Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізкультури – Антонік В. І. – М’язово-суглобове чуття
М’язово-суглобове чуття (руховий, або пропріоцептивний аналізатор). Цей аналізатор має вирішальне значення у визначенні положення тіла та його частин у просторі, а також у забезпеченні тонкої координації рухів. Рецептори м’язово-суглобового чуття містяться в м’язах, сухожилках та суглобах, називаються пропріорецепторами і до їх числа належать: тільця Фатера-Пачіні, голі нервові закінчення, тільця Гольджі та м’язові веретена. За механізмом дії всі пропріорецептори відносяться до механорецепторів. Тільця Фатера-Пачіні містяться в сухожилках, суглобових сумках, фасціях м’язів і періості. Тільця Гольджі (цибулиноподібні тільця) являють собою заповнену лімфою капсулу, в яку заходять сухожильні волокна, оточені оголеними нервовими волоконцями (рис. 19). Тільця Гольджі (вперше описані в 1880 р. італійським гістологом К. Гольджі) зазвичай розташовуються в сухожилках
(на межі м’язової і сухожильної тканини), а також в опорних ділянках капсул суглобів та у суглобних зв’язках. З рисунку зрозуміло, що це рецепторне утворення розташоване “послідовно” у ланцюгу “м’яз – сухожилля” і, таким чином, його подразнення виникає при розтягненні в цьому ланцюзі (наприклад, при скороченні м’яза). М’язові веретена це посмуговані волокна завдовжки 1-4мм, оточені капсулою, яка заповнена лімфою (рис. 20). В капсулі міститься від 3 до 13 так званих інтрафузальних волоконець. Кількість м’язових веретен і вміст у них інтрафузальних м’язових волокон у різних м’язах неоднакові; чим складніша робота виконується м’язом, тим більше в ньому рецепторних утворень. М’язові веретена відповідають І на розтягнення і на скорочення м’язів, тому що мають подвійну іннервацію: еферентну і аферентну.
Наявність двох рецепторних утворень (тілець Гольджі та м’язових веретен) дає можливість одержувати тонко диференційовану інформацію про стан м’яза, тобто ступінь його скорочення, розслаблення або розтягнення. Коли м’яз розслаблений, відбувається рідка тонічна аферентна імпульсація від сухожильних рецепторів Гольджі і посилена від м’язових веретен. При скороченні установлюється протилежне співвідношення, а при штучному розтягненні
М’язів аферентація посилюється від обох видів рецепторів. Таким чином, будь-який стан м’яза має своє відображення в характері імпульсації від обох видів рецепторів сухожильно-м’язових структур. Імпульси, що виникають у пропріорецепторах під час рухів, по доцентрових нервах надходять (через провідні шляхи спинного і головного мозку) до мозочка, ретикулярної формації, гіпоталамуса та деяких інших структур стовбура мозку і далі-до сомато-сенсорних зон кори великих півкуль головного мозку, де і виникають відчуття зміни в положенні частин тіла. У відповідь на подразнення пропріорецепторів звично виникають рефлекторні скорочення (розслаблення) відповідних груп м’язів, або зміна їх тонусу. Це сприяє збереженню або зміні певних рухів, а також зумовлює підтримку пози та рівноваги тіла. При підніманні предметів за допомогою м’язово-суглобового чуття можна приблизно визначати їх вагу.
Крім розглянутого специфічного сенсорного шляху, імпульси від пропріорецепторів впливають на діяльність багатьох внутрішніх органів, так як будь-яка рухова активність вимагає інтенсифікації постачання кисню, поживних речовин та видалення продуктів обміну речовин. Це у свою чергу потребує посилення діяльності відповідних внутрішніх органів в системах кровообігу, дихання, виділення та ін. Така погодженість буде можливою, коли до вегетативних центрів, що регулюють роботу внутрішніх органів, буде надходити інформація про стан м’язів.
Про суто сенсорну діяльність м’язового аналізатора прийнято судити за точністю відновлення положень суглобів та відчуттям зміни положення тіла. Встановлено, що найбільш чутливим у цьому розумінні є плечовий суглоб. Для нього поріг сприйняття зміщення при швидкості 0,3° за сек. становить 0,22-0,42°. Найменш чутливий гомілковостопний суглоб, у якого поріг становить 1,15-1,30°. В нормальному стані людина з заплющеними очима звично відновлює положення свого тіла (з помилкою до 3 %) через 10-15 сек.
У школярів збудливість пропріорецепторів з віком збільшується: найнижча вона в учнів 1 класу, найвища в учнів XI класу. Головною умовою нормального фізичного розвитку рухових якостей дітей є постійна підтримка активного стану їх пропріорецепторів. Найбільше навантаження пропріорецептори отримують в дні і години уроків праці, фізкультури, занять в спортивних секціях, ігор та прогулянок на вулиці; найменше – в години відносної нерухомості (під час уроків, під час виконання домашнього завдання та пасивного відпочинку). Активність рецепторів м’язів підвищується в першій половині дня і знижується надвечір.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)