Аналіз фінансової звітності – Тігова Т. М. – Тема 1. Фінанси підприємницького сектору. Результати діяльності підприємства та їх інформаційне забезпечення
1. Поняття “фінанси”. Фінансова система. Фінанси підприємницького сектору. Фінансові ресурси та їх структура.
2. Джерела фінансової інформації. Результати господарсько-фінансової діяльності підприємства. Доходи і видатки підприємства: види, склад, порядок використання.
3. Основи аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств. Методи та прийоми фінансового аналізу.
4. Оцінка фінансового стану підприємств. Показники фінансового стану підприємства та їх розрахунок.
1. Поняття “фінанси”. Фінансова система. Фінанси підприємницького сектору. Фінансові ресурси та їх структура
У щоденному спілкуванні між людьми слова “фінанси” і “гроші” вживаються часто як синоніми, тобто як однозначні поняття. Проте, між ними існує істотна різниця, що свідчить про те, що дані категорії різні як по суті, так і по функціях покладених на них.
Фінанси (від фр. “finance”, лат. “financia” – готівка, дохід) – поняття, що означало завершення розрахунків (платежів) в грошових відносинах між населенням і державою. Згодом термін “фінанси” починає використовуватися до всієї сукупності грошових відносин, пов’язаних з системою державних доходів і видатків. Сучасна фінансова наука розглядає фінанси як історичну, економічну та правову категорію.
Історично фінанси нерозривно пов’язані з розвитком держави, напрямків і форм фінансування покладених на неї функцій. Зміна історичних епох змінювала і сутність даної категорії, її економічний та правовий зміст.
Фінанси як економічна категорія – це суспільні економічні відносини, що мають грошовий характер вираження і виникають між економічними суб’єктами в процесі розподілу (перерозподілу) вартості валового суспільного продукту та національного доходу. Результатом даного процесу є утворення цільових фондів грошових коштів суспільного або виробничого призначення. Таким чином, фінанси – це економічні відносини, що пов’язані із системою утворення та використання фондів грошових коштів на підприємствах, галузях суспільного виробництва, регіонах та економіки в цілому. Очевидно, що до системи фінансових відносин не слід включати відносини з приводу тих грошових коштів, які обслуговують, наприклад, роздрібний товарооборот, оплату побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, так само як і акти дарування чи спадщини грошей.
Таким чином ознаками фінансів як економічної категорії є:
– грошовий характер вираження;
– розподільчий (перерозподільний) характер;
– участь у формуванні грошових доходів і накопичень, які приймають форму фондів грошових коштів(централізованих та децентралізованих).
Грошові фонди – це частина грошових коштів, виокремлених з грошового потоку, що мають цільову спрямованість. Наявність в економіці різних рівнів (макро, мікро) визначає різнорівневу структура фондів та джерел їх утворення. Грошові фонди, що формуються за участю держави (в особі державних органів) називають централізованими, наприклад, бюджети різних рівнів, позабюджетні фонди. Грошові фонди, що формуються у суб’єктів господарювання називають децентралізованими, наприклад, статутний фонд, амортизаційний фонд, фонд оплати праці тощо.
Сучасна фінансова наука до системи фінансів відносить банківські, кредитні, податкові та інші відносини, що формують свої цільові грошові потоки в економіці країни. Зв’язок суб’єктів фінансових відносин та їх виду наданий у табл. 1.
Фінанси називають “кровоносною системою” економіки, а також інструментом впливу на економічні та соціальні процеси в країні. У такому розумінні фінанси потребують правового забезпечення, без якого держава не зможе гарантувати виконання тих функцій, що на неї покладає суспільство. Такий підхід визначає фінанси як правову категорію. Правове забезпечення реалізації сутності фінансів (фінансових відносин) має конкретний прояв – прийнятий нормативно правовий акт (Конституція, Бюджетний кодекс, Податковий кодекс, Закони України про бюджети на відповідні роки, Положення стандарти ведення бухгалтерського обліку, Декрети Кабінету міністрів, інструкції Міністерства фінансів та Міністерства статистики тощо).
