Аналіз господарської діяльності – Сіменко І. В. – 3.3. Система економічної інформації, її особливості

Термін “інформація” (лат.) означає “пояснення”, “викладення”, “повідомлення”. Початок вживання цього терміну припадає на кінець ХІХ ст., але спочатку це поняття використовувалось лише щодо засобів зв’язку. Розвиток науки та техніки привів до переосмислення змісту цього терміну з виокремленням особистих та специфічних видів інформації відносно до сфери застосування.

Ще у середині ХХ ст. основоположник кібернетики Норберт Вінер звернув увагу на те, що інформація, на відміну, наприклад, від сировини і енергії, володіє унікальною властивістю: величина інформації під час використання не тільки не зменшується, навпаки, її якість і значущість підвищуються.

Ще однією властивістю інформації є суб’єктний характер її обігу. Обмін інформацією вимагає зусиль як суб’єкта, який передає інформацію, так і суб’єкта, що сприймає її. Саме тому ефективність використання інформації безпосередньо залежить від характеристик осіб, що формують і сприяють обміну інформацією.

Інформація в сучасній економіці затребувана і як ресурс, і як товар, що задовольняє інформаційні потреби. На всіх стадіях обігу інформації як економічного блага виявляються її унікальні властивості, які сприяють вдосконаленню організації бізнесу.

Економічна інформація є одним з найважливіших різновидів інформації взагалі. Сьогодні зміст поняття “економічна інформація” Трактується двояко:

1) відомості, дані, значення економічних показників, що є об’єктом зберігання, обробки, передачі і використання в процесі аналізу та вироблення економічних рішень в управлінні;

2) один з видів ресурсів, що використовується в економічних процесах, отримання якого вимагає витрат часу й інших видів ресурсів, у зв’язку з чим ці витрати варто включати у витрати виробництва.

Економічній інформації притаманні певні особливості:

– специфічність форми надання і відображення у вигляді первинних і зведених документів;

– об’ємність: вдосконалення управління супроводжується збільшенням супутніх потоків інформації;

– циклічність: для більшості виробничих процесів характерна повторюваність стадій обробки інформації;

– відображення результатів виробничо-господарської діяльності за допомогою системи натуральних і вартісних показників;

– специфічність за способом обробки: у процесі обробки переважно застосовуються арифметичні і логічні операції.

Сукупність економічної інформації класифікується за різними напрямами. Основними критеріями класифікації є:

1. по фазах і процесах господарської діяльності – інформація про виробництво, розподіл, обмін, споживання;

2. по елементах (чинниках) відтворення – інформація про населення і трудові ресурси, природні ресурси, продукцію і послуги, грошові кошти, тощо;

3. по структурних одиницях – галузям національної економіки, регіонам, підприємствам і організаціям;

4. по приналежності до тієї або іншій функції управління виділяють: планову, організаційну, облікову, аналітичну, контрольну та інші види інформації;

5. по характеру дії на споживачів розрізняють економічну інформацію щодо повідомлення і управління: перша містить відомості, які використовуються для обгрунтування управлінських рішень, друга – результати ухвалення рішень, які доводяться до виконавців і підлягають реалізації;

6. направлена і ненаправлена економічна інформація розрізняється залежно від способу її доведення до користувачів. У першому випадку економічна інформація доводиться до одного або декількох конкретних адресатів, як правило, у формах уніфікованих документів і регламентованому часовому режимі. У другому випадку економічна інформація має універсальний характер і припускає, як правило, активний її пошук з боку споживачів у момент виникнення інформаційної потреби.

Інформація – це головний елемент будь-якої з функцій управління. Процес управління взагалі та кожна його підсистема зокрема, в тому числі і підсистема аналізу господарської діяльності, являє собою інформаційну, тобто комунікативну, систему зі збору, передачі, обробки та зберігання інформації про об’єкт управління. Інформація, яка надходить від окремих підсистем у систему управління, переробляється, і тут виробляються керуючі сигнали для окремих елементів. Обгрунтованість і своєчасність управлінських рішень значною мірою залежить від здатності та можливості управлінського персоналу суб’єкта господарювання в потрібний момент зібрати, проаналізувати та інтерпретувати інформацію. Прийняття управлінських рішень базується саме на постійному перетворені інформації, а сам процес управління має інформаційний характер.

Украй важливим у вивченні інформації є розкриття трьох основних її аспектів:

– синтаксичний – характеризує структуру і форму надання інформації в рамках кількісної теорії інформації. Проте для вивчення інформації в економічній системі найбільш значущими є семантичний і прагматичний аспекти;

– семантичний – інформація повинна володіти певним сенсом;

– прагматичний – здатність інформації впливати на процеси управління, тобто цінність, корисність.

У цілому інформацію слід розглядати як засіб зниження невизначеності, який сприяє досягненню конкретної мети того або іншого суб’єкта (у даному випадку в економічній сфері). Не всякі дані про досліджуваний об’єкт є інформацією, а лише ті, які допомагають усунути невизначеність щодо об’єкта дослідження. Тобто дані можуть зберігатися, оброблятися, передаватися тощо, на них можуть бути витрачені трудові, часові і фінансові ресурси, але ці дані не є інформацією, тому що вони не знижують рівень невизначеності знань про об’єкт дослідження і не використовуються в процесі аналізу. Відомості, що входять в систему економічної інформації, з погляду суб’єктів, які їх сприймають, містять інформацію лише в тій мірі, в якій вони нові і корисні для вирішення сформованих завдань.



Аналіз господарської діяльності – Сіменко І. В. – 3.3. Система економічної інформації, її особливості