можна визначити стратегічний економіко-виробничий напрямок господарюючого суб’єкта. Важливо обумовити склад контролюючої групи, щоб вона змогла узагальнити виявлені при обстеженні дані. Тому до складу дослідницьких комісій повинні входити найбільш кваліфіковані робітники різного фаху. Такий вид аудиту називають комісійним, а окремі стратегії на перспективу – аудит маркетингу.
Операційний контроль важливий для дослідження щоденної економіко-виробничої діяльності підприємства, а також для оперативного вивчення організаційної і фінансової діяльності окремих систем або структурних підрозділів господарського утворення.
Внутрішній контроль має велике значення у справі здійснення удосконалення господарських процесів, налагодження всього механізму управління, посилення економічного використання засобів, зниження собівартості продукції і підвищення рентабельності підприємств. До внутрішнього контролю за економією засобів і ресурсів можна віднести:
* контроль за умовами використання засобів;
* контроль за використанням електроенергії;
* попередження можливого браку у виробництві;
* сприяння підвищенню якості продукції;
* сприяння підвищенню організації праці на виробництві;
* сприяння підвищенню економії при витрачанні палива та інших матеріалів;
* забезпечення збереженості власності;
* зміцнення фінансової та кошторисної дисципліни;
* установлення законності всіх здійснених операцій;
* вивчення правильності постановки бухгалтерського обліку;
* визначення правильності обліку на складах;
* установлення правильності нарахування податків до бюджету та своєчасну їх сплату;
* установлення правильності і своєчасного нарахування і виплати заробітної плати;
* установлення своєчасних розрахунків з різними організаціями;
* установлення своєчасних розрахунків з підзвітними особами;
* установлення правильності нарахування амортизаційних відрахувань.
Складність та відповідальність роботи щодо здійснення внутрішнього контролю пред’являють високі вимоги до робітників контролюючого апарату, які мають знати відповідні сучасні законодавчі акти і свої права та обов’язки, мати належний рівень професійної підготовки. Виконуючи свої права та обов’язки, контролюючі кадри повинні самостійно вирішувати складні завдання. Це зобов’язує керівників підприємств вирішувати питання комплектації контролюючих кадрів, підбору на ці посади робітників високої кваліфікації з достатнім досвідом.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)