Сутність фінансів проявляється у реалізації функцій, що вони виконують: регулюючу, розподільчу та контрольну.
Таблиця 1
СУБ’ЄКТИ ТА ВИДИ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН.
Суб’єкт фінансових відносин | Вид фінансових відносин |
1. Між державою і підприємством | Платежі до державного бюджету Відрахування до різних фондів державного, регіонального та галузевого рівня Фінансова підтримка державних підприємств і організацій з державного бюджету |
2. Між підприємствами | Платіжні зобов’язання постачальників і покупців Штрафні санкції та неустойки за порушення договірної дисципліни Фінансова винагорода за виконання особливих вимого замовника |
3. Між підприємством і його структурними підрозділами, між підприємством і його працівниками | Обслуговування господарських зв’язків Матеріальна винагорода працівникам |
4. Між державними органами різних рівнів управління | Розподіл диференціальної ренти Фінансування природничо-охоронних заходів тощо Фінансування регіонів, територіально-виробничих комплексів |
5. Між державою і кооперативними, приватними підприємствами та організаціями | Система оподаткування, економічні пільги |
6. Між державою і організаціями та установами | Бюджетне фінансування, система оподаткування |
7. Між державою і населенням | Пенсії, допомоги, стипендії, виплати з суспільних фондів споживання |
8. Між державою і населенням | Податки з населення, лотереї, вклади до Ощадного банку, споживчий кредит тощо |
Регулююча функція фінансів базується на правовій регламентації грошових відносин у суспільстві. Для забезпечення регулюючої функції застосовується набір фінансових інструментів, передусім податків. 3 їхньою допомогою держава впливає на різні сторони фінансово-економічного розвитку.
Розподільча функція фінансів проявляється в процесі руху створеного суспільного продукту, валового внутрішнього продукту (ВВП). Тут фінанси відіграють роль інструменту за допомогою якого з вартості створеного сукупного продукту виділяються його складові: матеріальні витрати, амортизаційні відрахування, чисті інвестиції, національний доход тощо; проходить його розподіл та перерозподіл між матеріальною та нематеріальною сферами економіки, між галузями суспільного виробництва, регіонами країни, підприємствами та організаціями.
Контрольна функція фінансів нерозривно пов’язана з розподільчою. Це дві сторони одного економічного процесу. За допомогою фінансів встановлюється контроль за пропорціями в розподілі та ефективному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів як в цілому по країні, так і на кожному підприємстві. Ця функція реалізується через систему показників прибутку, рентабельності, собівартості, витрат обігу тощо. Інструментом її реалізації виступає фінансова інформація закладена у відповідних носіях – формах звітності (бухгалтерської, статистичної, оперативної). На її основі приймаються рішення про усунення виявлених недоліків та зловживань.
Розподіл і перерозподіл вартості за допомогою фінансів супроводжується рухом грошових коштів, які приймають специфічну форму фінансових ресурсів та виступають матеріальними носіями фінансових відносин. Таким чином, поняття “фінанси ” і “фінансові ресурси” категорії не тотожні. Фінансові ресурси є матеріальним наповненням фінансів (фінансових відносин).
Джерела фінансових ресурсів поділяються на:
– джерела, які діють на макрорівні (ВВП, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, національне багатство, залучені ресурси тощо);
– джерела, які діють на мікрорівні (власні фінансові ресурси господарюючих суб’єктів, кошти підприємств, що прирівняні до власних, залучені кошти та інші).
Основними видами фінансових ресурсів на макрорівні виступають: кредити МВФ та інших міжнародних фінансових організацій, внутрішні кредити НБУ, податки, внески у позабюджетні фонди та інші.
Основними видами фінансових ресурсів на мікрорівні виступають: прибуток, амортизація, кредитні інвестиції, страхові відшкодування, виручка від реалізації майна, пайові та інші внески членів товариств і кооперативів, доходи від продажу власних цінних паперів, бюджетні субсидії та інші.
Сукупність усіх складових фінансових відносин на усіх рівнях економічної системи країни визначається терміном “фінансова система”.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)