Аудит – Немченко В. В. – 3.1.4. Перевірка факторів ризику

Під час перевірки факторів ризику за обраними аудиторськими процедурами та виходячи з обсягу вибірки проводиться перевірка визначених факторів ризику діяльності об’єкта аудиту, за результатами якої підтверджується або спростовується попередня інформація стосовно факторів ризику.

Кожне питання (фактор ризику), що підлягає аудиту, повинно бути досліджене з урахуванням процедур, визначених програмою аудиту, та має бути досліджене щодо:

1) відповідності господарських операцій вимогам законодавства;

2) обгрунтованості (доцільності) проведених операцій для здійснення господарської діяльності об’єкта аудиту;

3) порівняння фактично отриманого результату з очікуваним.

В разі виявлення порушень чи відхилень від норм слід визначити суттєвість впливу цих порушень (недоліків) на достовірність фінансової звітності та показники ведення фінансово-господарської діяльності.

Під час перевірки аналізуються:

O дані фінансових та бізнес-планів, бухгалтерських (первинних і зведених) документів, статистичної та фінансової звітності, договорів, розпорядчих та інших документів об’єкта аудиту, пов’язаних з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності та організацією внутрішнього контролю;

O фактична наявність та стан активів.

Подання зазначених документів посадовій особі органу ДКРС і організація перевірки фактичної наявності та стану активів забезпечується керівником об’єкта аудиту або особою, що виконує його обов’язки.

В разі виявлення під час аудиту фактів порушень законодавства, які містять ознаки злочину, орган ДКРС невідкладно інформує про них правоохоронні органи.

3.1.5. Звітування про результати державного фінансового аудиту суб’єктів господарювання

За результатами аудиту складається аудиторський звіт, обов’язковими розділами якого є висновки про дотримання законодавства і забезпечення ефективності фінансово-господарської діяльності об’єкта аудиту та обгрунтовані рекомендації щодо її удосконалення.

Аудиторський звіт – документ, який складається керівником групи державних аудиторів (державним аудитором) у встановленому порядку за результатами проведення державного фінансового аудиту

Аудиторський звіт з державного фінансового аудиту суб’єктів господарювання включає наступні розділи:

Розділ “Вступ”

Розділ “Результати аудиторських процедур і висновки”

Розділ “Рекомендації”

Розділ “Додатки”

Розділ “Вступ” має містити інформацію про об’єкт аудиту та обгрунтовувати причини проведення аудиту.

До розділу “Результати аудиторських процедур і висновки” включаються висновки про дотримання законодавства і забезпечення ефективності фінансово-господарської діяльності об’єкта аудиту. Крім цього, цей розділ має містити:

– результати дослідження фінансово-господарської діяльності об’єкта аудиту, чинників, які негативно впливають на діяльність об’єкта аудиту. При цьому наводяться конкретні приклади недоліків і порушень;

– оцінку стану внутрішнього контролю;

– висновки за результатами аудиту з визначенням впливу порушень і недоліків на розміри платежів до бюджетів і державних фондів, фінансові результати об’єкта аудиту, розмір прибутку та величину активів;

– надається оцінка ефективності управління майном, досягнення суб’єктами господарювання визначених цілей і завдань за визначеними критеріями, за якими проведена перевірка факторів ризику.

Висновки групуються виходячи з істотності їх впливу на фінансово-господарську діяльність об’єкта аудиту за такими напрямами:

1) зовнішній – незалежний від об’єкта аудиту характер, зокрема щодо достатності нормативно-правового забезпечення його діяльності, рівня її регламентації органом управління об’єкта аудиту;

2) внутрішній – прийняття рішень або бездіяльність посадових осіб об’єкта аудиту, в першу чергу щодо організації внутрішнього контролю.

У розділі “Рекомендації” зазначаються пропозиції, реалізація яких є необхідною умовою для якісних змін в управлінні об’єктом аудиту. Ці пропозиції повинні грунтуватися на фактах та висновках аудиту. У міру можливості розділ з рекомендаціями повинен мати таку саму структуру, як і розділ, де викладено висновки.

Рекомендації повинні:

O грунтуватися на результатах роботи, фактах, висновках;

O зосереджувати увагу на тому, що треба змінити;

O залишити на розсуд об’єкта аудиту способи проведення змін;

O бути достатньо детальними і реальними для впровадження. Інформація аудиторського звіту має бути зрозумілою та конструктивною, речення – короткими та чіткими.

Робочі матеріали, які підтверджують встановлені факти, табличні дані, сформовані аудитором на стадії здійснення оцінки досягнутих об’єктом аудиту результатів, прикладаються як додатки до аудиторського звіту.

При посиланні на документи, статистичні, бухгалтерські, аналітичні дані доцільно у тексті аудиторського звіту зазначати джерела інформації. З метою не загромадження текстової частини аудиторського звіту посилання на джерела інформації в тексті доцільно позначати цифрами, що відповідають порядковому номеру використаних документів, наведеному у переліку, який є додатком до аудиторського звіту.

Аудиторський звіт підлягає розгляду за участю керівництва об’єкта аудиту. Строк такого розгляду не повинен перевищувати 5 робочих днів. Аудиторський звіт передається для розгляду керівництву об’єкта аудиту одним із таких способів:

А) особисто під розписку керівнику або головному бухгалтеру об’єкта аудиту;

Б) через діловодну службу з відміткою про дату реєстрації в журналі вхідної кореспонденції об’єкта аудиту та підписом працівника цієї служби, який здійснив реєстрацію;

В) рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням.

При наявності зауважень і пропозицій посадових осіб об’єкта аудиту до аудиторського звіту, що не були враховані під час розгляду, вони оформлюються у вигляді протоколу розбіжностей, форма якого встановлена в додатку.

За результатами розгляду з керівництвом об’єкта аудиту, але не пізніше останнього дня аудиту, аудиторський звіт складається в чотирьох примірниках і підписується в односторонньому порядку керівником групи державних аудиторів. За наявності зауважень, викладених в протоколі розбіжностей, орган ДКРС, який проводив аудит, аналізує їх обгрунтування, і в строк, не пізніше ніж 15 робочих днів після підписання цього протоколу дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу ДКРС або його заступником.

Примірники аудиторського звіту передаються керівнику об’єкта аудиту, керівництву його органу управління, а також відповідно до визначених законодавством повноважень Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України. Один примірник аудиторського звіту залишається органу ДКРС.

Керівник об’єкта аудиту зобов’язаний інформувати орган ДКРС, який проводив аудит, про стан врахування рекомендацій, що містяться у аудиторському звіті.

Рішення щодо оприлюднення результатів аудиту приймається керівництвом органу ДКРС, що проводив аудит. Оприлюднення органами ДКРС результатів аудиту здійснюється відповідно до законодавства. Така інформація може надсилатися іншим заінтересованим органам державної влади, а також органам місцевого самоврядування.

Аудиторський звіт може виноситись на розгляд колегії відповідного органу, уповноваженого управляти державним майном.

Орган ДКРС здійснює моніторинг та облік стану впровадження пропозицій, відображених в аудиторському звіті чи інформації про результати аудиту.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Аудит – Немченко В. В. – 3.1.4. Перевірка факторів ризику